ГДЗ ДПА 9 клас. Українська мова. Збірник диктантів [Білецька О.] 2019
15.05.2019,
ДПА,
9 831,
2
12. Мальви
Палахкотять біля вікон животрепетним вогнем мальви, шугають червоними язиками багаття під самісіньку стріху, того й гляди, від їхнього полум’я загориться хата... Ніхто не знає, коли й хто посадив їх на причілку. Мати кажуть, що ті рожі посадила колись ще бабуся у свої дівочі літа.
До пишного розмаїття мальв усі давно звикли, і стали вони невід’ємною частиною родини. Щороку ранньою весною з-під землі з’являлося зелене пагіння, за кілька ночей воно виростало вище призьби, привітно заглядало у вікна. На високих стеблах в’язалися бутони, які наприкінці весни зацвітали червоними, світло-рожевими й темно-пурпуровими квітами.
Здавалося, то не квіти, а якийсь чарівник розвішав на пружних пагонах малинові, оранжеві, сріблясті дзвоники. Вечорами, коли спадала спека, мальви стояли урочисті серед золотого надвечір’я, тихо граючи золоту пісню на своїх чутливих грамофонних трубках.
І тоді стара хата ставала незвичайною, бо стояла вся в прекрасному живому вінку, у центрі пелюсткового багаття. І ніякі казкові кришталеві палаци не могли зрівнятися із чарівним видовищем простої селянської оселі серед буйноти барвистих мальв. Іншим ставало подвір’я, і трохи похилі дощані ворота, і плетений тин, який вростав у рожеву гущавину.
175 слів
За І. Цюпою
ГДЗ 9 клас ДПА Українська мова Підручники і посібники Білецька 2019
Палахкотять біля вікон животрепетним вогнем мальви, шугають червоними язиками багаття під самісіньку стріху, того й гляди, від їхнього полум’я загориться хата... Ніхто не знає, коли й хто посадив їх на причілку. Мати кажуть, що ті рожі посадила колись ще бабуся у свої дівочі літа.
До пишного розмаїття мальв усі давно звикли, і стали вони невід’ємною частиною родини. Щороку ранньою весною з-під землі з’являлося зелене пагіння, за кілька ночей воно виростало вище призьби, привітно заглядало у вікна. На високих стеблах в’язалися бутони, які наприкінці весни зацвітали червоними, світло-рожевими й темно-пурпуровими квітами.
Здавалося, то не квіти, а якийсь чарівник розвішав на пружних пагонах малинові, оранжеві, сріблясті дзвоники. Вечорами, коли спадала спека, мальви стояли урочисті серед золотого надвечір’я, тихо граючи золоту пісню на своїх чутливих грамофонних трубках.
І тоді стара хата ставала незвичайною, бо стояла вся в прекрасному живому вінку, у центрі пелюсткового багаття. І ніякі казкові кришталеві палаци не могли зрівнятися із чарівним видовищем простої селянської оселі серед буйноти барвистих мальв. Іншим ставало подвір’я, і трохи похилі дощані ворота, і плетений тин, який вростав у рожеву гущавину.
175 слів
За І. Цюпою
Якщо помітили в тексті помилку, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter