ГДЗ Фізика 9 клас. Підручник з поглибленим вивченням [Засєкіна Т.М., Засєкін Д.О.] 2017

Мікрофон - Генератор високої частоти - Модулюючий пристрій (Передавальна антена) - Детектор (Приймальна антена) - Гучномовець.

Коливання тиску повітря у звуковій хвилі за допомогою мікрофона перетворюються в електричний струм, величина якого змінюється синхронно з коливанням мембрани мікрофона. Отримані коливання величини електричного струму є низькочастотними і практично не придатні для передачі на відстань (випромінювання). Тому електричний струм підсилюють і модулюють. Будь-який з параметрів електромагнітної хвилі — частоту, амплітуду, фазу — можна використовувати для кодування інформації (модуляції). Найчастіше використовують амплітудну модуляцію — зміну амплітуди високочастотних електромагнітних коливань за законом електричних коливань низької частоти.

Промодульована електромагнітна хвиля випромінюється антеною передавача і, досягнувши антени приймача, викликає в ній модульовані високочастотні коливання електричного струму. У приймачі з модульованих коливань високої частоти виділяють низькочастотні коливання звукової частоти. Такий процес перетворення сигналу називають демодуляцією (детектуванням).

Модуляція — зміна одного або кількох параметрів високочастотного коливання за законом низькочастотного коливання.

Детектування (демодуляція) — процес виділення низькочастотних коливань із прийнятих модульованих коливань високої частоти.

Радіохвилі з різними довжинами хвиль порізному поширюються біля поверхні Землі. Радіозв’язок здійснюють на довгих (10 000–1000 м), середніх (1000–100 м), коротких (100–10 м) та ультракоротких (менш ніж 10 м) хвилях.

Довгі хвилі поширюються далеко за межі видимого горизонту. Тому радіопередачі на довгих хвилях можна приймати на великих відстанях за межами прямої видимості антени. Середні хвилі поширюються біля поверхні Землі на менші відстані за межі прямої видимості.

Короткі хвилі можна прийняти в будь-якій точці на поверхні Землі. Поширення коротких радіохвиль на великі відстані від передавальної радіостанції пояснюється їхньою здатністю відбиватися від іоносфери, як від металевої пластинки. Ультракороткі хвилі не відбиваються іоносферою й не огинають поверхню Землі. Тому зв’язок на ультракоротких хвилях здійснюється тільки в межах прямої видимості антени передавача.

Для відбивання.

Радіохвилі довжиною 100-10 км (частота 3-30 кГц) та довжиною 10-1 км (частота 30-300 кГц) називаються наддовгими (НДХ) та довгими (ДХ) хвилями, розповсюджуються у вільному просторі вздовж поверхні Землі і вдень і вночі і мало поглинаються водою. Тому їх використовують, наприклад, для зв'язку з підводними човнами (наддовгі хвилі). Однак, вони сильно слабшають по мірі віддалення від передавача, і тому передавачі повинні бути дуже потужними.

Хвилі довжиною 1000–100 м (частота 0,3-3 МГц), так звані середні хвилі (СХ), вдень сильно поглинаються іоносферою (верхнім шаром атмосфери, що має велику концентрацію іонів) та швидко слабшають, коли вночі іоносфера їх відбиває. Середні хвилі використовують для радіомовлення, причому вдень можна чути лише близько розташовані станції, а вночі — ще й дуже віддалені.

Хвилі довжиною 100-10 м (частота 3-30 МГц), так звані короткі (КХ), надходять до антени приймача, відбиваючись від іоносфери, причому вдень краще відбиваються коротші, а вночі — довші з них. Для таких радіохвиль можна створювати антени передавачів, котрі випромінюють електромагнітну енергію направлено, фокусують її у вузький промінь, і таким чином збільшувати потужність сигналу, що надходить до антени приймача. На коротких хвилях працює більшість станцій радіозв'язку — суднових, літакових та ін., а також багато станцій радіомовлення.

Радіохвилі довжиною 10 м-0,3 мм (частота 30 МГц-1 ТГц), що називаються ультракороткими (УКХ), не відбиваються і не поглинаються іоносферою, а на кшталт світлових променів, пронизують її і відходять у космос. Тому зв'язок на УКХ можливий лише на таких відстанях, коли антена приймача «бачить» антену передавача, тобто коли немає нічого між антенами, що могло б заступати шлях цим хвилям (гора, будинок, опуклість Землі та ін.). Тому, УКХ використовують в основному для радіорелейного зв'язку, телебачення, супутникового зв'язку, а також в радіолокації.

Основним пристроєм, що використовується під час радіолокації, є радар — система для виявлення повітряних, морських і наземних об’єктів, а також для визначення відстані до них та їхніх геометричних розмірів.

Розрізняють два основні режими роботи станції: режим огляду (сканування) простору й режим спостереження за об’єктом. У режимі огляду промінь по строго визначеній системі сканує весь простір чи заданий сектор. Антена, наприклад, може повільно повертатися по азимуту й у той же час швидко рухатися вгору і вниз. У режимі спостереження антена увесь час спрямована на обраний об’єкт, і спеціальні системи стеження повертають її слідом за рухомим об’єктом.

Відстань l до предмета, що відбив радіохвилі, дорівнює: =

L = (c * t)/2, де c — швидкість поширення радіосигналу (3 * 10^8 м/с); t — час проходження електромагнітних хвиль у прямому та зворотному напрямках.