ГДЗ Українська мова 5 клас. Підручник [Глазова П.О.] 2018

271. Сіль — солі, віск — воску, річ — речі, гірка — гора, кістлявий — костомаха, шостий — шістка, щока — щічка, плести — плів.

272

1. Нозі.

2. пасіці.

3. мусі.

4. черепасі.

5. собаці.

6. в барлозі, дорозі.

7. зашморзі.

274. Вимести —вимітати, сплести — сплітати, викоренити — викорінювати.

275.

1. Спить хоч з гармати стріляй.

2. Раз на рік і стара рушниця вистрілює.

3. Не важко стріляти, але важко встрелити.

4. Пану Суботі стрелила в голову шалена думка.

5. Як стріль устрелив у дівчину.

6. Запорожець вихопив з-за пояса пістоль і вистрелив.

Як стріль стрельнув — приголомшливо, блискавично, несподівано. Мушка. У слові стріляй — чергування і - е. Літеру і пишемо перед наголошеним суфіксом -a-.

276. Підперти — підпирати, терти — витирати, уберуся — добирався, завмерти — завмирати, перу - відгорати.

277.

1. Унести у вуха — уносити у вуха.

2. Туман застелив очі - туманом застилає очі.

3. Завмерти серцем - завмирати серцем.

4. Умерти зо смухі - вмирати зо смуху.

278.

1. Чому я барвінком в гаю не стелюсь?

2. Я візьму той рушник, простелю наче долю.

3. Будуть зорі встилати розложистий шлях.

4. Спадав вечірній сутінок і тонув у темряві, що низ встеляла.

5. Ось луки оксамит зелений простилають.

6. Коли стелеться доріжка, козакові не до ліжка.

Речення, ускладнені однорідними членами: 2, 4.

279.

1. Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки бятьківшину.

2. Тільки пісня за серце бере.

3. За нашим городом зацвіла калина, не вибирай, батьку, багатого сина.

4. Ніч проміння позбирала і змотала у клубок.

Речення, ускладнені звертаннями: 1, 3.

281. Катати, ламати, ганяти, скакати, перемагати, прощати.

282.

1. Мамо, світяться мальви. їх вітри не зламали

2. Я не ломивсь ні в які двері, неправді я не бив чолом.

3. Швидко голочка тікає, нитка нитку доганяє.

4. Вітер в небі за хмарами гониться. Складні речення: 1. 2. 3. Між частинами складного речення, ставимо кому.

Ломитися в (відчинені) двері — твердити, доводити загальновідоме, те, чого ніхто не заперечує.

283.

1. Це муха коня з'їла, а вовк помагав.

2. І комар коня заїсть, якщо Вовк помагатиме.

3. Дорогі ліки поможуть не хворому, а аптекарю.

4. Орел мух не ловить, а слон за мишею не ганяється.

5. Біда біду проганяє.

6. Що швидше кінь біжить, тим більше його поганяють.

7. Свиня не з'їсть, поки не покачає.

8. Хто камінь не підніме, має його котити.

284

А - О

Хазяйновитий - Перелопачений

Багатство - Гончарство

Розбагатіти - Солдате

Качанистий - Поганючий

285

1. Чи не дивна, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?

2. І слави людської зовсім ми не бажали, бо не герої ми і небогатирі.

3. Сусіди були багатенькі, і Кандашеві хотілося себе показати пред багатирями.

4. Нехай ворог чає повік не гадає знущатися над козаком.

5. Честь солдата бережи свято.

6. Гончара глина годує, а хлібороба — земля.

286. Шко-ла — шкіль-ний, го-ра — гірка, бджо-ла — бджіл-ка, джме-лі — джміль, се-ме-ро — сім, ко-ле-со — ко-ліс, гро-мо-вий — грім.

У відкритому складі вимовляють звук (о), (е) у закритому складі вимовляють звук [і].

287. (вол а) - (віл ний), (родина) - (рідний), (робота) - (роб ітник), (колесо) - (колісник), (слово) - (слівце), (йагода) - (йагі'дка).

(дробити) - (дрібний), (лоду) - (лід), (кийева) - (кийів), (харькова) -(харк'ів). (миколайева) - (миколайів), (тет ійева) - (тетїйів).

289.

1. В мого роду сто доріг, сто століть у мого роду.

2. Живе од кореня калина так само, як народ од слова «рід».

3. На обрій Києва сходить вишнева зоря.

4. Туристи в захопленні від музеїв Львова.

5. Хмарина тінь згубила в ячмені.

290. Жонатий - оженити. Чернетка - чорни. Пшениця - пшоно.

291. Вечоріє, повечеряти. Чернівці, чорний, чотири, четвер, шорсткий, шерсть.

292. Пшениця — пшонини; оженитись — жона; четвертий — чотири.

293.

1 Вітер з гаєм розмовляє шепче з осикою.

2. Ще мале в траві джереленятко ні про що тихенько жебонить.

3. Чорнобривці чорноброві квітнуть в тиші вечоровій.

4. Перо й чорнило маю, натхнення лиш нема!

Слова з орфограмою «букви є, и, що позначають сумнівна ненаголошені голосні» вітер, тихенько, перо.

294.

джерельний

звечора

черствий

зчорнило

щеміти

жолудь

червень

шолудивий

човгати

жорстокий

295. Лоб — чоло, квартет — четвірка, правдивий — чесний, зникати - щезати, вихований —чемний, тліти — жевріти.

296. Грубий — чемний, добрий — жорстокий, крик — шепіт, ганьба - честь, гладкий — шершавий, м'який — черствий.

297.

1. Чернігів древній став понад Десною, над вічною і світлою рікою.

2. Хмарка пливе кучерява, тихо, як сон, розтає.

3. Чорнобровий чорнобривець чепурився, дощовою краплею умився.

4. Бджола нектар щодня у вулик носить, за це платні від нас не вимага.

5. У того, хто здатен почервоніти, не може бути чорного серця.

6. Місто Чернівці славиться своїми музеями та парками.

298 . Схід — Сходу, чільний — чоло, ківш — ковша, гірський — гора, щітка — щетина, щілина — ущелина, кіптява — коптити, щічка — щока. міжгір’я — гора.

299.

1. Один кіл (кола) плота не вдержить.

2. Позиченими зубами кістки (костяний) не розгризеш.

3. На одному кущі ягід (ягода) на всіх не назбираєш.

4. Дома лев, а на війні тхір (тхора).

5. Воліє кішка (котячий) тріснути, як має каша скиснути.

6. І миша в свою нірку тягне шкірку (шкоринка).

301. Чистий захисний, вечірній, вихідний, химерний, читання, розхитаний, бджілка, широкий, чіткий, закільцьований, кисіль, зачіска, узгір'я розкішний, хирлявий, жіночий, підкидати, самохіть, шкідливий, кіптява, перешіптування.

302. Краса змії в її шкірі, а красе людини в її серці. Гірка праця - солодкий відпочинок. З поганого куша і ягідка кисла. Словом як шовком вишиває, а ділом - як шилом шпигає. Коли кіт спить, то миші господарюють. Сорока кричать, як життя навчить. Хто садив дичку, той їстиме кислинку.

1. Вивести на чисту воду — викрити.

2. Жити на широку ногу — розкошувати.

3. Викинути з серця — забути, розлюбити.

4. Стояти кілком у горлі — набридати, докучати.

5. Зазирати в чужу кишеню — заздрити.

6. Розбирати по кісточках — пліткувати.

7. Всипати по перше число — покарати.

В усіх виділених словах орфограма «літери и - і після ж, ч, ш, щ та г, к, х у коренях слів».

У школі знайшли крадія рукавичок і вивели його на чисту воду. Я приніс зі школи трійку, і мама всипала мені по перше число.

303.

шипучий

вихід

схибити

кістлявий

гиркатися

кільцевий

кипіти

гілка

закидати

щілина

вишивати

житній

ліщина

305.

1. Україна моя починається там, де доля моя усміхається.

2. Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

3. Немає гіршої покути як в ріднім краї носить пута.

4. Спільні всім нам гідність і мета.

5. Над усе — чистота душі.

6. Добра віра, праця щира нам наблизять слушний час.

306. Яких людей потрібно уникати.

Ми намагаємось уникати спілкування з людьми нечесними. лицемірними та легковажними. На таких людей не можна покластися в жодній справі, вони здатні в будь-який момент обдури, підвести вас. Про них в народі кажуть: «Бреше, як шовком шиє». Не варто мати справу і з людьми занадто впертими, самовпевненими, які «упираються, як кілок в тин». Вони завжди керуються лише власного думкою, не дослухаються до міркувань і бажань інших. Уникати треба і тих. у кого «шия з намистом, а голова зі свистом». Так кажуть про легковажних людей, неприємно спілкуватися з людьми невихованими та грубими. А при зустрічі з людьми неосвіченими, такими, що нічим не цікавиться, нам стає просто скучно.

308.

1. Юнак — юначе ([к] - [ч]), друг — друже, друзі ([г] - [ж] - [з’]);

рух — рушити, (у) русі ([х] - [ш] - [с'];

відвага — відважний, відвазі ([г] - [ж] - [з’]);

дух — душа, (в) дусі ([х] - [ш] - [с']);

зайчиха — зайчисі ([к] — [с']);

око — оці, очі ([к] - [ч] - [ц'];

плуг — плужок, (на) плузі (г) - [ж];

потіха — потісі, потішаний ([х] — [ш] - [с]);

місяць — місяченько, лелека — лелечий, лелеці ([к] - [ч] - [ц']);

горох — горошина, (в) горосі ([х] — [ш] - [с]);

сніг — сніжний ([г] - [ж]).

2. Молоко — молочний. молоці ([к] - [ч] - [ц']);

крига — кризі, крижаний ([г]) - горішок, (на) горісі ([х] - [ш] - [с']);

вік — вічний (у) віці ([к] - [ч] - [ц']);

пух — пушок ([х] — [ш]);

309. Маринчина книжка. Ольжин олівець. Матінчина любов. Надійчина стрічка. Мушиний слід.

310. Книга — твій друг, без неї як без рук. Я вважаю, що книжка — це справжній друг людини. Вона навчає, підказує, допомагає, розібратися у складних ситуаціях, вчить розрізняти добро і зло, допомагає знаходити справжніх друзів. Вона щодня кличе мене в захопливу подорож. Без неї важко уявити навіть відпочинок. Якщо я не тримаю книжку в руці, то це. напевно, не я. Як кажуть у народі: «Книга — маленьке віконце, а через нього весь світ видно».

311.

1. Груша цвіте, наче скупана в молоці.

2. Проснулась на стрісі лелека, дивиться чуло кругом.

3. У лепесі сховався шерех.

4. Хто це руки лама в завірюсі?

5. Конюшина падає під ноги, в тузі клонить голови червоні.

6. Життя в труді й напрузі проліта.

Речення, ускладнені однорідними членами: 2, 5, 6.

312.

1. Терпи, хлопче, козаком будеш.

2. Не журись, козаче, нехай ворог плаче.

3. Не шуми, луже зелений байраче!

4. Краще, утікай, бо настане тобі край.

5. Язиче, горе тебе смиче!

313.

1. Лизати — лиже.

2. Різати — ріже.

3. Сікти — січе.

4. Берегти — бережи.

5. Чесати — чеше.

6. Чистити — чищу.

314. Носити - ношу, казати - кажу, кликати - кличу, лизати - лижу, берегти - бережу, летіти - лечу, чистити - чищу, лагодити - лагоджу, ходити - ходжу, сидіти - сиджу, водити - воджу, гордитися - горджуся.

315.

1. Береженого Бог береже, а козака шабля.

2. Як напише дурень, то не розбере і розумний.

3. Вогонь пече, а вода студить.

4. Не поможе вороні шампунь, а крукові мило.

5. Буває, що й черепок блищить.

6. По одежі стрічають, по уму проводжають.

Вода очищає лише тіло, а сльоза — усе єство.

Розумний (розумни‘й) — дурний; блищить [бли'шчит'].

316.

1. У маминім садку вітрець гілки колише.

2. Я погладжу траву, наче теплого доброго звіра.

3. А серце голубом воркоче.

4. Посаджу під кленом крислатим, нап'юся з криниці води.

5. Ходжу, сумую і питаю, за що я мушу сумувать?

317.

1. Колише (колихати) рідна пісня нашу долю.

2. Я нанижу (нанизати) з калиноньки намиста.

3. Ой піду я в гай зелений, посаджу (посадити) я руту.

4. Важкими росами трава намокла плаче (плакати).

5. Як все біжить, як міниться, тече (текти)!

6. Виходжу (виходити) на засніжене подвір’я.

7. Ненавиджу (ненавидіти) я слабкості свої.

8. А вітер не співає вже, а свище (свистіти).