ГДЗ Основи правознавства 9 клас. Підручник [Ратушняк С.П.] 2017

- на скорочену тривалість робочого часу (ст. 193): у віці 16—18 років — 36 годин на тиждень; у віці 15—16 років (для учнів віком 14—15, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень;

- щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років надаються у зручний для них час. Щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

- на виплату заробітної плати за скороченої тривалості щоденної роботи в такому самому розмірі, як працівникам відповідної категорії за повної тривалості щоденної роботи;

- на щорічну відпустку тривалістю один календарний місяць, що повинна надаватися будь-якої пори року за бажанням працівника.

- Роботу із небезпечними та шкідливими умовами праці, важку та підземну роботу.

- Переміщування та підіймання речей, вага яких більша за встановлені для них граничні норми. Вантажна робота підлітків не повинна становити більше 1/3 робочого часу.

- Нічну, надурочну та роботу у вихідні дні. Час з 10 годин вечора до 6 годин ранку - вважається нічним.

Оскільки неповнолітні маю бути вдома до 22:00.

Щорічна відпустка для неповнолітніх встановлена тривалістю 31 календарний день (частина друга ст. 75 КЗпП; частина восьма ст. 6 Закону "Про відпустки").

Так, тільки до 16 років.

З 16 років до 18 років приймаються на роботу без згоди батьків.

З 15 років до 16 років прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років не допускається. Як виняток, за наявності згоди одного з батьків, на роботу можуть прийматися неповнолітні, які досягли 15 років.

З 14 років до 15 років прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років не допускається. Як виняток, такі особи можуть залучатись для виконання легкої роботи. Також потрібна згода одного із батьків.

Конвенція ООН про права дитини визначає право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання роботи, яка може становити небезпеку для її здоров’я, перешкоджати її фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку. Конвенція ООН про права дитини зобов’язує держави-учасниці захищати дітей від експлуатації у будь-якій формі, здатній завдавати їм моральної, фізичної, психічної чи іншої шкоди (ст.6, 19, 24, 27, 31, 32, 35, 36).

Регулювання трудових відносин на загальнодержавному рівні відбувається на основі положень міжнародного права у цій сфері. У ст.43, ст.52 Конституції України вказано, що використання праці неповнолітніх на небезпечних для їх здоров’я роботах забороняється, експлуатація дитини переслідується за законом.

У відповідності до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону дитинства" від 3 лютого 2005 року до найгірших форм дитячої праці належать:

- усі форми рабства або практика, подібна до рабства, зокрема, продаж дітей та торгівля ними, боргова залежність, а також примусова чи обов’язкова праця, включаючи примусове чи обов’язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;

- використання, вербування або пропонування дитини для зайняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи порнографічних вистав;

- використання, вербування або пропонування дитини для незаконної діяльності;

- робота, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди фізичному або психічному здоров’ю дитини.