ГДЗ Історія України 9 клас. Підручник [Гісем О.В., Мартинюк О.О.] 2022
27.10.2022,
9 Клас / Історія України,
13 423,
2
§ 2. Українські території у складі Російської та Австрійської імперій: адміністративно-територіальний устрій та населення
Запитання і завдання2. Чи правильно використати щодо адміністративно-територіального устрою українських земель у складі Російської та Австрійської імперій твердження, що він ураховував історичні традиції, що існували в цих регіонах? Поясніть свою думку.
Адміністративно-територіальний устрій українських земель у Російській імперії не враховував історичних традицій адміністративного устрою регіону й мав на меті привести їх у відповідність до інших регіонів у її складі. В імперських колах стосовно українських земель використовували інші назви: Правобережжя називали Південно-Західним краєм, Південь — Новоросією, Лівобережжя та Слобожанщину — Малоросією.
Австрійська імперія була багатонаціональною державою. У «клаптиковій» імперії Габсбургів, як її називали, не існувало єдиної уніфікованої системи управління, унаслідок чого землі, заселені русинським (українським) населенням, належали до різних адміністративних одиниць монархії з певними відмінностями в системах управління.
3. Визначте спільне й відмінне у становищі Лівобережної, Слобідської, Правобережної і Південної України у складі Російської імперії.
- Лівобережна і Слобідська Україна:
Національний склад і соціальна структура різних регіонів українських земель під владою Російської імперії мали певні відмінності. На Лівобережжі кількість українців у складі населення була найбільшою й сягала 95 %. Серед національних меншин найбільшу частку становили євреї, для яких наприкінці XVIII ст. влада запровадила «смугу осілості». На Слобожанщині українці становили близько 86 % населення краю. Найбільш численною національною меншиною були росіяни, які переважали у східних частинах регіону.
На Лівобережжі та Слобожанщині існувало багато великих і малих міст. Унаслідок імперської політики в них стала швидко збільшуватися кількість російських чиновників та військових. Поступово українці ставали меншістю серед купецтва, поступаючись єврейським і російським купцям. Міське населення втрачало самобутній український характер і ставало російськомовним.
- Правобережна й Південна Україна:
Серед населення Правобережжя українці становили 85 %. Правобережжя стало регіоном, де активно діяли представники польського національно-визвольного руху. А національний склад населення Півдня змінювався не на користь українців, кількість яких у ньому зменшувалася.
4. Як вплинуло на національний і соціальний розвиток русинської (української) спільноти те, що вона опинилася у складі Австрійської імперії.
Західних українців австрійська влада в офіційних документах називала рутенами, а вони самі себе — русинами, або «народом руським». Упродовж XIX ст. серед місцевих русинів набуло поширення нове національне ім’я — українці.
Щодо релігійної належності, сповідуючи християнство, українці Буковини, як і українських територій у складі Російської імперії, були православними, а Галичини й Закарпаття — греко-католиками.
Більшість закарпатських русинів (українців) становило селянство, залежне від угорських землевласників. Більшість русинської знаті за тривалий час іноземного панування перейшла в католицьку віру й змадяризувалася. Вірність традиціям свого народу зберігало русинське греко-католицьке духовенство.
Провідні позиції в регіоні посідали румунські бояри-землевласники. Більшість русинського (українського) населення становили селяни. Русинська шляхта зрумунізувалася ще в попередні століття. Розгортанню румунізації населення Буковини чинила опір лише невелика верства місцевого православного духовенства.
Якщо помітили в тексті помилку, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter