ГДЗ Інформатика 9 клас. Підручник [Ривкінд Й.Я., Лисенко Т.І., Чернікова Л.А.] 2017

Комп’ютерна мережа — це сукупність комп’ютерів та інших пристроїв, з’єднаних каналами передавання.

Види комп’ютерних мереж:

• за охопленою територією: локальні, регіональні, глобальні;

• за правом доступу до ресурсів: персональні, корпоративні, загального використання;

• за розподілом функцій між комп’ютерами: однорангові та з виділеним сервером.

Доступ до комп’ютерних мереж може бути, як з персонального (домашнього) комп’ютера, у школі або на підприємстві — корпоративного, та загального використання — в інтернет-клубах.

Види каналів передавання даних використовують кабельні та бездротові.

Для забезпечення передавання даних у мережах використовують таке мережеве обладнання: мережеві адаптери, комутатори, маршрутизатори (роутери) та інше. Призначення: передавання даних та доступ до Інтернету.

Для організації обміну даними між комп’ютерами мережі використовують програмне забезпечення: програми керування комп’ютерними мережами, які входять до складу операційних систем; драйвери пристроїв, які забезпечують передавання даних мережею; прикладні програми, побудовані за клієнт-серверною технологією.

Перевагою програмних засобів навчального призначення порівняно з традиційними засобами навчання є наявність зручних у використанні засобів візуалізації навчального матеріалу: статичне та динамічне представлення об’єктів, процесів, явищ, їх складових, графічне представлення закономірностей і результатів проведених учнем експериментів, дослідів, розв’язків задач. Однією з переваг ППЗ є швидкий зворотний зв’язок між користувачем і засобами ІКТ, який забезпечує реалізацію діалогу між учнем і учителем, між учнем і програмним навчальним середовищем. Такий зворотний зв’язок називають інтерактивністю програмного засобу. Завдяки використанню ППЗ, навчання може здійснюватися у тому темпі, який найбільше задовольняє учнів.

Мережевий протокол — це набір правил, за якими здійснюється обмін даними між комп’ютерами та пристроями, що підключені до мережі, та між різними мережами.

Нові протоколи для Інтернет а визначаються IETF, а інші протоколи — IEEE або ISO. ITU-T займається телекомунікаційними протоколами та форматами.

Найпоширенішою системою класифікації мережних протоколів є так звана модель OSI, відповідно до якої протоколи поділяються на 7 рівнів за своїм призначенням — від фізичного (формування і розпізнавання електричних або інших сигналів) до прикладного (інтерфейс програмування додатків для передачі інформації додатками).

Різні протоколи, найчастіше, описують лише різні сторони одного типу зв'язку; взяті разом, вони утворюють стек протоколів. Назви «протокол» і «стек протоколів» також вказують на програмне забезпечення, яким реалізується протокол.