Всесвітня історія. Довідник

І ст. н. е. — виникнення християнства у східних провінціях Римської імперії.

Християнство — одна зі світових релігій, що ґрунтується на вірі в єдиного Бога Ісуса Христа.

II — III ст. н. е. — поширення християнства.

Понтій Пілат — римський намісник в Іудеї.

Апостоли — найближчі учні Ісуса Христа, їх було дванадцять.

II — III ст.н. е. — криза в господарстві Риму.

Пролетарії — селяни, які втратили землю.

Колони — селяни, що брали в оренду землю, за яку третину врожаю віддавали власнику землі.

193 — 211 рр. н. е. — правління Септимія Севера.

211 — 217 рр. н. е. — правління імператора Каракалли, який у 212 р. н. Є. надав права римського громадянства всьому вільному населенню імперії. Але за де громадяни мали сплачувати податки.

Друга половина III ст. н. е. — початок нападів варварів на Рим.

Варвари — племена, які жили на кордонах Римської імперії.

Солдатські імператори — імператори, які були посаджені на трон солдатами в результаті заколотів.

284 — 305 рр. н. е. — правління імператора Діоклетіана.

Діоклетіан — римський імператор, який прийшов до влади завдяки солдатам. Провів ряд реформ у Римській державі: запровадив золоті та срібні монети, армію поділив на регулярні та прикордонні війська, збільшив кількість провінцій з 50 до 100, збільшив податки. Під час правління Діоклетіана в Римі посилилося переслідування християн.

286 р. н. е. — імператор Діоклетіан призначив собі співправителем Максиміліана та поділив імперію на дві частини: Східну та Західну. Діоклетіан і Максиміліан призначили собі двох помічників — цезарів, тобто держава фактично поділилася на чотири частини.

Тетрархія — правління чотирьох імператорів.

306 — 337 рр. н. е. -— правління Константина Великого.

Константин Великий — римський імператор, який тимчасово відновив Одноосібне правління, зміг об’єднати імперію. Константин переніс столицю з риму до м. Візантії та перейменував на Константинополь.

Історичне значення діяльності Константина полягає в тому, що він

заклав основи для перемоги християнства у Римській державі: імператор прийняв закон, який визнавав права християн у Римі, спостерігав за тим, щоб християнська церква мала в Римі такі ж привілеї, як і у язичників. Перед смертю Константин охрестився.