ГДЗ Українська мова 8 клас. Підручник [Єрмоленко С.Я., Сичова В.Т., Жук М.Г.] 2021

176.
Цвіт дерев, як ранній снігопад, тихо осипається додолу. Пісня любові й дитинства в серці бринить, як струна. Наче священна молитва, з рідного краю луна. Летіли над полем слова голубами, летіли, як зорі, до чистого неба. Давно пора дитинства одцвіла, мов яблунь зачароване галуззя. Творці, мислителі народу, крізь полум’я буремних літ несли Вкраїни горду вроду, як материнський заповіт. Вдаль голубими вітрами весни за обрій пливли. Раннім туманом у мами коси, як дим, зацвіли. Знову наснилось дитинство, тепле, як рання весна.
177.
1. Над килимом прив’ялених левад кружляло листя, мов жар-птиці пір’я. Жар-птицями живими на очах тріпонуться гарячі фарби гаю.
2. Порівняльний зворот виявляє зв’язок з іменником листя. Орудний відмінок виявляє зв’язок з дієсловом тріпонуться.
3. Навесні: як молоком облиті, мов срібний дощ.
Улітку: неначе помережаний кольорами килим, мов радісна веселка.
Восени: ніби кольорові метелики, мов жовті коси.
Узимку: як діаманти, як білі вівці.
179.
Мов райдугу. Як пісня весни солов’їна в зеленім гаю за селом. Як ватра пломенем.
180.
У травні й у червні весь Чаїний острів цвіте, мов справжній степ. Був уже кінець травня, садки відцвітали, і земля попід деревами стала зовсім білою, як взимку. Мов у вилазних хащах, плуталися, билися думки, нових шляхів шукало розтривожене серце, і все ж навіть у цьому стані повного сум’яття й розбентеженості він почував себе незмірно — як у перший виліт у небо — щасливим. Із глибини золотих плантацій, як біла чаєчка, виринула чиясь косинка. Вода на озері ніби поважчала, переливається важким перламутром — вітер хвилю жене. Усюди в прозорих, просвітлених сонцем глибинах, як тіні застиглих торпед, темнішають риб’ячі спини.
Порівняння використовують для створення яскравих образів.
181.
Та (сполучник), проте (сполучник), гора (іменник) дрімає (дієслово); день (іменник) і (сполучник) ніч (іменник) пливе (дієслово) над (прийменник) нею (займенник), мов (сполучник) рожева (прикметник) легка (прикметник) хмара (іменник)... Хоч (сполучник) повзуть (дієслово) тут (прислівник) скрізь (прислівник) по (прийменник) горах (іменник) стежечки (іменник), немов (сполучник) гадюки (іменник), та (сполучник), проте (сполучник), не (частка) оживляє (дієслово) їх (займенник) розмова (іменник), спів (іменник), ні (частка) сміх (іменник). І (частка) я (займенник) чув (дієслово) себе (займенник) безсильним (прикметник), бідним (прикметник), хворим (прикметник), одиноким (прикметник), мов (сполучник) дитя (іменник), сирітка (іменник) кругла (прикметник, без (прийменник) матусі (іменник), без (прийменник) вітця (іменник)... І (частка) я (займенник) був (дієслово) мов (частка) та (займенник) пилина (іменник), згублена (дієприкметник) з (прийменник) порядку (іменник) світу (іменник)...
182.
Життя пройде, немов вода, і відцвіте, немов вишнева гілка... А вечір пролітає, наче крижень, черкнувши місто синіми крильми. У сріблі заворожених наближень ми вже як тіні, ми уже не ми.
183.
1. Синє небо було прозоре та глибоке, неначе вода коло берега в морі. У стінах храмів і колиб сіяє нам святково, як сонце, випечений хліб і виплекане слово. Ти постаєш в ясній обнові, як пісня линеш, рідне слово. Мова, мов квітка в саду, розквітає. Забриніла пісня, заспівало слово. Мов струмок весною, ллється наша мова. У душі виношуємо слово — лагідне і безжальне, ніби криця. Шкварчала совість, наче на пательні, і одганялась од зелених мух. Бо хто, як я, намучивсь на війні, тому життя підскочило в ціні.
2. Ми виколисуємося в слові, мов у колисці. Слово, мов фенікс, воскресає знов і знов. Мова нам потрібна, як повітря. Мова звучить, наче потічок.
184.
1. Наче в уповільнених кардарх, пронеслися-пропливли по озимині козулі. Ген, на краю поля, порпаються в піску дикі поросята. У зрубах звертаємо з просіки на піщаний шлях, помережаний відбитками автомобільних і мотоциклетних шин. Тут пісок дрібний і білий-пребілий, немовби його сюди хтось з глибокого кар’єру навозив. Так і хочеться по ньому босоніж пробігтися. Ліворуч темніють густі хвойники й дубняки. Праворуч багріє червоним листом, ніби вмоченим у вишневий сік, чималий чагарник.
2. Тут пісок дрібний і білий-пребілий, немовби його сюди хтось з глибокого кар’єру навозив.
185.
Віддавна, шепотом, попід, узимку, темноголові, невилазні хащі, сум’яття, розбентеженість, кінокадри, пронеслися-пропливли, автомобіль, мотоциклет, немовби, білий-пребілий, босоніж, хтось, з-за обрію, неначебто, нібито, левада, одцвіла, галуззя, влітку, навесні, розтривожене серце, риб’ячі спини, жар-птиця, цеберка, нетесана, ллють, аспірин, криниця, забриніла.

---

---

Назад

Вперед

1 ... 13 14 15 16 17 18 19 20 21 ... 50

ГДЗ Українська мова 2021 2016 Підручник 8 клас Єрмоленко Сичова Жук Грамота