ГДЗ ДПА 9 клас. Українська мова [Єременко О.В., Лупійчук А.В.] 2019

Ніщо так не любила Ольвія, як степ.

З ранньої весни і до пізньої осені бувала вона в степу.

Тільки зникне біла зимова ковдра, як вона вже мчала батьковим конем за місто. І хай ще по балках і яругах ховається сніг, ще на горбах парує земля і всюди жебонять струмки, а степ уже дихає свіжістю, і вітри його — манливі і тривожні. І на душі тоді неспокій, і кудись тебе тягне, а куди — і сама не збагнеш. По весні стен жовтувато-бурий від торішнього стоколосу безостого. Він наче пробуджується зі сну, розплющує свої вологі очі.

А вже з кінця квітня рівнини стають барвистими й на бурому тлі степу то там, то тут темніють фіолетові озерця. Під’їдеш ближче — тисячі квіток, як ніжні дзвоники, схиляють головки, і здається: війне вітер і ось-ось задзвенять безмежні рівнини.

А виберешся з міста ще через день-два” і він уже інший — золотисто-жовтий. То буяє першоцвіт весняний.

А ще через день заблакитніє фіалка, неначе шматки весняного неба впадуть на рівнини.

А в тиху і сонячну днину відкриє свої квіти горицвіт весняний, і степ паче в золото вбирається.

— Гори, гори, цвіт!.. — сміється дівчина, і здається, що степ і справді горить, палахкотить жовтим вогнем.

А вже на початку травня степ вбирається в зелені штати. І тоді від краю й до краю — смарагдове море, у якому то тут, то там квітне жовтозілля, синьо спалахує волошка... Пішов у ріст тонконіг, та так дружно, так рясно, що кінь бреде немов зеленим шумовинням.

236 слів

За В. Чемерисом