ГДЗ Біологія 6 клас. Підручник [Костіков І.Ю., Волгін С.О., Додь В.В.] 2019

Першою Людиною» що побачив клітини, був англійський учений Роберт Гук. В 1665 році, намагаючись зрозуміти, чому коркове дерево так добре плаває, Гук став розглядати тонкі зрізи пробки за допомогою вдосконаленого ним мікроскопа. Він виявив, що пробка розділена на безліч крихітних осередків, нагадали йому монастирські келії, і він назвав ці оточення клітинами (по-англійськи cell означає "келія, комірка, клітина"). У роботі Мікрографія (Micrographia, 1665 рік) описав клітини бузини, кропу, моркви, привів зображення дуже дрібних об’єктів, таких як око мухи, комара і його личинки, Детально описав клітинку будову пробки, крила бджоли, цвілі, моху.

Першим, кому випала велика честь відкрити завісу в нові доми, досі світ мікроорганізмів, вони грають найважливішу роль у природі и у житті людей, Антоні Ван Левенгук. Голландський майстер Антоні ван Левенгук (Anton van Leeuwenhoek, 1632 — 1723) прочитав праці англійського натураліста Роберта Гука "Мікрографія" (англ. Micrographia), незабаром після його публікації. Книга викликала у нього інтерес до вивчення навколишньої природи за допомогою лінз. Разом з Марчелло Мальпігі Левенгук ввів використання мікроскопів для зоологічних досліджень.

Освоївши ремесло шліфувальника, Левенгук став дуже майстерним і успішним виробником лінз. Встановлюючи свої лінзи в металеві оправи, він зібрав мікроскоп і з його допомогою проводив найновітніші на ті часи дослідження. Лінзи, які він виготовляв, були незручні і малі, для роботи з ними потрібен був певний навик, проте з їх допомогою було зроблено ряд найважливіших відкритті. Всього за своє життя він виготовив понад 500 лінз і біля 25 мікроскопів, 9 з яких дійшли до наших днів. Вважається, що Левенгук зумів створити мікроскоп, що дозволяв отримати 500-кратне збільшення, однак максимальне збільшення, яке можна отримати за допомогою збережених мікроскопів, становить 275. У 1674 Левенгук за допомогою мікроскопу вперше побачив у краплі води "звірків" — рухомі живі організми (інфузорії, амеби). У 1683 році описав бактерії, дріжджі, найпростіші, волокна кришталика, лусочкй епідермісу шкіри. Левенгук вперше спостерігав тваринні клітини — еритроцити і сперматозоїди. Спостережувані об’єкти Левенгук замальовував, а свої спостереження описував у листах (загальною кількістю близько 300), які протягом більш ніж 50 років відсилав до Лондонського королівського товариства, а також деяким ученим. У 1673 році його листи вперше були опубліковані в журналі Лондонського королівського товариства "Філософські записки" (англ. Philosophical Transactions).

8 лютого 1680 року Левенгук був обраний дійсним членом Лондонського Королівського товариства, незважаючи на те, що він не знав латині та за тодішніми правилами не міг вважатися справжнім ученим. Пізніше його прийняли у Французьку академію наук. Відкриття Левенгука стали сенсацією. Короновані особи схиляли свої вінценосні голови над чарівними лінзами, бажаючи якнайкраще роздивитися пані інфузорію-туфельку. У 1698 році Левенгука відвідав і Петро І. На створення "Подорожей Гулливера" надихнуло Джонатана Свифта знайомство з мікроорганізмами у Левінгука.

Результатом вивчення клітини стало формування клітинної теорії, основним положенням якої є принцип клітинної будови всіх живих організмів. Клітинна теорія — це узагальненні уявлення про будову клітин ЯК одиниць живого, про їх розмноження та роль у формуванні багатоклітинних організмів.

1) Всі тварини і рослини складаються з клітин.

2) Ростуть і розвиваються рослини і тварини шляхом виникнення нових клітин.

3) Клітина є найменшою одиницею живого, а цілий організм — це сукупність клітин.

Клітинну теорію Т. Шванн сформулював, спираючись на помилкові висновки. На відміну від М. Шлейдена і Я. Пуркіне, він вважав, що жива речовина міститься в клітинних стінках, а не в цитоплазмі. Іноді в науці помилкові уявлення стають поштовхом до правильного теоретичного узагальнення.

У 1859 р. німецький фізіолог Р. Вірхов (1821—1902) зробив обґрунтування: "кожна клітина — з клітини".Цей принцип з часом назвали законом Вірхова. За цим законом клітини утворюються лише з клітин шляхом їх поділу і не виникають з аморфпих речовин. Отже, в середині XIX ст. сформувалася цитологія (від герц. ципгос — кліти па і логос — вчення) — наука про клітину як одиницю будови і життєздатності, яка здатна до самовідтворення і розвитку, саме завдяки розмноженню (поділу) КЛІТИН відбувається ріст й розвиток всіх живих істот.

Надзвичайно важливим досягненням біології стало відкриття яйцеклітини російським ученим К. М. Бером (1792— 1876). Він також встановив, що організми починають свій розвиток з однієї клітини — заплідненого яйця. Цим було доведено, що клітина — не тільки одиниця будови, а й початок усіх багатоклітинних організмів.

Що спільного між рослиною і людиною? Клітина — структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів. Всі живі організми або складаються з безлічі клітин (багатоклітинні тварини, рослини і гриби), або є одноклітинними організмами (найпростіші і бактерії). До клітинних форм життя належать лише віруси, але вони не мають власного метаболізму і не можуть розмножуватись поза межами клітин. Усі організми поділяються на одноклітинні, колоніальні та багатоклітинні. До одноклітинних належать бактерії, археї, деякі водорості і гриби, а також найпростіші. Колоніальні та багатоклітинні організми складаються з великої кількості клітин. Різниця між ними полягає в тому, що колоніальні організми складаються з недиференційованих або слабо диференційованих клітин, які можуть виживати одна без одної. Клітини багатоклітинних організмів більш-менш спеціалізовані на виконанні певних функцій і залежні одна

від одної в процесах життєдіяльності. До багатоклітинних організмів належить зокрема і людина.

Рослини та людина — живі організми, мають клітинну будову, подібний хімічний склад, їм властивий обмін речовин, живлення, дихання, секреція, ріст, розмноження, розвиток, подразливість, адаптація, спадковість, мінливість.