Список творів із української літератури 9 класу (Переказ)

Частина перша. У день походу Ігор глянув на небо і побачив, що сонце закрилося тінню. Почалося сонячне затемнення, віщуючи небезпека. Незважаючи на це, Ігор вирішує вести свою дружину до Дону: «копіє хочу я переломити у половецьке поле незнайомому». Ігореве військо зустрічають погані прикмети: птахи, звірі турбуються, як би прагнучи попередити його, пугач гупає. У п’ятницю рано вранці військо Ігоря розметало половців і захопило в полон половецьких дівчат. У переможця була велика видобуток: золото, тканини, дорогоцінні камені. Але головне - дістався воїнам «червлений стяг з хоругвою білої», який забрав Ігор Святославич як символ перемоги. Минула ніч. Світанок був криваво-червоним і віщував біду. Ворожі воїни «зметнув» «хмару стріл на російські полиці». Половців безліч, вони йдуть «з криками і завиванням». З ранку до самого вечора, з вечора до ранку триває кривава битва. Свистять половецькі стріли, б’ють шаблі, тріщать списи. «Мертвими всіяно кістками, далеко від крові чорному, задимилася полі під ногами».

Билися день, билися другий і тільки на третій день Ігор зазнав поразки. Поранений і втомлений, він бачить розбитою свою дружину. Горе рознеслося по всіх дорогах, дружини російські оплакують своїх милих. Обидва князя, Ігор і Всеволод, захоплені в полон і-розлучені (дісталися різним ханам). Київ «стогне», Чернігову «важка напасти», половці захопили рідну землю, обклали її непомірною даниною. Вина за це лягає на князів Ігоря і Всеволода, які виступили в далекий степовий похід без змови з Київським князем Святославом, «розбудили» ворога, але не змогли його перемогти. Вся земля повниться їхньою славою батька, Святослава, який умів «не щадити» «поганих ратей» і «потоптати» їх погані стяги. Ігор «в Каялі половецькій російські багатства втопив».

Частина друга. Святослав бачив важкий і сон на нього сон. Він зібрав бояр, щоб вони розтлумачили йому значення цього сну. Бояри сказали страшне про двох «соколів» Святослава, яким половці «підрубали крила». Святослав виголошує своє «золоте слово»; в якому дорікає Ігоря і Всеволода, нарікає на “непособіе» йому руських князів:

Він звертається до князів: До Суздальського князя Всеволода, Галицько-му князю Ярославу, до Рюрика і Давида, до Мстислава і Роману із закликом виступити за Руську землю. У його словах гірка докір змішана з вірою в те, що вони покінчать з розбратами і смутою, які

Знову і знову повторює він свій заклик - «ударити на ворога», «стати в золоте стремено

За образу в цей чорний день. За Руську землю, За Ігореві рани - Удатного сина Святославича! »Але не слухають князі його заклику.

Частина третя. Над водами Дунаю, надГаліцкой землею плаче-голосить Ярославна, дружина Ігоря:

Голос Ярославни почутий. Як би у відповідь на її благання, заграло море до півночі, вихор промчав. Цими прикметами Господь вказує шлях Ігорю на землю Руську з половецького полону. Князь намагається заснути, але йому не спиться. Він думкою летить до Дону, представляє дорогу до Дінця. Опівночі він чує умовний поклик, сідає на коня і тікає з полону:

Донець радіє Ігорю, хитаючи князя на своїх водах, сон Ігоря охороняє чайка. Половецькі хани Кончак і Гзак шукають втікача, але марно. «І Бог боїв, ніж скінчити мова песнотворцев князя Святослава:« Тяжко, брати, голові без плечей, Гірко тілу, коли воно безглаво ». Морок стоїть над Руською землею: Гірко їй без Ігоря одній.