ГДЗ Основи правознавства 9 клас. Підручник [Святокум О.Є., Святокум І.О.] 2017

Право — це обумовлена природою людини і суспільства система регулювання суспільних відносин, що виражає свободу особистості, та якій притаманні нормативність, формальна визначеність в офіційних джерелах і забезпеченість можливістю державного примусу.

Джерело права — це спосіб зовнішнього вираження і закріплення правових норм, чим засвідчується їх загальнообов'язковість, а також положень, що розкривають, тлумачать зміст права. За ширшого підходу, джерело права — це сила, що створює право.

Галузь права — окрема сукупність норм, спрямована на регулювання певної сфери якісно однорідних суспільних відносин. Галузь права, найбільший структурний підрозділ і центральна ланка права, найповніше виражає «групові» особливості правового регулювання.

Норма права - це загальнообов'язкове правило поведінки, сформоване в суспільстві відповідно до визнаної в ньому справедливої міри свободи і рівності та формально визначене (встановлене чи санкціоноване) і забезпечене державою з метою регулювання, охорони та захисту суспільних відносин.

Нормативно-правовий акт — офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Правовий прецедент — джерело права, що являє собою письмове або усне рішення судового або адміністративного органу, якому надається державою формальна обов'язковість, і воно стає нормою, еталоном, зразком при розгляді всіх подібних справ у майбутньому. Близьким, проте до певної міри відмінним, джерелом може розглядатися Судова практика.

Правовий (санкціонований) звичай — санкціоноване державою правило поведінки, що склалося історично, у результаті багаторазового повторення людьми певних дій. Санкціонування здійснюється шляхом відсилання до звичаю, а не до текстуального закріплення його в нормативно-правовому акті.

Нормативно-правовий договір (у тому числі Міжнародний договір) — це двостороння або багатостороння угода, яка містить норми права. Договори з нормативним змістом на відміну від більшості індивідуально-правових договорів (наприклад, договору купівлі-продажу, трудового контракту, шлюбного контракту) завжди містять загальні правила поведінки і не мають персоніфікованого, разового характеру.

Релігійні тексти (Талмуд, Коран, Сунна) — документи, які містять церковний канон або іншу релігійну норму, що переплетена з нормами моралі і права, санкціонована державою для надання їй загальнообов'язкового значення і забезпечена нею.

Правова доктрина — це витоки формування права, його джерела, опубліковані праці юристів, які дістали загального визнання.

Принципи права — це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права.

Самостійно.

Ознаки галузі права:

- охоплює певну якісно однорідну сферу суспільних відносин;

- має відносно самостійну сукупність юридичних норм - диспозицій (прав і обов'язків), що визначають умови їх реалізації, та своєрідних санкцій;

- відзначається своєрідністю обсягу, кількістю інститутів, що її складають; наявністю чи відсутністю підгалузей права;

- володіє лише їй властивим режимом правового регулювання, котрим забезпечує ефективність дії як галузі в цілому, так і підгалузей та інститутів.

- є стійкою і автономною у своєму функціонуванні.

Ознаки інституту права:

- за галузевою приналежністю: інститути конституційного права, інститути цивільного та ін.;

- за функціональною роллю в правовому регулюванні (за функціями права): регулятивні (інститут міни); охоронні (інститут адміністра­тивного нагляду); захисні (інститут відшкодування майнової шкоди);

- залежно від елементного складу: прості (галузеві) - прямо поєд­нують подібні норми права усередині якоїсь певної галузі права (інсти­тут застави в цивільному праві); складні (комплексні, міжгалузеві) -складаються з сукупності відносно відособлених норм права різних галузей і спрямовані на регулювання певної групи (виду) взаємоза­лежних суспільних відносин (інститут власності становлять норми конституційної, цивільної, кримінальної та інших галузей права);

- за субординацією у правовому регулюванні: інститути матері­ального права; інститути процесуального права (інститут порушення кримінальної справи).

1) Яке місце належить праву в системі соціальних норм?

2) Чи існує різниця між законами природи та законами людей?

3) Які правові пам’ятки вам відомі?

4) Як пов’язані між собою держава й право?

5) Чи можна уявити сучасне суспільство без права?

Правові норми посідають головне місце серед усіх соціальних норм. Крім права, соціальними нормами також є звичаєві норми, норми моралі, традиції. Як правило, саме правові норми є загальнообов’язковими, за їх недотримання передбачається реальне покарання. Сучасні держави віддають перевагу правовим нормам, а не якимось іншим.

Безумовно, існує. Насамперед, різниця криється в тому, хто створив і впровадив певні норми. Якщо творцем законів природи є сама природа, як сила, яка непідвладна людині, то ось закони людей створюють люди, ґрунтуючись на недосконалості взаємовідносин між людьми і життєвому досвіді всього людства в цілому.

В Україні існує безліч пам’яток права, зокрема, Руська правда, збірник норм Магдебурзького права, Литовські статути, Березневі статті авторства Богдана Хмельницького, збірник права, за яким судився малоросійський народ, універсали УЦР, тимчасові закони УНР і ЗУНР, конституції УРСР радянського часу, декларація про суверенітет, акт проголошення незалежності, а також Конституція. Всі ці акти дають вичерпне розуміння розвитку права України.

Безумовно, пов’язані, причому надзвичайно сильно, адже без держави право фактично неможливо уявити, зворотне теж вірно. Держава створює право, тлумачить і застосовує його. Звичайно, за умови демократичності держави, держава безпосередньо може впливати народ.

Ні, неможливо. Якщо право зникне, зникне і закон, як похідний елемент права. У такому разі відносини між людьми не буде нічим врегульовано. Отже, зросте кількість правопорушень і навіть злочинів, а ті люди, які їх здійснюють, зможуть повною мірою уникнути належної відповідальності за свої діяння.