ГДЗ Основи правознавства 9 клас. Підручник [Васильків І.Д., Кравчук В.М.] 2017

Конституція – це Основний Закон, що закріплює суспільний і державний устрій країни, функції органів державної влади, основні права та обов’язки громадян. Слово “конституція” латинського походження як значна частина слів, пов’язаних зі сферою державного управління. У стародавньому Римі це слово позначало акти імператора, які слід було неухильно виконувати. Крім юридичного значення це слово може позначати будову, фізіологічні та анатомічні особливості живого організму.

28 червня 1996 року Верховна Рада ухвалила Конституцію України.

Верховною радою України

2019-1996=23 роки

Преамбула – вступна частина законодавчого акту, міжнародного договору, дек­ларації тощо, у котрій викладені обставини, що є підставою його видання або укладення. Як частина Конституції преамбула переважно містить положення політико-правового характеру, часто з явним ідеологічним навантаженням.

Преамбула

I - Загальні засади - 1—20

II - Права, свободи та обов'язки людини і громадянина - 21—68

ІІІ - Вибори. Референдум - 69—74

IV - Верховна Рада України - 75—101

V - Президент України - 102—112

VI - Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади - 113—120

VIII - Правосуддя - 124—131 (у тому числі 129, 130, 131)

IX - Територіальний устрій України - 132—133

X - Автономна Республіка Крим - 134—139

XI - Місцеве самоврядування - 140—146

ХІІ - Конституційний Суд України - 147—153 (у тому числі 148, 149, 151, 151)

ХІІІ - Внесення змін до Конституції України - 154—159

XIV - Прикінцеві положення - 160—161

XV - Перехідні положення - пункти 1—16

Конституція України — основний закон держави України.

Ухваленням чинної Конституції (28 червня 1996), а також Закону України «Про Конституційний Суд України» (16 жовтня 1996) було чітко визначено систему захисту конституції та початок реальної діяльності Конституційного Суду.

Ознаки Конституції України - це основні кваліфікуючі характеристики, які визначають її сутність і зміст, мету та призначення у суспільстві і державі.

1) Конституція України має найвищу юридичну силу. Вона є юридичним вираженням суверенної волі українського народу, який є єдиним джерелом влади в державі. Закони та інші нормативно-правові акти, що приймаються у державі, не можуть суперечити Конституції України, тому повинні відповідати їй.

2) Конституція України є кодифікованим нормативно-правовим актом найвищої юридичної сили.

3) Конституція України є юридичною основою законодавства України, оскільки закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і покликані конкретизувати конституційно-правові норми і принципи.

4) Конституція України є основним законом держави, оскільки регламентує найважливіші і найзагальніші відносини у державі та суспільстві. Якщо, наприклад, Кримінальний кодекс України регламентує правовідносини, які виникають між державою і фізичною особою, що скоїла правопорушення, то Конституція України регламентує відносини в політичній, економічній, культурній, соціальній, екологічній та інших сферах суспільного життя.

5) Конституція України є головним джерелом конституційного права, тому й визначає назву галузі права. Проте не менш значущими є й інші джерела конституційного права, зокрема Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року, Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року тощо.

6) Конституція України має постійний характер. Це означає, що строк її дії не визначений, тобто не обмежений у часі. Проте строк дії конституційно-правових норм Перехідних положень Конституції України розрахований загалом на 3 - 5 років після набуття нею чинності.

7) Конституції України властива пряма дія норм. Це означає, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

8) Конституція України є парламентською, оскільки прийнята спеціально уповноваженим суб'єктом - парламентом, тобто Верховною Радою України.

Суд діє відповідно до повноважень, визначених Конституцією України. Порядок організації і діяльності Суду, порядок конституційного провадження, процедуру розгляду справ та виконання рішень і висновків установлює цей Закон.

Конституційний Суд є органом конституційної юрисдикції. Він не належить до судівсистеми судоустрою України, найвищим судом у якій є Верховний Суд. Вирішення питань конституції.

Головна відмінність конституції від інших нормативних правових актах – в її юридичній силі, яка є найвищою.

Жоден нормативно-правовий акт не повинен їй суперечити, інакше він автоматично вважається нікчемним. При цьому закони, як правило, володіють прямою дією: на них можна посилатися, відстоюючи свої права.

Конституція в Україні – це лише нормативний базис, проте норми, які в ній закладені, тлумачення та уточнення не потребують.

При цьому закон може бути як федеральним, так і місцевим. Коло суб’єктів також може обмежуватися при виданні нормативно-правового акту. Конституція поширюється на всю територію України.

Відмінність конституції від інших законів полягає в наступному:

- Юридична сила. Конституція володіє найвищу силою в державі, а решта актів шикуються в певній ієрархії;

- Дія. Конституція не має прямої дії (хоча її норми не потребують додаткового тлумачення), будучи базисом правової системи, а інші закони – мають;

- Територія. Конституція поширює свою дію на всій території країни, в той час як закони можуть бути федеральними та локальними;

- Коло суб’єктів. Конституція обов’язкова для всіх людей, а от більшість законів поширюються на вузькі соціальні верстви;

- Припинення дії. Конституція залишається головним нормативно-правовим актом країни доти, поки не прийнятий і не ратифікований інший документ. Скасування закону значно простіше – або приймається новий акт, або старий втрачає силу.

Конституція України – це основний закон України. В ньому докладно розповідається про управління державою, територіальний устрій, правосуддя, права, обов’язки та правила поведінки людей в тій чи інший ситуації. Тому він має великий вплив на державу, її управління, а також на оремо взяту людину. На мою думку для громадянина конституція має велике значення.

Це важливо, бо знаючи конституцію людина чітко усвідомлює свої права та обов’язки перед державою, вона може застосовувати (спрямовувати) знання у різних сферах діяльності. Наприклад: якщо людина хоче влаштуватися на роботу під час проведення виборів, то вона повинна знати, бути ознайомленою с III розділом Конституції України (Вибори. Референдум).

Також вона повинна знайомитися з формою управління держави, її правосуддям, бо вже через 2-3 роки буде мати змогу приймати участь у виборах, буде мати повну дієздатність, стане повноправними громадянами держави. І це має великий вплив на державу, бо такі люди - це нове покоління. Багато з них в майбутньому пов’яжуть своє життя, або матимуть відношення до влади і можливо впливатимуть на державу та її закони. Підбивши підсумки ми маємо зазначити, що ми повинні знати свої права та обов’язки, вміти ними володіти та вправно користуватися, жити не порушуючи Конституції. Від того як ми знаємо закон залежить не тільки наше життя, а й положення країни в якій ми живемо.

Розділ І Конституції України називається "Загальні засади" (статті 1-20). Зі змісту статей цього розділу вбачається, що його доцільніше було б назвати "Конституційний лад", оскільки конституційні положення розділу регламентують найважливіші сфери суспільного та державного життя: принцип поділу державної влади, територіальну цілісність держави, державний, національний та народний суверенітет, основи місцевого самоврядування, державні символи України та ін.

Самостійно.

Розділ І Конституції України називається "Загальні засади" (статті 1-20). Зі змісту статей цього розділу вбачається, що його доцільніше було б назвати "Конституційний лад", оскільки конституційні положення розділу регламентують найважливіші сфери суспільного та державного життя: принцип поділу державної влади, територіальну цілісність держави, державний, національний та народний суверенітет, основи місцевого самоврядування, державні символи України та ін.

Розділ II Конституції України - "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина" (статті 21- 68) становить концентруючи вісь правового статусу особи в Україні. У його статтях розкривається зміст політичних, економічних, соціальних, екологічних, культурних та інших прав. На жаль, значна частина зафіксованих прав та свобод особи в Конституції України є декларативною, оскільки практична їх реалізація неможлива.

Розділ III Конституції України - "Вибори. Референдум" (статті 69-74) врегульовано основні форми народовладдя; встановлено, що вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування; визначено, що референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.