Список творів із читання 2 клас

13.04.2018, icon

4 154,

Пан Коцький

В одного чоловіка був кіт старий, що вже не здужав і мишей ловити. От господар його взяв та й вивіз у ліс, думає: «Навіщо він мені здався? Тільки дурно буду годувати. Нехай краще в лісі ходить». Покинув його, а сам поїхав. Коли це приходить до кота лисичка та й питає його:
— Що ти таке?
А він каже:
— Я — пан Коцький.
Лисичка каже:
— Будь ти мені за чоловіка, а я тобі за жінку буду.
Він і згодився. Веде його лисичка до своєї хати, – так уже йому годить: уловить де курочку, то сама не їсть, а йому принесе.
От якось зайчик побачив лисичку та й каже їй:
— Лисичко – сестричко, прийду я до тебе зранку в гості.
А вона йому:
— Є у мене тепер пан Коцький, то він тебе розірве!
   Заєць розказав за пана Коцького вовкові, ведмедеві, дикому кабанові. Зійшлись вони разом, стали думати: як би побачити пана Коцького, — та й кажуть:
— А зготуймо обід!
І взялись міркувати, кому по що йти. Вовк каже:
— Я піду по м'ясо, щоб було для борща.
Дикий кабан каже:
— А я піду по буряки і картоплю.
Ведмідь:
— А я меду принесу на закуску.
Заєць:
— А я капусти.
   От роздобули всього, почали обід варити. Як зварили, стали радитись: кому йти кликати на обід пана Коцького.
Ведмідь каже:
— Я не добіжу, як доведеться тікати. Кабан:
— А я теж неповороткий.
Вовк:
— Я старий уже і трохи недобачаю. Тільки зайчикові й приходиться.
   Прибіг заєць до лисиччиної нори; коли це лисичка вибігає, дивиться, що зайчик стоїть на двох лапках біля хати, та й питає його:
— А чого ти прийшов?
Він і каже:
— Просили вовк, ведмідь, дикий кабан і я прошу, щоб ти прийшла з своїм паном Коцьким до нас на обід!
А вона йому:
— Я з ним прийду, але ви поховайтесь, бо він вас розірве.
Прибігав зайчик назад та й хвалиться:
— Ховайтеся, казала лисичка, бо він як прийде, то розірве нас!
   Вони й почали ховатися: ведмідь лізе на дерево, вовк сідає за кущем, кабан заривається у хмиз, а зайчик лізе в кущ.
   Коли це веде лисичка свого пана Коцького. Доводить до стола, він побачив, що на столі м'яса багато, та й каже:
— Мяа-у!.. мяа-у!.. мяа-у!..
   А ті думають: «От, вражого батька син, ще йому мало! Це він і нас поїсть!»
І зліз пан Коцький на стіл та й почав їсти, аж за вухами лящить. А як наївся, то так і простягся на столі. А кабан лежав біля стола у хмизі, та якось комар і вкусив за хвіст, а він так хвостом і крутнув; кіт же думав, що то миша, та туди, та кабана за хвіст! Кабан як схопиться, та навтіки! Пан Коцький злякався кабана, скочив на дерево та й подерся туди, де ведмідь сидів. Ведмідь як побачив, що кіт лізе до нього, почав вище лізти по дереву, та до такого доліз, що й дерево не витримало — так він додолу впав — геп! Та просто на вовка, — мало не роздавив сердешного. Як схопляться вони, як дременуть, то тільки видно; а заєць і собі за ними — забіг не знати куди… А потім посходились та й кажуть:
— От який малий, а тільки – тільки нас усіх не поїв!