Список творів із читання 2 клас

13.04.2018, icon

4 154,

Ріпка

Був собі дід Андрюшка, а в нього баба Марушка, а в баби дочечка Мінка, а в дочки собачка Фінка, а в собачки товаришка киця Варварка, а в киці вихованка мишка Сіроманка.
   Раз весною взяв дід лопату та й мотику, скопав у городі грядку велику, соломою попринадив, грабельками підгромадив, зробив пальцем дірочку дрібку — та й посадив ріпку.
   Працював дід немарно: зійшла ріпка гарно. Щодень йшов дід у город, набравши води повен рот, свою ріпку підливав, їй до життя охоти додавав.
   Росла дідова ріпка, росла! Зразу така, як мишка була, потому, як буряк, потому, як кулак, потому, як два, а на кінці стала така, як дідова голова.
Тішиться дід, аж не знає, де стати.
— Час, — каже, — нашу ріпку рвати.
   Пішов він у город: гуп, гуп! Узяв ріпку за зелений чуб: тягне руками, вперся ногами, добуває сил усіх, сопе, як ковальський міх — мучився, потів увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе дід бабу Марушку:
— Ходи, бабусю, не лежи, мені ріпку вирвати поможи!
   Взяв дід ріпку за чуб, баба діда за плече — тягнуть, аж піт тече! Торгає дід ріпку за чівку, торгає баба діда за обшивку, працюють руками, упираються ногами — промучилися увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе баба дочку Мінку:
— Ходи, доню, не біжи, нам ріпку вирвати поможи!
   Пішли вони у город: гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку, торгають руками, упираються ногами, промучилися увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе дочка собачку Фінку:
— Ходи, Фіночко, не біжи, нам ріпку вирвати поможи!
Пішли вони в город: гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку, собачка дочку за спідничку. Торгає дід ріпку, за чівку, баба діда за обшивку, дочка бабу за запаску, собачка дочку за спідничку — промучилися увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе собачка кицю Варварку:
— Ходи, Варварко, не лежи, нам ріпку вирвати поможи!
   Пішли вони в город: гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку, собачка дочку за спідничку, киця собачку за хвостик. Тягнуть і руками, і зубами, упираються ногами, промучилися увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе киця мишку Сіроманку:
— Ходи, Сірочко, не біжи, нам ріпку вирвати поможи!
   Пішли вони в город: гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку, собачка дочку за спідничку, киця собачку за хвостик, мишка кицю за лапку — як потягли, як потягли, та й бала-бунц!
   Упала ріпка на діда Андрюшку, дід — на бабу Марушку, баба — на дочку Мінку, дочка — на собачку Фінку, собачка — на кицю Варварку, а мишка — шусь у шпарку.