ГДЗ Всесвітня історія 6 клас. Підручник [Бандровський О.Г., Власов В.С.] 2014

Римська держава була розташована на території Апеннінського півострова. Ще в давнину греки стали називати його Італією. Спочатку цю назву вживали щодо південної частини Апеннінського півострова, багатої на пасовиська для худоби.Природним північним кордоном Італії є високі Альпійські гори. На південь від Альп відгалужуються Апенніни, що простягаються вздовж усього півострова. Це досить молоді гори, тому й досі там є діючі вулкани. Найбільша річка Італії - По. На захід і схід з гір збігали річки: Рубікон, Арно, Тибр. Земля тут неоднакова: і вулканічний ґрунт, і родючі червоноземи. Покладів корисних копалин небагато: золото та мідь, у середній частині півострова - залізо, мідь, олово, срібло. У дельті Тибру видобували сіль. Клімат за тих часів був вологішим і холоднішим за теперішній, особливо в північних районах. Як і Греція, Італія поділялася на історичні області, пов’язані з розселенням племен. Найпривабливіші за природними умовами були Етрурія, Лацій, Кампанія та Апулія.

Етруски - давні племена, що населяли в 1-ому тисячолітті до н. е. північний захід Апеннінського півострова, між річками Арно та Тибр — область, що називалася Етрурія (сучасна Тоскана), які створили розвинену цивілізацію, що передувала римській і яка справила на неї потужний вплив (інженерне мистецтво: зведення аркових склепінь; інсігнації (знаки влади), особливості політичної організації, структуру та озброєння армії, бої гладіаторів, перегони на колісницях, певні поховальні обряди та ін.). 

Сенат - рада старійшин, яку обирали з патриціїв. У найдавнішому Римі - головна державна рада при цареві. Патриції - все корінне населення, що належало до родової громади за давніших часів у Давньому Римі. Потім так стали називати родову аристократію - привілейованих членів суспільства.

Плебеї - особисто вільні люди, не володіли землею, не мали права обіймати державні посади, одружуватися з патриціями.

Приблизно в 10-9 ст. до н. е. на пагорбах, розташованих у місцевості Лацій, на лівому березі річки Тибр, жили племена італіків - латини та сабіни. Поступово поселення цих двох племен об’єдналися та утворили нове, з фортецею на пагорбі Капітолій. Так виникло місто Рим, назване на честь легендарного засновника - Ромула. Пізніше римські історики писали, що ця подія сталась 21 квітня 753 р. до н. е. Від цієї дати римляни вели своє літочислення.

Найдавнішим Римом управляли цар, сенат та народні збори. Цар був воєначальником, верховним суддею та верховним жерцем. Його обирав увесь римський народ. Сенаторів обирали по одному від кожного роду. Сенат разом із царем затверджував або відхиляв рішення народних зборів, які існували як зібрання по куріях. Царі правили Римом від 753 до 509 р. до н. е. Усього в історії держави було сім царів. Першим з них став Ромул.

Царі запозичили в етрусків знаки царської влади: золоту корону, що імітувала вінок з дубового листя, скіпетр з орлом, пурпурну туніку, гаптовану золотом. Особливою ознакою влади царя був спеціальний пучок різок, у який встромляли сокиру - символ могутності. Останній цар, 

Тарквініи Гордии, став зловживати владою і чинити утиски знаті. Тоді знать скинула його з престолу.