ГДЗ Основи правознавства 9 клас. Підручник [Ратушняк С.П.] 2017

(А) публічна влада;

Б Конституційний суд;

В Конституція;

Г правильні всі.

(А) форма правління;

Б форма державного устрою;

В форма політичного режиму.

А постійні та тимчасові;

Б основні та не основні;

(В) внутрішні та зовнішні.

А охлократія;

Б федерація;

(В) республіка.

А правління;

Б державного устрою;

(В) політичного режиму.

А автономія;

(Б) суверенітет;

В демократія;

Г лібералізм.

А «монархічна» президентська республіка;

(Б) дуалістична монархія;

В теократична монархія;

Г республіканська монархія.

А президентська республіка;

(Б) унітарна держава;

В консервативна демократія.

А цивільна;

Б господарська;

(В) матеріальна.

(А) норма права;

Б інститут права;

В галузь права.

А цивільне;

(Б) адміністративне;

В господарське.

(А) цивільно-правова;

В господарська;

Б матеріальна;

Г фінансова.

А юридичний зміст;

Б фактичний зміст;

(В) юридичний факт.

А господарське;

(Б) цивільне;

В фінансове.

А засіб скоєння правопорушення;

Б мотив;

(В) наслідки правопорушення.

А гіпотеза;

Б диспозиція;

(В) санкція.

А соціальна неоднорідність;

Б публічна влада тотожна з населенням;

(В) кровно-родинні зв’язки;)

(Г) наявність зборів (податків);)

Ґ відсутність апарату примусу;

(Д) врегулювання стосунків шляхом застосування звичаїв та традицій.)

(А) верховенство;

(Б) легітимність;

(В) загальність;

Ґ ієрархічна система;

Г чітка внутрішня структура;

(Д) універсальність.

(А) територія і населення;

(Б) наявність права;

(В) публічна влада;

(Ґ) суверенітет;

Г конституція;

Д поділ влади на три гілки.

А відсутність єдиних законодавчих органів;

(Б) є союзом держав;

(В) єдині збройні сили;

(Г) двопалатний парламент;

(Ґ) є союзною державою;

(Д) оформляється шляхом укладення договору.

(А) довічне користування владою;

Б взаємовідповідальність держави та особи;

(В) передача влади по спадковості;

Г виборність влади на певний термін;

(Ґ) монарх не несе відповідальності ні перед ким за свою діяльність;

Д звітність влади перед населенням.

(А) влада належить невеликій кількості осіб (військова хунта, олігархічна група, тиран,

монарх тощо);

Б особлива система контролю та насилля;

(В) необмеженість влади та непідконтрольність (в країні можуть діяти закони, лише потрібні для верхівки);

Г надмірно централізований контроль над економікою;

(Ґ) опора на силу (наявність збройних формувань, здатних у будь-який момент придушити

виступи);

(Д) монополія держави на засоби масової інформації.

(А) встановлюється і санкціонується суспільством;

(Б) є системою норм;

(В) має загальний характер;

(Г) є загальнообов’язковим;

Ґ за недотримання настає громадський осуд;

Д формується на підставі уявлень про добро і зло.

(А) караність;

(Б) винність;

В об’єкт;

Г суб’єктивна сторона;

(Ґ) протиправність.

А абсолютну;

Б парламентський;

В дуалістична.

А необхідність єдиного керівництва суспільством;

Б необхідність підтримання суспільного порядку;

В необхідність організації захисту та ведення військових дій.

А гіпотеза;

Б диспозиція;

В Санкція.

А позбавлення винного на деякий час можливості вчиняти нові правопорушення;

Б покарання правопорушника;

Впревенція (попередження) вчинення правопорушень, тобто вплив на правопорушника (спеціальна превенція) та на інших осіб (загальна превенція) з метою недопущення вчинення ними протиправних дій;

Г відшкодування завданих збитків.

Відмінність держави від додержавного суспільства полягає у наступному:

1) у додержавному суспільстві належність індивіда до певного роду обумовлювалася кровно-родинними зв'язками. Рід не мав суворо встановленої території. Територія є матеріальною базою держави, основою її суверенітету і визнання її суб'єктом міжнародного права. Крім того, держава поділяється на адміністративно-територіальні чи політико-територіальні одиниці. Політична влада держави, її суверенітет поширюється на всіх людей, що живуть на її території. При первісному ладі територіального розподілу не було. В державно-організованому суспільстві на зміну кровно-родинному принципу прийшов принцип територіальної організації. Держава має локалізовану територію, на яку поширюється її суверенна влада, а населення цієї території перетворюється в підданих або громадян держави;

2) у первісному суспільстві носії влади не відокремлювалися від інших членів суспільства; у соціальному розумінні влада була безпосередньо суспільною, ґрунтувалася на принципах первісної демократії, суспільного самоуправління, спиралася на авторитет і традиції суспільства. Влада виконувалася рядовими і виборними членами роду добровільно, спеціального професійного апарату управління не існувало. Органи влади майже не поділялися за окремими функціями на певні види. Влада мала такі якості, як єдність, взаємодопомога, співробітництво. Члени роду виконували свої функції на засадах переконання. Спеціальних органів, які виконували би функції примусу, не було. Рід також захищав своїх членів від зовнішніх ворогів, для чого використовувалася військова сила чи помста родичів. Військо формувалося лише в разі потреби з чоловіків роду чи племені, здатних носити зброю. У соціально-неоднорідному суспільстві носії влади в організаційному відношенні відокремлені в окремі структури, „загони”, виникає професійне управління. Політично публічний характер влади втілюється в державно-правових інститутах, відокремлених від населення, які в той же час виступають офіційно від імені суспільства в цілому. Публічна влада не співпадає з населенням. Функції влади розподіляються між органами, виникає специфічна структура влади. Для здійснення своїх різноманітних завдань і функцій кожна держава створює різні органи та організації, система яких утворює механізм держави. Він включає в себе державні підприємства, організації і установи, апарат держави, державні органи спеціального призначення;

3) державна організація виникла при розшаруванні первісного суспільства у період розпаду родового ладу. Якщо у первісному суспільстві соціальна влада виражала і захищала інтереси всіх членів суспільства, то держава у соціально- неоднорідному суспільстві захищає інтереси панівної його частини чи соціальної групи. Таким чином, влада у первісному суспільстві та її органи не мали політичного характеру, були явищем неполітичним. З появою політичних відносин виникають політична і правова системи;

4) у первісному суспільстві населення не оподатковувалося, а в соціально- неоднорідному суспільстві для утримання державної влади встановлюються податки. Держава потребує значних витрат для утримання публічної влади, відокремленої від основної маси населення;

5) у первісному суспільстві влада поширювалася на всіх членів роду, племені, на якій би території вони не знаходилися. В державі влада поширюється на всіх людей, що знаходяться на певній території, належній їй;

1) Необхідність єдиного керівництва суспільством (удосконалення керування суспільством). В основі лежить закон зростаючих різновидів форм діяльності людини як наслідок постійного росту потреб, що призвело до:

- трьох великих суспільних поділів праці (виокремлення скотарства, ремесла, виникнення торгівлі);

- появи приватної власності на засоби виробництва (поліпшення знарядь праці збільшує продуктивність праці. З’являються надлишки, що неминуче тягне за собою розшарування суспільства на бідних та заможних);

- утворення класів (класи — великі групи людей, що різняться за наявністю чи відсутністю у їхніх руках приватної власності на засоби виробництва). Приватна власність потребує захисту шляхом створення законів, судів, армії тощо. Для їхнього утримання вводяться податки. У результаті на зміну суспільній владі приходить політична.

2) Необхідність підтримання суспільного порядку. Неспроможність суспільної влади первісного суспільства надалі регулювати відносинами між класами (як організація влади, так і методи та прийоми прийняття рішень, важелі впливу стають недієвими: правий той, у кого за спиною сила, раб працює на плантації під вартою наглядача, селянин платить податки під загрозою фізичної розправи тощо) зумовила необхідність встановлення та підтримання єдиного порядку, оформлення товарно-грошових відносин, пом’якшення та вирішення протиріч між різними верствами населення шляхом узаконення.

3) Необхідність організації захисту та ведення військових дій. Перехід від кочового до осілого способу життя сприяв збільшенню чисельності та щільності населення. Виникають проблеми щодо врегулювання стосунків, вирішення суперечок між племенами, сфери життєдіяльності яких перетинаються в результаті цих змін. Постають питання захисту кордонів, збільшення території, для виконання яких лише держава могла зорганізувати все населення. Виникненню держави також сприяли такі фактори, як психологічний, культурний, духовний, освітній, кліматичний, економічний та інші.

Найважливіша відмінність між двома поняттями – суверенітет територіальних одиниць. У конфедерації він є, у федерації – ні. Відповідно, буде відрізнятися і можливість виходу зі складу. Покинути федерацію практично нереально, сама спроба прирівняється до заколоту, і на практиці таке відбувається вкрай рідко. Припинення конфедерації – логічний етап завершення її діяльності.

Федерація вважається стійким державним утворенням, вік окремих представників обчислюється сторіччями. Конфедерація розпадається або після того, як цілі її створення досягнуті, або внаслідок внутрішніх протиріч. Одна і та ж адміністративна одиниця може входити до складу лише однієї федерації. Одна і та ж держава може бути членом декількох конфедерацій – це не заборонено.

Президентська республіка характеризується тим, що президент обирається всім населенням, так як і парламент. В такій республіці президент формує і очолює уряд, є главою держави і формально не підзвітний парламенту.

Парламентська республіка характеризується центральним становищем парламенту (законодавча влада), який обирає главу держави — президента і уряд — виконавчу владу. Вони підзвітні парламенту. Іноді президент не обирається, і главою держави стає прем'єр-міністр.

Відмінність права та моралі полягає в наступному:

- В походженні (мораль виникає паралельно з появою суспільства, а право з державою)

- В формі вираження (мораль виражається через суспільну свідомість, а право – нормативні акти)

- В сферах дії (мораль регулює всі суспільні відносини, а право тільки ті відносини, які може нормативно організувати)

- В введенні в дію (мораль вводиться в дію з моменту її усвідомлення людиною, а право – в конкретно встановлений термін)

- Різний спосіб забезпечення (мораль забезпечується заходами громадського впливу, а право – заходами державного впливу)

- В критеріях оцінки (мораль регулюється такими абстрактними поняттями як добро і зло, а право з точки зору законного і незаконного)

- В характері однорідності ( в межах однієї країни існує тільки одна правова система, а моральних може бути декілька)

Спільне між цими двома поняття те, що вони взаємодіють між собою в процесі встановлення суспільних відносин. Право і мораль підтримують один одного – право закріплює моральні цінності, а мораль впливає на свідомість людини, створюючи сприятливий фон для реалізації юридичних приписів.

Відмінності між злочином та проступком:

- Ступінь суспільної небезпеки. Злочин – це серйозне діяння, яке пов’язане з посяганням на чуже життя, здоров’я, майно, права та законні інтереси. Проступок малозначний: небезпеку становить лише дуже малий відсоток таких правопорушень.

- Покарання. За доведений злочин на особу накладається серйозна санкція: позбавлення або обмеження волі, штраф, виправні або громадські роботи, заборона на заняття певною діяльністю, інші форми відповідальності. За проступок покарання значно менше: це може бути попередження, штраф, або в крайньому випадку – нетривалий арешт.

- Склад. У злочині завжди присутні об’єктивна та суб’єктивна частина, об’єкт і суб’єкт. Для проступку наявність суб’єктивної частини в окремих випадках необов’язкова. Наприклад, до адміністративної відповідальності можуть залучатися батьки дітей, які вчинили правопорушення.

- Строки притягнення до відповідальності. Особливо тяжкі склади злочинів не мають строків давності, решта – визначені роками. Для притягнення до адміністративної відповідальності дається всього кілька місяців (залежить від конкретного проступку), після чого особа повністю звільняється від покарання.

- Особа, яка притягається до відповідальності. За злочин засуджується фізична особа старше 14 років (за окремим складом – старше 16 років). До адміністративної відповідальності притягуються особи старше 16 років, до дисциплінарної та цивільної – старше 18 років. До адміністративної та цивільної відповідальності можуть залучатися юридичні особи.

Злочин — це злодіяння з точки зору тієї чи іншої системи цінностей, людини, групи людей, чи людства в цілому. Злочином є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), яке суттєво порушує права особистості, держави або суспільства, вчинене суб’єктом злочину.

Адміністративне правопорушення (проступок) – це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, і проступок, і злочин – це суспільно небезпечні діяння, які вчиняються дієздатними людьми. Однак відрізняються як особи, які підлягають притягненню до відповідальності, так і ступінь суспільної небезпеки. Злочин істотно порушує права і законні інтереси фізичних і юридичних осіб, держави. Проступок значно менше впливає на суспільство