ГДЗ Географія 7 клас. Підручник [Довгань Г. Д., Стадник О. Г.] 2015

§ 50. Населення Євразії. Держави

Пригадайте:

Давні держави, які існували на території Євразії, та райони їхнього розташування.

Скіфська держава - Скіфи населяли степи від Малої Скіфії (частина Румунії та Болгарії) до Сибіру. У VII ст. до н. е. скіфи витіснили з Північного Причорномор'я племена кіммерійців, утворивши тут пізніше свою державу з центром на Нижньому Дніпрі. У III ст. до н. е. розпорошені і витиснуті сарматськими племенами з степів (частково в Крим і до гирла Дніпра, де поступово злилися з місцевим населенням).

Кількість населення інших континентів.

Австралія - 24,13 мільйона

Євразія - 4,618 мільярда

Африка - 1,216 мільярда

Північна Америка - 579 мільйонів

Південна Америка - 422,5 мільйона

Антарктида - (В даний час в Антарктиді немає постійного населення, тут розташовані кілька десятків наукових станцій, на яких в залежності від сезону живе від 5000 чоловік влітку і до 1000 чоловік взимку.)

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Представники яких рас проживають на території Євразії?

Основну частину населення Європи складають народи європеоїдної раси. Представники монголоїдної раси населяють Східну, Центральну, Південно-Східну Азію. Протягом останніх десятиліть і Європа, і Азія стали центрами масового прийому переселенців, серед яких багато негроїдів із країн Африки.

2. Наведіть приклади народів, що проживають у різних частинах материка.

На території Євразії проживають понад тисяча народів. Європу населяють численні слов’янські народи (болгари, українці, білоруси, росіяни, чехи), німці, французи, італійці, іспанці, ірландці, англійці. Північ регіону є батьківщиною норвежців, шведів, фінів. Південно-Західну Азію населяють арабські народи, турки, курди, перси; Південну — хіндустанці, бенгальці, пакистанці; Південно-Східну — в’єтнамці, тайці, бірманці, малайці; у Східній Азії живуть китайці, японці, корейці.

3. У чому полягають особливості розміщення населення Євразії?

На території Євразії населення розміщене вкрай нерівномірно. Поряд із незаселеними просторами великі території в межах материка мають найвищу на Землі густоту населення.

Збільшення кількості населення материка відбувається переважно за рахунок азіатських країн, для яких характерні високі показники народжуваності. У Європі приріст населення низький, що приводить до скорочення частки дітей і молоді та збільшення частки людей похилого віку.

4. До якої мовної групи та сім’ї належить українська мова?

Індоєвропейська сім’я

5. Які держави Євразії найбільші за площею? за кількістю населення? найбільш економічно розвинені? Покажіть їх на політичній карті Євразії.

- Найбільша його густота спостерігається у Східній, Південно- Східній та Південній Азії, Західній Європі.

- За населенням абсолютними лідерами є Китай та Індія.

- Найбільш розвинені держави розташовані в Західній Європі, серед них є й світові лідери — Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія. В Азії найрозвиненішою країною є Японія.

- Найбільші за площею держави Євразії — Росія, Китай, Індія, Казахстан.

Практична робота 10 (закінчення)

Позначення на контурній карті назв географічних об'єктів Євразії. Позначте на контурній карті держави Євразії та їхні столиці: Україна, Росія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Китай, Індія, Японія.

Практичне завдання

Обчисліть середню густоту населення Євразії та порівняйте її з аналогічним показником на інших материках.

Африка – 888 млн. осіб.

Азія - 3917,4 млн. осіб.

Європа – 724,7 млн. осіб.

Південна Америка – 588 млн. осіб.

Північна Америка – 332 млн. осіб.

Працюємо самостійно

Опрацюйте різноманітні джерела географічних знань за однією із запропонованих тем (на вибір): «Визначні цивілізації Європи та Азії», «Азія — колиска світових релігій», «Культура та звичаї народів Європи і Азії». Підготуйте мультимедійну презентацію.

Мінойська цивілізація

Найдавнішим осередком цивілізації в Європі був острів Крит. Час виникнення мінойськоі цивілізації - межа ІІІ-ІІ тис. до н.е. У цей час на Криті з'являються химерні споруди — палаци. Головна резиденція правителів знаходилася в Кносі. Тут же жив легендарний владика Криту — цар Мінос. Греки називали палац Міноса "лабіринтом". Незважаючи на видиму внутрішню хаотичність будівлі, палац Справляв враження цілісного архітектурного ансамблю. У палаці було все необхідне для спокійного й зручного життя його мешканців. Будівельники палацу передбачили навіть водопровід, каналізацію, систему вентиляції й освітлення. Під час розкопок кноського палацу археологи знайшли багато різноманітних творів мистецтва й художнього ремесла, виконаних з великим смаком і майстерністю. Це свідчило про високий рівень розвитку гончарства, ювелірної справи, живопису та ін. Центральною фігурою мінойського пантеону була велика богиня — "володарка". Поруч з великою богинею, утіленням жіночності й материнства, символом вічного відновлення природи знаходилося божество, що уособлювало в собі руйнівні сили природи — грізну стихію землетрусу, силу розбурханого моря. Ці явища у свідомості мінойців були пов'язані з образом могутнього й лютого бога — бика. На деяких мінойських печатках божественний бик зображений у вигляді фантастичної істоти з бичачою головою, що відразу ж нагадує нам більш пізній грецький міф про Мінотавра. Релігія відігравала величезну роль у житті мінойського суспільства, накладаючи свій відбиток абсолютно на всі сфери його духовної і практичної діяльності. Вищою монархічною владою була "теократія" (один з різновидів монархії, коли світська й духовна влада належать одній і тій же особі). Цар вважалася особою священною й недоторканною. На той час Крит був високорозвиненою державою, де споруджувалися мости, зрошувальні канали, прокладалися дороги, водопроводи. При цьому обов'язково здійснювався державний облік у всіх сферах за допомогою глиняних табличок. Мінойська держава мала широкі торговельні зв'язки з Єгиптом, Сирією та іншими країнами. Колонії і торгові факторії виникали на островах Кікладського архіпелагу, на острові Родос і навіть на узбережжі Малої Азії, у районі Мілета. Розквіт мінойської цивілізації припадає на XVI-XV ст. до н.е. У середині XV ст. до н. е. Крит пережив катастрофу, рівної якій острів не знав за всю свою багатовікову історію. Майже всі палаци й поселення були зруйновані, уцілілі мешканці покинули благодатний колись край, запустіння прийшло сюди на тисячоліття. Після такого удару мінойська культура вже не змогла більше ніколи відродитися. Одні вчені вважають, що загибель Мінойської держави була наслідком виверження вулкана на острові Фера. Інші вчені схиляються до думки, що винуватцями катастрофи були греки-ахейці, які вторглися на Крит з материкової Греції.

Греція "гомерівського" періоду

Наступний за мікенською епохою період грецької історії прийнято називати "гомерівським" за іменем великого поета Гомера, дві поеми якого — "Іліада" та "Одіссея" є для нас чи не найбільшим джерелом інформації про цей час. Гомерівські свідчення істотно доповнює і розширює археологія. Розкопки показали, що так зване дорійське завоювання відкинуло Грецію на кілька століть назад, майже до того стану; в якому вона перебувала на початку II тис. до н.е., до зародження мікенської цивілізації. Замість рабовласницької держави знову утвердилася родова община, морська торгівля занепала, заростали травою вцілілі від руйнування царські палаци, канули в забуття мистецтва, ремесла, писемність. Забувалося й минуле; ланцюг подій розірвався, і окремі ланки перетворювалися на перекази — міфи, як говорили греки.

Типова гомерівська община (демос) існує досить відособлено, порівняно рідко вступаючи в зіткнення навіть з найближчими такими ж общинами. Торгівля й ремесла відіграють незначну роль. Кожна родина сама виготовляє майже все, що необхідно їй для життя. Фахівці-ремісники, що живуть своєю працею, у поемах зустрічаються вкрай рідко, рабство ще не набуло значного поширення. Увесь гомерівський період був періодом у повному розумінні цього слова безписемним. Після значної перерви відомі науці грецькі написи з'явилися лише в другій половині VII ст. до н.е., при цьому в них використовувався вже новий алфавіт. Герої поем, усі як один, неписьменні. Не знають письма й співці-аеди. Сам факт зникнення письма в після мікенську епоху, звичайно, не випадковий. Разом із крахом усієї системи бюрократичного управління відпала потреба в письмі, яке обслуговувало потреби цієї системи. І воно було надовго забуте.

Політичним та економічним центром общини був так званий поліс. "Державним" кордоном, що відокремлював одну общину від іншої, служили, звичайно, море й найближчий гірський кряж. Уся Греція постає перед нами як країна, роздроблена на багато дрібних самоврядних округів. У суспільному житті гомерівського полісу величезну роль відіграють усе ще сильні традиції родового ладу. Реальна влада зосереджувалася на той час у руках найбільш могутніх і впливових представників родової знаті, яких Гомер називає басилеями. При всій могутності й багатстві басилеїв їхня влада не може вважатися царською владою у повному значенні цього слова.

Гомерівський період посідає особливе місце в грецькій історії. Попри зовнішню видимість спокою й застиглості, у надрах тогочасного грецького суспільства триває запекла боротьба нового зі старим, відбувається інтенсивне руйнування традиційних норм і звичаїв родового ладу й не менш інтенсивний процес утворення класів і держав. Величезне значення для поступального розвитку грецького суспільства мало корінне оновлення технічної бази. Воно нерозривно пов'язане із значним поширенням заліза та його впровадженням у виробництво. Усі ці важливі зрушення підготували ґрунт для переходу грецьких полісів назовсім новий шлях історичного розвитку, вступивши на який, вони протягом трьох-чотирьох найближчих століть досягнуть ще небачених в історії людства висот культурного й соціального прогресу, залишивши далеко позаду всіх своїх сусідів як на сході, так і на заході.

Назад

Вперед

1 ... 47 48 49 50 51 52 53 54 55 ... 61

Якщо помітили в тексті помилку, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter