Список творів із читання 2 клас

13.04.2018, icon

4 157,

Дівчинка та ромашка

Ясної сонячної днини маленька дівчинка вийшла погратися на зелену галявину. Раптом вона почула плач. Прислухалася дівчинка і зрозуміла, що плач доноситься десь з-під каменю, що лежить обабіч галявини. Камінь був невеликий, як голова кролика, але дуже твердий. Підійшла дівчинка до каменя і запитує:
-Хто там плаче під каменем?
-Це я, Ромашка, - почувся ледь вловимий голосок. -
Звільни мене, дівчинко, тисне на мене камінь...
Відкинула дівчинка камінь і побачила ніжну, бліду стеблинку Ромашки.
-Спасибі тобі, дівчинко, - подякувала Ромашка, виструнчившись і зітхнувши на повні груди. - Ти звільнила мене з-під Кам'яного Гноблення.
-Як же ти потрапила під камінь? - запитала дівчинка.
-Обдурило мене Кам'яне Гноблення, - відповіла Ромашка, - коли я була маленьким насіннячком. Восени я шукала теплий куточок. Дало мені притулок Кам'яне Гноблення, обіцяло оберігати від холоду і спеки, дощу і вітру. А коли мені захотілося побачити Сонечко, воно ледве не розчавило мене. Я хочу бути твоєю, дівчинко.
Дівчинка приходила до Ромашки, і вони разом зустрічали схід Сонця.
-Як добре бути твоєю, дівчинко! - часто говорила Ромашка.
-А якби ти виросла в лісі або обабіч дороги? Якби ти була нічия? -запитала дівчинка.
-Я б умерла від горя,- тихо мовила Ромашка. - Але я знаю, що нічиїх квітів не буває. Вони завжди чиїсь. Он та Вогняна Маківка - вона дружить із Сонечком. Сонечко шепоче їй: «Ти моя, Вогняна Маківко». Я чую цей шепіт, коли сходить Сонце, а Маківка назустріч йому розкриває свої прекрасні пелюстки. А он та Волошка - товаришка Весняного Вітру. Він першим щоранку прилітає до Волошки, будить її і шепоче: «Прокинься!» Квітка не могла б жити, якби вона була нічиєю.