ГДЗ Географія 7 клас. Підручник [Кобернік С. Г., Коваленко Р. Р.] 2015

Із просуванням у глиб материка в межах помірного поясу кількість опадів поступово зменшується.

Лісистих ділянок меншає, а відкритих просторів, укритих густою травою, більшає. Лісова зона переходить у лісостепову, а та, у свою чергу, — у степову.

Лісостепи та степи займають внутрішні частини материка. Широким масивом вони тягнуться в південно-східній частині Європи, тонкою смугою продовжуються за Уральськими горами.

Опадів у степу буває небагато: 300-400 мм на рік.

Зимові морози змінює літня спека.

Улітку часто виникають посухи та суховії. Досягаючи великої сили, вітер піднімає в повітря пісок і частинки землі. Так виникають пилові й чорні бурі. Завдяки різнотрав’ю та недостатньому зволоженню ґрунти степів містять багато перегною. Тут формуються найкращі у світі ґрунти — чорноземи.

У посушливіших південних частинах степу утворилися каштанові ґрунти.

У найвіддаленіших від океанів частинах Центральної Азії та на Аравійському півострові, де рідко бувають опади, розкинулася зона пустель і напівпустель. Вона розміщена в континентальних кліматичних областях помірного, субтропічного й тропічного поясів. Найбільшими пустелями помірного поясу є Каракуми, Кизилкум, Такла-Макан і Гобі.

Тут сформувалися бідні сіро-бурі ґрунти. Вони часто засолені.

Рослинність дуже бідна. Виживають лише ті рослини, що пристосувалися до суворих умов життя — безводдя, засолення ґрунтів, різких перепадів температури.

Типові рослини пустель помірного поясу — курай, солянка, полин, із чагарників — саксаул.

У тропічних пустелях водяться газелі, гієни, шакали, багато плазунів. У субтропічних, крім перелічених, — пустельна кішка, джейран, кулан. Великої шкоди завдає рослинності сарана. У високогірних пустелях Тибету живуть гірські бики — яки. Життя людини в пустелях можливе тільки в оазисах, де є вода. Тут вирощують фінікову пальму. На зрошуваних землях біля великих річок культивують сільськогосподарські рослини.

Перемінно-вологі ліси переважають на південному сході Китаю та на Японських островах.

Тут, в умовах мусонного клімату, зима прохолодна й суха, а літо — тепле й вологе. На родючих червоноземних і жовто-земних ґрунтах ростуть дуб, горіх, кедр, сосна, деревоподібні папороті. їх обвивають ліани лимоннику китайського та дикого винограду. Чарують своїми квітами магнолії, камелії, японська вишня сакура.

Зона твердолистяних вічнозелених лісів і чагарників поширена вздовж берегів Середземного моря. Тут сухе жарке літо й дощова зима. Коричневі ґрунти зони досить родючі. Рослини мають тверде, часто блискуче або вузьке листя, що допомагає їм витримувати спеку. Природна рослинність збереглася мало. Трапляються дика маслина, сосна, кипариси, корковий і кам'яний дуб, суничне дерево, лавр, цитрусові. Із тварин поширені ящірки, змії, черепахи; є також лань, дикобраз, шакал. Тут живе єдиний вид мавп у Європі — безхвостий макак магот.

На півострові Малакка, на Великих Зондських островах і півдні острова Шрі-Ланка в умовах екваторіального клімату поширені вологі екваторіальні ліси (гілеї). За площею вони поступаються амазонській сельві, проте значно перевищують територію африканських гілей. Вологі екваторіальні ліси Азії вічнозелені й багатоярусні. На червоно-жовтих фералітних ґрунтах ростуть кокосові пальми, різні види бамбука, пряні рослини (гвоздичне й коричне дерева, мускатний горіх, чорний перець), хлібне дерево.

Як і в Африці, зона вологих екваторіальних лісів (гілей) розміщена по обидва боки від екватора на Амазонській низовині. У Південній Америці ці ліси називають сельвою. Сельва вологіша за африканський ліс, багатша на види рослин і тварин. Водночас екваторіальні ліси обох материків мають спільні ознаки: вони вічнозелені й багатоярусні.

Зона вологих екваторіальних лісів охоплює узбережжя Гвінейської затоки на північ від екватора та басейн річки Конго. Вона простягається на 1600 км з півночі на південь і на 5000 км із заходу на схід. Ця природна зона своєрідна й неповторна. Тут практично відсутні нори року: і взимку, і влітку температура повітря становить приблизно +24 °С. За рік випадає понад 2000 мм опадів. Дощі ллють щодня, зазвичай по обіді. Вода й тепло створюють ідеальні умови для розвитку всього живого, тому тут ростуть вологі екваторіальні дощові ліси — гілеї. З літака вони нагадують зелене море. У зоні вологих екваторіальних лісів річки завжди повноводі. Під час повені воші часто заливають низькі береги, а вода вкриває величезні простори.

Зони лісостепів і степів займають внутрішні частини Євразії. У стенах поширені родючі чорноземні й каштанові ґрунти, кліматичні умови оптимальні для вирощування зернових та інших культурних рослин. Природна рослинність степів збереглася тільки в заповідниках.