ГДЗ Біологія 9 клас. Підручник [Андерсон О.А., Вихренко М.А., Чернінський А.О.] 2026

23.08.2026, icon

§ 45. Генетична інженерія людини

1. Напрями застосування щодо людини методів генетичної інженерії
Генетична інженерія стосовно людини розвивається за кількомаосновними напрямами:
Генна терапія соматичних клітин: виправлення генетичних дефектів у соматичних (тілесних) клітинах конкретного пацієнта. Внесені зміни не передаються нащадкам.
Модифікація клітин імунітету (імуноонкологія): штучна генетична перебудова імунних клітин (наприклад, створення CAR-T клітин) для розпізнавання та знищення ракових пухлин.
Фармакогенетика та біовиробництво: використання генетично модифікованих клітин (людських або бактеріальних) для синтезу складних білкових ліків (інсуліну, чинників згортання крові, антитіл).
Моделювання хвороб in vitro: вирощування модифікованих клітинних культур або органоїдів із мутаціями для вивчення механізмів патологій і випробування нових препаратів.
Редагування геному ембріонів чи зародкових клітин (генеративна терапія): зміна ДНК у зиготах, яйцеклітинах чи сперматозоїдах. Цей напрям наразі перебуває на стадії наукових досліджень і суворо регулюється чи заборонений у більшості країн світу.
2. Можливості лікування хвороб шляхом генетичної модифікації клітин людини
Генетична модифікація відкриває можливість усувати причинне походження хвороб на рівні ДНК, а не лише коригувати їх симптоми:
- Моногенні спадкові хвороби
Механізм дії: Заміна або корекція «пошкодженого» гена на його нормальну копію за допомогою технологій генного редагування (наприклад, CRISPR-Cas9) або вірусних векторів.
Приклади застосування: Лікування серпоподібноклітинної анемії та бета-таласемії (препарат Casgevy), спінальної м'язової атрофії (СМА), муковісцидозу.
- Онкологічні захворювання
Механізм дії: Вилучення T-лімфоцитів пацієнта, їх генетична модифікація для розпізнавання пухлинних маркерів та повернення в організм (CAR-T терапія).
Приклади застосування: Лікування деяких видів лейкозів та лімфом.
- Інфекційні хвороби
Механізм дії: Модифікація рецепторів клітин, роблячи їх несприйнятливими до патогенів.
Приклади застосування: Видалення гена рецептора CCR5 у T-лімфоцитах для створення стійкості клітин до ВІЛ-інфекції.
- Серцево-судинні та обмінні патології
Механізм дії: Тимчасове або постійне вимкнення генів, що продукують шкідливі білки або підтримують високий рівень холестерину.
Приклади застосування: Точкове виправлення генів у печінці для зниження рівня ліпідів та профілактики інфарктів.
3. Формування «суперлюдини» та пов'язані з цим етичні проблеми
Чи можна сформувати «суперлюдину»?
З суто теоретичного та біологічного поглядупряма генетична модифікація для створення «суперлюдини» (з надлюдським інтелектом, витривалістю чи ідеальною зовнішністю) на даному етапі розвитку науки є практично неможливою або вкрай обмеженою:
1. Полігенність складних ознак: Такі характеристики, як інтелект, спортивні здібності, рівень емпатії чи тривалість життя, контролюються не одним або двома генами, а складною взаємодією тисяч генів.
2. Епігенетика та вплив довкілля: Навіть найсприятливіший генотип реалізується лише в межах норми реакції під впливом харчування, виховання, навчання та екології.
3. Плейотропія (множинна дія генів): Зміна одного гена заради «покращення» витривалості може негативно вплинути на роботу імунної або серцево-судинної системи.
Втім, часткове покращення окремих параметрів (наприклад, збільшення м'язової маси за рахунок вимкнення гена міостатину або підвищення витривалості за рахунок активності еритропоетину) є технічно здійсненним.
Етичні проблеми та виклики:
Порушення принципу згоди (згода майбутніх поколінь): При модифікації статевих клітин чи ембріонів майбутня людина не дає згоди на зміни у власному геномі, які передаватимуться її нащадкам.
Генетична та соціальна нерівність: Дороговизна подібних технологій може призвести до ситуації, де лише заможні верстви населення зможуть «купувати» покращені характеристики для своїх дітей, що створить біологічний розрив між класами («генетичну еліту»).
Ризик відхилень та непередбачуваних мутацій: Використання систем типу CRISPR носить ризик позамішеньових порізів ДНК (off-target effects), що може призвести до онкологічних захворювань чи нових спадкових патологій у майбутньому.
Загроза неоєвгеніки: Спроби визначати «бажані» та «небажані» людські риси можуть знецінити людську різноманітність та спричинити дискримінацію людей із природним генотипом чи інвалідністю.
Стирання межі між лікуванням та поліпшенням: Важко провести чітку межу між профілактикою захворювання (наприклад, схильності до ожиріння) та генетичним дизайном тіла (наприклад, надання привабливої статури).

Інші завдання дивись тут...