ГДЗ Основи правознавства 9 клас. Підручник [Ратушняк С.П.] 2017

А суспільна небезпечність;

(Б) суспільна шкідливість;

В матеріальна шкода;

Г немає правильної відповіді.

А попередження;

(Б) догана;

В вказівка;

Г зобов’язання попросити вибачення у потерпілого.

А невеликоїтяжкості;

(Б) середньої тяжкості;

В тяжкий злочин.

(А) один примусовий захід виховного характеру;

Б максимум два примусових заходи виховного характеру;

В кілька заходів примусового виховного характеру.

(А) народження;

В 16 років;

Б 14 років;

Г 18 років.

А нематеріальні блага;

Б юридичні факти;

(В) фізичні особи.

А правоздатність;

(Б) дієздатність;

В деліктоздатність.

А може самостійно розпоряджатися своїм заробітком;

(Б) може розпоряджатися своїм заробітком лише за згодою батьків;

В повинна віддавати свій заробіток на користь сім’ї.

А 15;

Б 16;

В 17;

(Г) 18.

А вони перестають бути законними представниками дитини;

Б вони втрачають обов’язок утримувати дитину;

(В) вони не можуть бути опікунами;

Г немає помилки.

(А) суд;

Б орган реєстрації актів цивільного стану;

В управління у справах сім’ї та молоді;

Г немає правильної відповіді.

А для неповнолітніх;

Б для вагітних жінок;

В при переведенні робітника;

(Г) при переміщенні робітника.

А підприємством та робітником;

(Б) власником та робітниками;

В уповноваженою особою та робітником;

Г усі відповіді правильні.

А 24;

(Б) 36;

В 38;

Г 40.

(А) паспорт;

Б характеристику з попереднього місця роботи;

В автобіографію;

Г військовий квиток.

А довідка про навчання зі школи;

(Б) довідка про стан здоров’я;

В дозвіл одного з батьків.

(А) винність;

(Б) протиправність;

В караність;

(Г) суспільно-небезпечні наслідки діяння;

Ґ наявність мотиву.

(А) місце роботи;

(Б) трудова функція;

В випробування;

Г перепідготовка та підвищення кваліфікації;

Ґ режим праці та відпочинку.

(А) неповнолітніх;

Б офіцерів Збройних сил України, звільнених у запас;

В робітників, які змінюють місце роботи по переводу;

Г випускників ПТУ, що вперше стають до роботи за спеціальністю;

(Ґ) вагітних жінок.

(А) паспорт;

(Б) трудова книжка;

(В) документ про освіту;

Г довідка про стан здоров’я;

Ґ характеристика особи.

А для працівників з 16 до 18 років — 30 годин на тиждень;

Б для працівників 15–16 років — 28 годин на тиждень;

(В) для працівників 14–16 років під час канікул — 24 години на тиждень;

Г для працівників 16–18 років під час навчання — 18 годин на тиждень;

(Ґ) для осіб, які працюють у шкідливих умовах — до 36 годин на тиждень.

А встановлюється за згодою сторін для будь-яких категорій працівників;

Б заробітна плата залишається на рівні повного робочого часу;

(В) власник зобов’язаний встановити його для вагітних жінок;

(Г) його тривалість встановлюється законом;

Ґ його тривалість не повинна бути меншою ніж половина робочого дня.

А обмежені у дієздатності,

(Б) до цього були позбавлені батьківських прав, хоча на момент подачі заяви були поновлені в батьківських правах;

(В) якщо різниця між ними у віці становить 15 і більше років;

Г були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їхньої вини;

(Ґ) визнані недієздатними;

(Д) не мають постійного місця проживання.

А згода на шлюб батьків чоловіка і жінки;

(Б) досягнення шлюбного віку подружжям;

(В) вільна згода чоловіка і жінки;

Г взаємне обов’язкове надання довідок про стан здоров’я.

А Суспільна шкідливість;

Б Тяжкість;

В Умисел;

Г вина.

А штрафні бали;

Ґ штраф;

Б виправні роботи;

Д попередження;

В оплатне вилучення предмета;

Е адміністративний арешт.

Г громадські роботи;

А Кара за злочин;

Б Мета виправлення засуджених;

В Спеціальне запобігання злочинам.

А суб’єкти;

Б об’єкти;

В зміст правовідносин;

А одруження;

Б через рішення суду;

В шкода.

А не забрали дитину з пологового будинку без поважних причин;

Б змушують працювати;

В змушують порушувати закон;

Г займатися речами які порушують закон;

Ґ жорстокого ставлення;

Д засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Підставою адміністративної відповідальності є адмініс­тративне правопорушення (проступок). До винних у вчи­ненні правопорушення застосовуються адміністративні стягнення, передбачені ст. 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП України). Поря­док притягнення до адміністративної відповідальності спро­щений, що створює умови для його оперативного і еко­номічного використання. Слід звернути увагу на те, що між правопорушником і органом (посадовою особою), який нак­ладає стягнення, відсутні службові відносини, що характер­но для дисциплінарної відповідальності. Адміністративна відповідальність урегульована нормами адміністративного права, в яких наводиться повний перелік адміністративних проступків, адміністративних стягнень і органів, уповнова­жених застосовувати їх. Суб'єктами адміністративних пра­вопорушень є фізичні особи — громадяни і посадові особи. Серед суб'єктів адміністративних правопорушень вирізня­ються так звані спеціальні суб'єкти, тобто ті, які мають певні особливості щодо вчинення окремих адміністративних пра­вопорушень або не несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До них належать, зокрема, непов­нолітні.

У статті 66 визначені обставини, які пом'якшують покарання:

1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;

2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

3) вчинення злочину неповнолітнім;

4) вчинення злочину жінкою в стані вагітності;

5) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних або інших обставин;

6) вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;

7) вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;

8) вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;

9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених в КК.

За своїм змістом звільнення від кримінальної відповідальності характеризується трьома моментами:

- не відбувається державний осуд особи, яка вчинила злочин (обвинувальний вирок суду не постановляється);

- до винного не застосовується покарання;

- через відсутність обвинувального вироку звільнена від кримінальної відповідальності особа вважається такою, що не має судимості.

Адміністративна відповідальність неповнолітніх – це регламентована адміністративно-правовими нормами реакція з боку уповноважених суб’єктів на діяння неповнолітніх осіб, що проявилися в порушенні ними, встановлених законом заборон або невиконанні, покладених на них обов’язків, що виражається в застосуванні до винних осіб заходів впливу у вигляді позбавлення особистого або майнового характеру.

Неповнолітніми вважаються особи, що не досягли 18 років, тобто віку, з досягненням якого закон пов’язує настання повної дієздатності. Неповнолітні, котрі не досягли 16-и років відповідно до Кодексу про адміністративні правопорушення є малолітніми і до адміністративної відповідальності не притягуються, оскільки визнаються державою нездатними правильно усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

За шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг віку п'ятнадцяти років, відповідають його батьки чи опікунці. якщо вони. не доведуть, шо шкода заподіяна не з вини неповнолітнього.

Неповнолітній у віці від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років сам відповідає за заподіяну ним шкоду. У випадку, якщо у неповнолітнього у віці від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років немає майна чи заробітку достатнього для відшкодування заподіяних ним збитків, шкоду у відповідному співвідношенні повинні відшкодовувати батьки чи піклувальники.

Діти та юнаки повинні розуміти, шо заподіяна ними шкода може дуже боляче ударити не тільки по потерпілих, але і по їх власних сім'ях.

Відмінність опіки від піклування полягає в наступному:

- Опікувана особа. При опіці це можуть бути діти до 14 років, а також повністю недієздатні громадяни, при піклування – діти від 14 до 18 років, а також обмежено дієздатні особи;

- Коло осіб, що входять у правовідносини. При опіці це опікун і опікуваний, при піклуванні – попечитель і підопічний;

- Правила розпорядження майном. Опікун вчиняє важливі угоди від імені опікуваного і, в певних випадках, за згодою органів опіки та піклування. Піклувальник лише дає згоду підопічному на здійснення тих чи інших угод;

- Коло обов’язків. Опікун фактично замінює дитині або недієздатній особі батьків, піклувальник ж наділений значно меншими правами і обов’язками.

Так, часткова цивільна дієздатність установлюється для осіб, які не досягай 14 років (малолітніх осіб). Неповна цивільна дієздатність установлюється для фізичних осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх осіб). Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття). За певних умов набуття повної цивільної дієздатності є можливим до досягнення 18 років.

Неповнолітніх працівників не мають права залучати:

- до виконання важкої роботи зі шкідливими та небезпечними умовами праці, до роботи в нічний час, у вихідні дні, а також до підземних робіт;

- до надурочних робіт, підіймання і переміщення предметів, маса яких перевищує встановлені граничні норми ваги.