ГДЗ Історія України 8 клас. Підручник [Власов В.С., Панарін О.Є., Топольницька Ю.А.] 2021
22.01.2022,
8 Клас / Історія України,
197 675,
16
§ 31 Гетьманщина та Слобідська Україна в другій половині XVIII ст.
ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ1. Уривки з яких документів/джерел наведено? Визначте історичне значення подій, про які йдеться.
А. «Після всемилостивішого від нас звільнення графа Розумовського, на його прохання, зчину гетьманського наказуємо нашому Сенатові для належного управління в Малій Росії створити там Малоросійську колегію, в якій бути головним нашому генералу графу Румянцеву і з ним чотирьом великоросійським членам».
Наказ Катерини II ліквідувати гетьманську владу на території лівобережної України та створити Другу Малоросійську Колегію. Створення Другої Малоросійської колегії ліквідація інституту гетьманства. Знищення усіх залишків української автономії; закріпачення селян; здійснювати пильного нагляду за розвитком економіки; збільшення збору податків.
Б. «Для певного і правильного одержання казенних прибутків у намісництвах Київському, Чернігівському і Новгород-Сіверському, щоб запобігти всяким втечам і обтяженню поміщиків і інших сільських жителів, кожному з поселян залишитися на своєму місці і при своєму званні, де він записаний нинішньою останньою ревізією, за винятком тих, які відлучилися до оголошення цього нашого указу».
Указ Катерини другої про остаточне закріпачення селян на Лівобережній і Слобідській Україні.
2. Установіть хронологічну послідовність подій.
початок гетьманування К. Розумовського – 1750 р.
ліквідація полкового устрою на Слобожанщині та утворення з козацьких п’яти гусарських полків – липень 1765 р.
Ліквідація полково-сотенного устрою на Лівобережній Україні – 1781 р.
указ про перетворення лівобережних козацьких полків на регулярні полки російської армії – 1783 р.
3. Які зміни в територіально-адміністративному устрої Лівобережної та Слобідської України відбулися в другій половині XVIII ст.?
Утворено Малоросійське генерал-губернаторство, утворено 3 намісництва: Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське, Глухів утратив статус столиці.
4. Дайте відповіді на запитання.
За яких обставин було відновлено гетьманство в 1750р.?
Відновлено на прохання козацької старшини. Важливу роль відігравало українське оточення російської цариці Єлизавети Петрівни. Потенціал України російська влада прагнула використати у майбутніх війнах з Туреччиною та Прусією.
До яких заходів удався К. Розумовський для відновлення самостійної роботи державно-адміністративних органів Гетьманщини?
К. Розумовський удався до заходів, що обмежували сваволю російських чиновників, які перебували в Україні. Самостійні дії гетьмана суперечили планам імперського уряду, який аж ніяк не прагнув посилення української автономії. Тому, незважаючи на великий вплив К. Розумовського при дворі імператриці, 1754 р. з’явилася низка указів, що обмежували владу гетьмана. Останньому було дозволено не призначати полковників, а лише пропонувати кандидатів. У відповідь на клопотання відновити самостійні зовнішньополітичні зносини Лівобережної Гетьманщини К. Розумовський дістав категоричну відмову. Особливому контролю підлягали фінансові справи Гетьманщини.
Яку політику здійснював в Україні П.Румянцев? У чому вона проявлялася?
Для управління Україною створювалася Малоросійська колегія. Вона складалася з чотирьох російських чиновників і чотирьох українських старшин, а очолював її граф Петро Румянцев. В Україні він провів наступні 25 років і успішно виконав покладені на нього завдання ліквідації залишків української державності. За Румянцева було здійснено перепис населення, описано земельну власність, кількість дворів, ґрунтів, виявлено ступінь заможності кожного окремого господаря тощо. Перевірка тривала протягом 1765–1767 рр. Здійснюючи ревізію, П. Румянцев неухильно виконував настанови імператриці – всіляко обмежувати вільні переходи селян.
Як змінився статус козацької старшини, рядового козацтва та селянства за часів діяльності Другої малоросійської колегії?
Здійснюючи ревізію, П. Румянцев неухильно виконував настанови імператриці – всіляко обмежувати вільні переходи селян. Тож вільних селян дедалі меншало.
Спеціальним указом від 1783 р. було ліквідоване козацьке військо. Десять козацьких і три компанійських полки перетворилися на десять регулярних кінних (карабінерних) полків російської армії. Реорганізовані козацькі полки й надалі мали формуватися з українських козаків, які утворили окремий стан населення – «казенних селян», зобов’язаних до військової повинності на засадах рекрутування. На відміну від звичайних селян, вони не були кріпаками, а мусили відбувати військову службу в регулярній російській армії. Рекрутами солдатами ставали троє козаків із кожних 500 душ населення. Військова служба тривала шість років. Старшина, яка також підпадала під дію цього указу, отримувала російські «табельні чини». До 1784 р. абсолютна більшість козацької старшини мала табельні чини, урівнявшись у правах із російським дворянством. У 1783 р. вийшов імператорський указ, який прикріплював усіх українських селян до того місця, де вони були записані під час останнього перепису, й забороняв переходити на нові місця. Цим указом у Лівобережній та Слобідській Україні запроваджувалося кріпацтво.
Якщо помітили в тексті помилку, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter