ГДЗ Основи правознавства 9 клас. Підручник [Наровлянський О. Д.] 2017

Правила (норми) загального характеру, які регулюють відносини в людському суспільстві та встановлені державою, суспільством, об’єднаннями громадян тощо, називають соціальними нормами.

Види соціальних норм:

- Норми моралі

- Релігійні норми

- Норми права

- Корпоративні норми

- Звичаї, традиції

Право — це система загальних загальнообов`язкових, формально-визначених правил поведінки, які встановлюються, охороняються і гарантуються державою з метою врегулювання найважливіших суспільних відносин.

Галузь права — окрема сукупність норм, спрямована на регулювання певної сфери якісно однорідних суспільних відносин. Галузь права, найбільший структурний підрозділ і центральна ланка права, найповніше виражає «групові» особливості правового регулювання.

Інститут права — система відносно відокремлених від інших і пов'язаних між собою правових норм, які регулюють певну групу (вид) однорідних суспільних відносин. Інститути права — необхідна ланка в цілісній системі права. Як правило, кожна галузь права має інститути права як свій самостійний структурний підрозділ.

Норма права - це загальнообов'язкове правило поведінки, сформоване в суспільстві відповідно до визнаної в ньому справедливої міри свободи і рівності та формально визначене (встановлене чи санкціоноване) і забезпечене державою з метою регулювання, охорони та захисту суспільних відносин.

Система права - це внутрішня структура права, котра виражається в єдності й погодженості всіх діючих норм права даної держави, а також у їхньому розподілі по галузях і інститутам права. Структура системи права - це об'єктивно існуюча внутрішня будова права даної держави.

Правовий прецедент - правотворчий акт, що за умов відсутності нормативно-правової регламентації приймається судовим або адміністративним органом в результаті вирішення конкретної юридичної справи і містить у своїх приписах казуальну норму права, якій надається загальнообов'язкове значення.

Ознаки права:

- Загальна обов’язковість

- Системність

- Формальна визначеність

- Установлення виключно державою

- Підтримання державою

Джерела (форми) права:

- Правовий звичай

- Правовий прецедент

- Нормативно-правовий акт

- Нормативно-правовий договір

- Релігійно-правовий акт

- Міжнародно-правовий акт

Право регулює найзагальніші, найважливіші взаємини між людьми, відносини між установами, організаціями, державами в ситуаціях, які стосуються домінуючої в суспільстві частини населення.

Прагнучи захистити себе від вседозволеності і анархії, людина придумала безліч норм поведінки, які мають як імперативний (обов’язковий), так і субсидіарний (договірний) характер. З їх допомогою людська цивілізація не тільки зберігає, а й примножує свої багатства і досягнення. Але чому одні правила є загальнообов’язковими, а інші – довільними? Так, кожен зобов’язаний переходити дорогу виключно на зелений сигнал світлофора, а от допомагати жінці вийти з громадського транспорту чи ні – особиста справа кожного.

Зрозуміло, що ці норми стосуються лише тих, хто є членами відповідних об’єднань громадян. Такі норми називають корпоративними нормами. До них належать норми статутів політичних партій, громадських організацій тощо.

Вона не може функціонувати.

Самостійно.

- класичні — це такі правила поведінки, які слугують безпосереднім і самостійним регулятором суспільних відносин;

- спеціалізовані — приписи нетипового характеру, що не мають властивостей та ознак, притаманних класичній моделі норми права.

за предметом правового регулювання (або за галузями права):

- конституційного права;

- адміністративного права;

- кримінального права;

-цивільного права;

- трудового права;

- екологічного права;

- ін.

за методом правового регулювання (або за формою закріплення бажаної поведінки суб'єктів права):

- Імперативна норма — виражає в категоричних розпорядженнях держави чітко позначені дії й не допускають ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов'язків суб'єктів. Інакше: імперативні норми прямо наказують правила поведінки.

- Диспозитивна норма — наказує варіант поведінки, але яка дозволяє сторонам регульованих відносин самим визначати права й обов'язки в окремих випадках, їх називають «заповнювальними», оскільки вони заповнюють відсутність угоди і діють лише тоді, коли сторони регульованих відносин не встановили для себе іншого правила, не домовилися з даного питання (можна розпізнати через формулювання: «за відсутності іншої угоди», «якщо інше не встановлено в договорі» тощо). Інакше: диспозитивні норми надають свободу вибору поведінки.

за характером упливу на особу:

- Заохочувальна норма — установлює заходи заохочення за варіант поведінки суб'єктів, що його схвалюють держава і суспільство і яке полягає в сумлінній і продуктивній праці (наприклад, правила щодо виплати премій).

- Рекомендаційна норма — установлює варіанти бажаної з погляду держави поведінки суб'єктів.

за субординацією в правовому регулюванні:

- Норма матеріального права — норма, що є первинним регулятором суспільних відносин: містить правило (права, обов'язки, заборони), на підставі якого можна вирішити справу по суті. Наприклад, не можна скоювати вбивство.

- Норма процесуального права — норма, що встановлює оптимальний порядок застосування норм матеріального права: містить правило (права, обов'язки, заборони), на підставі якого можна вирішити справу по суті. Наприклад, порядок розслідування злочину, порядок виклику свідків до суду тощо.

за ступенем визначності варіанта поведінки:

- Абсолютно визначені норми права — це норми з вичерпною конкретністю і повнотою встановлюють умови своєї дії, права і обов'язки адресатів та наслідки їх порушення.

- Відносно визначені норми права — це норми, що не містять повних, вичерпних указівок на умови їх дії, прав і обов'язків адресатів або змісту санкцій.