ГДЗ Історія України 7 клас. Підручник [Власов В.С., Панарін О.Є., Топольницька Ю.А.] 2020

Створення Кримського ханства – 1449 р.

Перехід Кримського ханства у васальну залежність від Османської імперії – 1478 р.

Битва під Оршею – 1514 р.

Ви вже знаєте, що Кримський півострів, степи Причорномор’я та Приазов’я були здавна заселені. Особливо приваблювали вони кочовиків. Перед монгольською навалою причорноморські степи належали тюркомовним половцям. Підкоривши їх, монгольські хани приєднали половецькі землі до своїх володінь. Степ став ординською землею, або Татарією, як казали наші предки. Відтак тюркомовне населення Причорномор’я та Криму стали називати татарами за іменем завойовників.

Кримське ханство проіснувало до 1783 р. Влада кримського хана поширювалася на землі півострова, а також на Північне Причорномор’я, Приазов’я та Прикубання. Спочатку столицею ханства було м. Крим, або Солхат (нині місто Новий Крим), а від 1532 р. - м. Бахчисарай.

Ви вже знаєте, що Кримський півострів у різні часи був батьківщиною для багатьох народів. У другій половині XIII ст. генуезці, порозумівшись із Візантією та Золотою Ордою, заклали Кафу (сучасна Феодосія), яка стала першою їхньою колонією в Криму. Втім, італійців у Кафі було небагато, здебільшого тут мешкали вірмени, греки, євреї, а також русичі, алани й татари. Місто швидко перетворилося на найпотужніший осередок чорноморської торгівлі. Згодом Кафа стала адміністративним центром інших генуезьких колоній у Криму.

Один з онуків Гедиміна Федір Коріатович отримав від угорського короля землі в Мукачівському краї. Князь опікувався церковним життям. За його володарювання на Чернечій горі під Мукачевим було закладено монастир з бібліотекою, пожвавилося господарське життя краю. Важливого значення набув мукачівський ярмарок, що від початку XV ст. проводився щороку. За князя відбулося будівництво мурованого замку в Мукачевому на місці старого дерев’яного. З кінця XIV ст., від часів князювання на Закарпатті Федора Коріатовича, веде історію Мукачівський замок. Федір Коріатович значно розбудував і укріпив твердиню, перетворивши на свою резиденцію. Тоді ж у скелястій горі вирубали 85-метровий колодязь. Протягом XV-XVI ст. замок побував у руках багатьох володарів, які його розбудовували й укріплювали. У цей час замок охороняли 14 веж. У верхній частині звели великий палац.

У другій половині XV ст. істотно перебудували Хотинську фортецю. Упродовж XIV-XVI ст. вона правила за резиденцію молдовським господарям. У 1476 р. фортеця відбила напад турецьких військ султана Мехмеда II. Проте на межі XV-XVI ст. Молдовська держава стала васалом Османської імперії та розмістила в хотинських стінах яничарську залогу. Турки посилили обороноздатність фортеці.

Найвизначнішими зразками галицько-волинського книжкового малярства XIII ст. є мініатюри перемишльського архієрейського служебника та Оршанського Євангелія.

Невільники – те саме, що раб.

Ясир – полон.

Яничари – регулярна піхота в Османській імперії в ХІУ-ХІХ ст.

Галера-каторга – дерев’яне військове судно.

Главою держави був хан.

Султан — ісламський титул, що несе моральне навантаження і релігійну владу, оскільки роль правителя була визначена в Корані.

Ви вже знаєте, що Кримський півострів, степи Причорномор’я та Приазов’я були здавна заселені. Особливо приваблювали вони кочовиків. Перед монгольською навалою причорноморські степи належали тюркомовним половцям. Підкоривши їх, монгольські хани приєднали половецькі землі до своїх володінь. Степ став ординською землею, або Татарією, як казали наші предки. Відтак тюркомовне населення Причорномор’я та Криму стали називати татарами за іменем завойовників.

До середини XV ст. зі складу Золотої Орди, яка потерпала від внутрішньополітичних міжусобиць, вийшов Кримський улус на чолі з Хаджі Гіреєм, який став засновником Кримського ханства. У Кримському ханстві сформувався державний апарат на чолі з ханом та його дорадчим органом - диваном. Столицею Кримського ханства стало м. Бахчисарай.

Кримський півострів тривалий час був місцем, де проживали різні народи. Виникнення Кримського ханства не завадило існуванню генуезьких торговельних колоній на півдні півострова. Торговельну конкуренцію генуезцям становили мешканці князівства Феодоро, що існувало в південно-західній частині гірського Криму. Проте в 1475 р. війська Османської імперії захопили генуезькі колони і ліквідували державу Феодоро.

1478 р. Кримське ханство визнало себе васалом Османської імперії. Розпочалися постійні грабіжницькі набіги турків і татар на українські землі.

Після розпаду Галицько-Волинської держави Закарпаття опинилося у складі Угорщини, а Буковина й Бессарабія були приєднані до Молдовського князівства. На початку XVI ст. Молдова визнала себе васалом Османської імперії, а Закарпаття було розчленоване між князівством Трансильванія (васал османів) і Священною Римською імперією Габсбургів.

Наприкінці XV ст. посилилося Московське князівство. Московський князь висунув претензії на українські землі під приводом відновлення Русі, але з центром у Москві. За Чернігово-Сіверщину точилися тривалі війни між Московією та Литвою. Міста Чернігово-Сіверщини, захоплені московитами, вдалося повернути до складу Литви на початку XVI ст. Це стало наслідком вдалої воєнної кампанії українського князя Костянтина Острозького. Проте після смерті князя відвойовані міста були втрачені.

Федір Корятович (Коріятович) (бл.1331 — 1414) — подільський князь з роду Коріятовичів, син Коріята-Михайла Гедиміновича, що князював у Новогрудку.

Дмитро Данилюк, дослідник історії Закарпаття, говорить про Федора Корятовича як князя Карпатської Русі у 90-х роках XIV століття, дати його життя визначає так: ? — 1414. На думку Михайла Лучкая, Федір Корятович народився десь на початку XIV століття і в дев'яностих роках цього століття він не міг воювати із князем Литви Вітовтом Великим, бо тоді «міг би мати вже понад дев'яносто років».

Згадується в джерелах на межі XIII–XIV століть. Мав від батька волость у Новогрудському князівстві, Гомельське князівство. Йому підпорядковувався молодший брат Василь — князь Бозький.

Князі Юрій, Олександр та Костянтин Корятовичі після битви на Синіх Водах (1362) стали володарями Подільського князівства. З 1377 року були ленниками Угорщини.

Близько 1389 року Федір Коріятович успадкував Поділля по смерті старших братів. 1392 року вступив в союз з Свидригайлом — на той час князем Вітебським, що також противився політиці Ягайла, спрямованій на повне підпорядкування удільних князівств аж до їх ліквідації; надав своєму слузі Бедришку села на Поділлі.

Восени 1393 року молдовсько-подільські війська зазнали поразки; Федір Коріятович покинув Поділля під натиском Вітовта і з сім'єю виїхав в Угорщину, сподіваючись з допомогою Сигізмунда продовжити боротьбу. Поділля було залишено на воєводу Нестиса, якому на допомогу прибули молдовські та угорські загони. Був прийнятий угорським королем Сигізмундом I і з 1393 року став паном Мукачівської домінії на Закарпатті.

1395 року Вітовт забрав від нього різні міста, зокрема, Скалу[1]. У 1393-1414 роках був власником Бардіїва. Заснував монастир у Мукачеві (тут подібно був похований) і привів на Закарпаття близько 40 тисяч українців з Поділля (деякі історики вважають це легендою[2]).

1402 року появився на Поділлі після втечі Свидригайла, при допомозі брата Василя, який утримав Бозьке князівство, пробував відновити свої права. Подільські старости його ув'язнили; ціною свободи для братів були акти (пол. homagialne) Ягайлу (Василь склав 1 липня 1403 року в Грубешові, Федір через кілька днів в Щекарові). Зрікся дідицтва, пробачив королю та шляхтичам ув'язнення, отримав свободу.

У документі за 1408 рік титулувався «Dux Podoliae et comes comitatus de Beregh» всупереч підписаним у 1403 році актам.