ГДЗ Всесвітня історія 6 клас. Підручник [Бандровський О.Г., Власов В.С.] 2014

У різних полісах дітей виховували по-різному. У Спарті, зокрема, їхнім вихованням та освітою опікувалася держава. Але в інших містах ви-ховання було домашнім. Дитину із семи років передавали під опіку раба, якого називали педагогом.

Виняткове значення для європейської цивілізації мало виникнення нового, відмінного від міфології, напряму пізнання світу та людини - філософії. Філософія зародилася наприкінці 7 ст. до н. е. в Іонії. Слово філософія - грецького походження. Воно перекладається як «любов до мудрості». Філософія досліджує найзагальніші закони розвитку природи, суспільства, людини.

Неподалік від Афін Платон заснував першу філософську школу, у якій навчалися всі охочі. Цей заклад отримав імення Академія від назви священного гаю, посадженого на честь героя Академа, де його було розташовано. Аристотель також створив неподалік Афін філософську школу - Лікей. Так її називали, тому що розташовано її було біля храму Аполлона Лікейського. Там Аристотель читав свої лекції учням, прогулюючись.

У 5 ст. до н. е. з’явилися перші історичні твори. Найвидатнішими істориками того часу були Геродот, якого називають «батьком історії», та Фукідід.

Із часом від філософії відокремилася нова наука - математика. Найсильнішою була математична школа, створена Піфагором. На острові Кіос при храмі бога цілительства та покровителя лікарів Асклепія виникла відома медична школа, засновником якої був лікар Гіппократ. Гіппократа вважають засновником наукової медицини.

Надзвичайною широтою знань вирізнявся Аристотель. Важко знайти таку галузь науки, яку б не досліджував цей мислитель. Учений залишив по собі твори з філософії, математики, ботаніки, медицини, правознавства тощо.

Науки так швидко розвивалися, що деякі філософи почали твердити, що всі наукові істини мінливі та непевні. Чимало послідовників мав Сократ. Він уважав, що істинне (точне, достовірне) знання попри обмежені можливості людини існує.

Учення Сократа розвивав його учень Платон. Саме Сократа він зробив головним героєм своїх діалогів - творів у формі бесід. Платон був переконаний, що світ створено за ідеальним задумом божественного розуму і його не можна пізнати до кінця.

Неабиякої слави зажили філософи Геракліт та Демокріт. Геракліт уважав, що світ не створено ні богами, ні кимось із людей. У природі, у житті, вважав філософ, триває вічний рух, усе тече й змінюється. «Двічі не ввійдеш у ту саму ріку», - запевняв Геракліт. Демокріт висловив припущення, що все в природі складається з маленьких часточок - атомів.

До семи років дитина перебувала під опікою матері або годувальниці. Дитину із семи років передавали під опіку раба, якого називали педагогом. Пізніше хлопчики починали відвідувати школу. Найчастіше вони мали трьох учителів. Перший навчав дітей читати, писати та рахувати. Другий - музики, а третій стежив за їхнім фізичним розвитком. За подальше навчання слід було платити. Основними предметами з 12 років була граматика (література, переважно поезія), риторика - мистецтво красномовства. До 16 років ця освіта завершувалася, і наставав період 2-3-річних атлетичних вправ. У 18 років юнак вступав у вік ефебів (початкова 2-річна військова або прикордонна служба). Після її завершення чоловік вважався повнолітнім. Він міг продовжити навчання в елітарних філософських школах.

Греки першими з давніх народів почали дотримуватися звичаю, за яким у чоловіка повинна бути одна дружина. Здебільшого майбутнього чоловіка вибирав батько дівчини. Він запрошував наречених і певний час спостерігав за їхньою поведінкою. Тільки в Спарті майбутню дружину треба було (за погодженням з нею) викрасти.

Шлюбу передували заручини, але обіцянку давала не дівчина, а її батько чи брат. На весілля запрошували родичів і друзів сім'ї. На ньому не було нареченої, яка сиділа під фатою серед своїх подруг. Після бенкету молоді їхали в будинок чоловіка. Чоловік на руках вносив наречену в будинок, а гості обсипали молодят фініками, горіхами, дрібними монетами.

Виходячи заміж, жінка втрачала самостійність. Вона не ухвалювала жодних рішень, позбавлялася права виходити без дозволу з жіночої половини будинку. Жінки сідали за стіл лише тоді, коли сім’я обідала без гостей. З дому жінка могла вийти лише для того, щоб піти до храму, та й то разом із чоловіком.