ГДЗ Всесвітня історія. Історія України 6 клас. Підручник [Пометун О.І., Мороз П.В., Малієнко Ю.Б.] 2014

Римські боги були дуже схожі на грецьких: їх навіть називали і латинськими, і грецькими іменами.Наприклад,головний богу греків і римлян був божеством небесного грому та блискавки.Тільки у римлян він називався Юпітер, а у римлян Зевс.

Діва Мінерва була покровителькою наук, ремесел, мистецтв. Юнона (грецька Гера) - була богинею заміжніх жінок.

Селяни вшановували богів землеробства. Господаркою хлібних полів була Церера. Богиня Діана вважалася покровителькою всіх латинян і захисницею простих людей - плебеів і навіть рабів. Великою шаною користувався в римлян їхній «прабатько» - бог війни Марс.

Римляни вірили, що їхня держава існуватиме доти, доки горить вогонь Вести - богині домашнього вогнища. Діви-весталки, жриці Вести, зберігали потаємні святині, вивезені Енеєм із Трої. На того, хто образив весталку, чекала смерть, проте самі весталки могли врятувати засуджених до страти.

Попри вірування в одних і тих самих або схожих богів, греки і римляни ставилися до них по-різному. Римляни не створювали поем про божественне життя й пригоди. Молитвами й обрядами вони прагнули отримати від своїх покровителів якусь користь.

Але були і відмінності. У греків боги - живі, людиноподібні; у рим-лян боги були не такими поетичними, більш абстрактними. Стародавні греки уявляли своїх богів безсмертними та всесильними.

Стародавні римляни, як і інші давні народи, вважали: різні лиха, що їх зазнавали люди - хвороби, смерть, посуха, паводок, пожежа, - за кару богів, розгніваних якимись поганими вчинками людей. Вони вірили, що боги з висоти свої величі стежать за ними і оцінюють їхню поведінку, винагороджуючи шанобливих і караючи неслухняних. 

У кожного члена сім’ї був свій дух-покровитель, якого називали генієм. 

До 4-5 років хлопчики і дівчата в сім’ї виховувалися разом, потім їх розділяли. Дівчата перебували під наглядом матері, годувальниці, няні. До заміжжя вони залишалися в колі жінок рідної домівки. Головним заняттям для дівчат було рукоділля (прядіння, ткацтво), їх також учили музиці, танцям. Вихованням хлопчиків займалися чоловіки: батьки та вихователі, яких іноді запрошували з Греції. Хлопчиків учили володіти зброєю. Спочатку в Римі не існувало масових шкіл, тому хлопців навчали читати і писати в домашніх умовах.

Пізніше виникають початкові платні та приватні школи, де могли навчатися і плебеї. Там учили писати, читати і рахувати, знайомили із законами держави.

Виховання спрямовували на формування в молоді громадянських чеснот. Ними вважалися мужність, чесність, вірність, гідність, залізна дисципліна на війні, повага до закону та звичаїв предків, почуття обов’язку.

На Калітолії, порад із головним храмом міста, стояв храм богині Вірності, яка опікувалася всіма обіцянками, договорами та клятвами. У давніх римлян була приказка: «Я повинен, тобто я можу».

За часів Республіки в римлян склався ідеал «доброго громадянина», який мав поважати владу та закони, не брати участі в заколотах і безладді.

Жінки в Афінах не мали громадянських прав і відразу ж після весілля потрапляли в повну залежність від чоловіка. Вони мешкали в жіночій половині будинку, куди могли увійти лише найближчі родичі, мали право сідати за стіл лише тоді, коли сім’я обідала без гостей. А вийти з дому - лише з дозволу чоловіка і тільки в супроводі рабинь чи служниць для того, щоб відвідати храм, театр або піти в гості до подруг.

В Римі жінок у родинах шанували. Заміжня римлянка називалася матроною. Вона була господинею в домі - вважалося хорошим тоном, коли дружина добре впорядковувала сімейний побут, звільняючи чоловіка для важливіших державних справ.

На відміну від грецьких жінок, римлянки могли вільно виходити поміж люди в місті. Римські матрони ходили з чоловіками в гості та були присутні на домашніх бенкетах. 

У царську добу та часи ранньої Республіки римляни жили за «батьківськими звичаями». Шлюби були міцними.

Головним у сім’ї вважався чоловік. Усі інші повністю йому підкорялися. Діти виховувалися суворо. Вони мали з повагою ставитися до батьків, бути їм відданими.

Жінок у родинах шанували. Заміжня римлянка називалася матроною. Вона була господинею в домі - вважалося хорошим тоном, коли дружина добре впорядковувала сімейний побут, звільняючи чоловіка для важливіших державних справ.

Чесноти жінки полягали в сором’язливості, подружній вірності, чистоті душі, тобто в тих якостях, що називалися доброчесністю. Але політика не вважалася жіночою справою, тому жінкам не дозволялося навіть бути присутніми на народних зборах.

Виховання дітей спрямовували на формування в молоді громадянських чеснот. Ними вважалися мужність, чесність, вірність, гідність, залізна дисципліна на війні, повага до закону та звичаїв предків, почуття обов’язку.

На Калітолії, порад із головним храмом міста, стояв храм богині Вірності, яка опікувалася всіма обіцянками, договорами та клятвами. У давніх римлян була приказка: «Я повинен, тобто я можу».

За часів Республіки в римлян склався ідеал «доброго громадянина який мав поважати владу та закони, не брати участі в заколотах і безладді

Я вважаю, що шанобливе ставлення до батьків, уважне ставлення до жінок,

мужність, чесність, вірність, гідність, повага до закону та звичаїв предків, почуття обов’язку - всі ці правила повинні бути і у кожного з нас сьогодні, тому що це основи правопорядного громадянина держави, на якіх і будується її міцність.