Твори з української та російської мови 5 клас

ЗРАЗКИ ТВОРЧИХ РОБІТ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Чого навчає нас казка Франка «Фарбований лис»?

Головного героя казки «Фарбований лис» звуть Микита. Це був хитрий-прехитрий звір. На нього полювали собаками, ставили капкани, підкидали отруєне м’ясо, але він обминав усі небезпеки, повчаючи інших, як діяти в різних ситуаціях. «Незвичайне щастя і хитрість зробили його страшенно гордим». Одного дня Микита мав особливо чудовий настрій і, вихваляючись, пообіцяв, що зможе посеред дня з базару вкрасти курку. Інші його товариші не вірили. Тоді лис вирушив у місто для здійснення свого плану. Та коли почув гамір, крик, шум, перелякався і заховався у кущі. Сидів і думав: «Навіщо я так багато пообіцяв, не треба було так вихвалятися*. Але якщо почав, то слід продовжувати. Проте на базарі Микиту швидко знайшли пси і загнали у діжку з фарбою. Він просидів там півдня, думаючи про своє становище. Вже ввечері повернувся до свого лісу. А вранці помітив, що він увесь синій.

Усі інші тварини, які жили у лісі, злякалися його. І тоді Микита вирішив обманути всіх. Він розповів, що його призначено царем, який має спостерігати за порядком. Так тривало рік. Звірі ловили для нового царя дичину, а той вершив правосуддя. Наближався день, у який рік тому в лісі з'явився синій звір. Влаштували свято, де брав участь хор лисиць. Лис Микита не втримався і разом з хором почав співати. Тут усі помітили, що це звичайнісінький лис, який протягом року водив їх за ніс. Тож звірі напали і розірвали бідного Микиту.

Чому так сталося? Усе дуже просто. Лис протягом року обманював усіх, видавав себе за царя, всі на нього працювали, допомагали, слухалися його. Тож перше і головне, чому вчить ця казка, — ніколи не слід обманювати. А по-друге, не варто вихвалятися перед іншими. Перш ніж щось сказати, треба хоч трохи думати. Події в казці — дуже гарний приклад.

Якби лис Микита, який відзначався хитрістю на весь ліс, не вихвалявся перед товаришами своєю кмітливістю, здатністю вкрасти прямо на очах у всіх, то ймовірно, ми б мали інший фінал. А так наобіцяв багато, то ж виконуй. Проте справа не тільки в цьому. Пофарбувавшись у синє і повернувшись до лісу, Микита почав видавати себе за царя звірів. Для чого? Якщо він був таким розумним, міг би і спрогнозувати, що коли-небудь таємниця викриється. На його місці слід було повернутись до лісу, спробувати добре вимитися, розповісти звірям правду, що не зміг вкрасти курку з базару. А не вигадувати довгу історію про те, що його направили в якості царя. Тут виникає ще один момент — гордість. Якби лис розповів про свої пригоди, то всі його товариші кепкували б із нього. Сміялися з того, що не зміг вкрасти курку і що став таким синім. Тоді б увесь ліс говорив про незвичайне перетворення. Але Микита виявився дуже гордим. Він не хотів псувати свою репутацію і змушений був щось терміново вигадати. Але як би він мав вчинити в тій ситуації, щоб не влізти у халепу? Міг придумати щось інше. Приміром, розповісти, що курку він все ж таки вкрав, і за це святий Миколай нагородив його новим кольором — пофарбував у синє. Усі звірі роти б порозкривали, але б повірили. У цьому разі він також мав би значні переваги: незрозумілий запах, певну вищість серед інших мешканців лісу. Запах фарби відлякував би псів, а незвичний колір спричинив би ставлення до лиса як до авторитета.

Але є ще інщий момент. Не треба бути такими довірливими. Побачили звірі якусь синю незрозумілу істоту. Науявляли собі казна-чого, буцімто вона має великі кігті, гострі зуби. І ніхто не здогадався, що відбувається насправді.

Отож казка Івана Франка «Фарбований лис» вчить ніколи не обманювати, бо все таємне і приховане завжди з’ясовується: не бути надміру гордим, бо через це легко можна втрапити в халепу:

ніколи не довіряти першому враженню, бо в переважній більшості випадків воно не є правильним; багато не вихвалятися і не обіцяти зробити те, чого не можеш.