ГДЗ Інформатика 6 клас. Підручник [Коршунова О.В., Завадський І.О.] 2019

Комп’ютерна графіка (машинна, цифрова) — область діяльності, в якій комп’ютери використовують як інструмент для створення зображень, а також для обробки візуальної інформації, отриманої з реального світу. Також комп’ютерною графікою називають і результат цієї діяльності. У науці інформатиці — це її розділ, який вивчає технології опрацювання графічних зображень за допомогою комп’ютерної техніки.

Основним об’єктом комп’ютерної графіки є графічне зображення. Воно може бути малюнком або фотографією, діаграмою або графіком, схемою або технічним кресленням, архітектурним ескізом або рекламним плакатом, кадром з мультфільму або відеоролика тощо. Використовують графічні зображення для візуалізації даних і покращення їх сприйняття.

Із розвитком інформаційних технологій комп’ютерна графіка набула поширення в усьому світі. сьогодні її застосовують у різних сферах людської діяльності.

У науці й техніці

У медицині й освіті

У рекламному бізнесі

В індустрії розваг тощо

Робота з комп’ютерною графікою — один із найпопулярніших напрямів використання комп’ютера, до того ж виконують цю роботу не тільки професійні художники і дизайнери. адже в будь-якому бізнесі іноді виникає необхідність створити рекламну листівку, буклет або зображення для веб-сайта.

Без комп’ютерної графіки не обходиться жодна сучасна мультимедійна програма. робота над графікою займає до 80% робочого часу у виробничих відділах компаній — розробників програмного забезпечення.

Розглянемо будь-яке фото. Це растрове зображення. на перший погляд воно виглядає як суцільний об’єкт і жодних окремих елементів ми не спостерігаємо. але якщо цифрове фото сильно збільшити, то можна побачити маленькі квадратики, кожен із яких має свій колір. Ці квадратики називають pixel (від PICture ELement) — пікселями.

Беремо сканер, вкладаємо до нього картинку, запускаємо сканування. Під час сканування розпізнається колір кожної точки малюнка, на яку потрапляє промінь світла. Кожному кольору відповідає певна комбінація цифр (код кольору), а вже цілі ряди цифр записуються в пам’ять комп’ютерного пристрою.

Що більша палітра, то краще виглядатиме зображення. наприклад, якщо палітра містить 2 кольори, зображення буде чорно-білим, а у високоякісному кольоровому зображенні може бути понад 2 млн різних кольорів. Звичайно, чим більшою кількістю кольорів може зафарбовуватися кожен піксель, тим більше інформації про кольори пікселів потрібно зберігати і тим більшим буде обсяг файлу растрового зображення.

Зберігати інформацію про колір кожного пікселя для великих зображень надто витратно. Тому, крім формату bmp, існують інші, де інформація про кольори пікселів зберігається в стиснутому вигляді. Це може знижувати якість зображення, однак часто таке зниження для людського ока малопомітне. найпоширеніші формати растрових зображень зі стисненням — jpeg та png.

Роздільна здатність — це кількість пікселів, що припадає на одиницю довжини растрового зображення. роздільною здатністю можуть характеризуватися як пристрої введення та виведення зображень (сканери, принтери, монітори), так і самі растрові зображення. Одиниці вимірювання роздільної здатності називаються ppi (pixels per inch — пікселів на дюйм) для моніторів, сканерів і цифрових зображень та dpi (dots per inch — точок на дюйм) для принтерів і віддрукованих зображень.

Нижче показано три зображення смайлика, які містять різну кількість пікселів: 20×20, 40×40 і 200×200. Усі вони були масштабовані так, щоб вміститися у квадрат розміром 1×1 дюйм. Таким чином, зображення віддруковані з роздільною здатністю 20dpi, 40dpi та 200dpi.

Роздільною здатністю екрана часто називають також кількість пікселів по горизонталі та вертикалі, що відображаються на екрані. Вона визначається властивостями монітора та відеокарти. Як правило, той самий монітор чи відеокарта можуть працювати в режимах з різною роздільною здатністю.

Фізичний розмір зображення — це його довжина по горизонталі та вертикалі.

Розмір зображення можуть вимірювати й у пікселях, і в одиницях довжини (міліметрах, сантиметрах, дюймах). Якщо зображення готують для демонстрації на екрані, його ширину і висоту задають у пікселях, щоб знати, яку частину екрана воно займає. Якщо зображення готують для друку, його розмір задають в одиницях вимірювання довжини, щоб знати, яку частину аркуша паперу воно займе.

У векторній графіці зображення будується за допомогою математичних описів об’єктів. Комусь, можливо, це видається більш складним способом, ніж растрова графіка, але для деяких типів зображень такий спосіб більш зручний.

При збереженні векторного зображення у файл записують комбінації комп’ютерних команд та математичні формули, що описують об’єкт. Таке поєднання дає комп’ютерним пристроям можливість розміщувати в потрібному місці реальні точки зображення. Ця особливість має низку переваг перед растровою графікою, але у той самий час є причиною недоліків. Так, порівняно із растровою графікою векторне зображення, як правило, займає менше пам’яті, а під час масштабування його якість не погіршується. а до недоліків можна віднести те, що векторна графіка не може відтворити дуже складні (реалістичні) малюнки.

Векторну графіку ще називають об’єктно-орієнтованою. Прості об’єкти, такі як кола, лінії, сфери, куби і тому подібні, називають примітивами і комбінують для створення більш складних об’єктів.