ГДЗ ДПА 9 клас. Українська мова. Збірник диктантів [Білецька О.] 2019
15.05.2019,
ДПА,
9 828,
2
53. Наша гірка давнина
За татарським бродом коні топчуть яру руту і туман. За татарським бродом із сивого жита, з червоного маку народжується місяць, і коло козацької могили висікається старий вітряк.
А в татарському броді глухо бухикають весла; похилі діди ледь-ледь снують на човнах-душогубках, і не знати, що вони виловлюють — рибу чи далеку минувшину, бо тут, над берегом, і соняшники немов щити, бо тут, над водою, і комар дзвенить, як ординська стріла, бо тут і досі хвиля вимиває зотлілий посів зотлілого часу: чиїсь таляри, чиїсь щерблені стріли і щерблені кості.
О пам’ять І смуток землі, чи минулися ви? Бо й тепер од печалі сивіє жито над Ханським і Чорним шляхами, бо й тепер є татарські броди й козачі могили. Це давнина, це наша гірка, немов полин, давнина, її вже забуває час по книгах і кобзарі по майданах.
Але й досі в хатах-білянках, що підсніжниками зійшли на долонях узлісь і степів, печаляться матері; і досі в накупаних сонцем і грозами полях з-під серпа і сльози поглядають матері на приймлені шляхи, якими пролетіли та й залетіли в югу історії коники-коні.
174 слова За М. Стельмахом
ГДЗ 9 клас ДПА Українська мова Підручники і посібники Білецька 2019
За татарським бродом коні топчуть яру руту і туман. За татарським бродом із сивого жита, з червоного маку народжується місяць, і коло козацької могили висікається старий вітряк.
А в татарському броді глухо бухикають весла; похилі діди ледь-ледь снують на човнах-душогубках, і не знати, що вони виловлюють — рибу чи далеку минувшину, бо тут, над берегом, і соняшники немов щити, бо тут, над водою, і комар дзвенить, як ординська стріла, бо тут і досі хвиля вимиває зотлілий посів зотлілого часу: чиїсь таляри, чиїсь щерблені стріли і щерблені кості.
О пам’ять І смуток землі, чи минулися ви? Бо й тепер од печалі сивіє жито над Ханським і Чорним шляхами, бо й тепер є татарські броди й козачі могили. Це давнина, це наша гірка, немов полин, давнина, її вже забуває час по книгах і кобзарі по майданах.
Але й досі в хатах-білянках, що підсніжниками зійшли на долонях узлісь і степів, печаляться матері; і досі в накупаних сонцем і грозами полях з-під серпа і сльози поглядають матері на приймлені шляхи, якими пролетіли та й залетіли в югу історії коники-коні.
174 слова За М. Стельмахом
Якщо помітили в тексті помилку, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter