ГДЗ Географія 7 клас. Підручник [Бойко В.М., Міхелі С.В.] 2020

Упродовж геологічного часу вони руйнувалися, а потім знову активно піднімалися в останню, альпійську, епоху горотворення. Тому Анди — відроджені молоді гори. Підняття й опускання окремих їх ділянок тривають і понині.

Кожні 10-15 років у горах відбуваються землетруси, що супроводжуються каменепадами, обвалами, сніговими лавинами. Це одна з найактивніших сейсмічних зон Землі. Уздовж розломів, якими розбиті гори, утворилися численні вулкани, які є частиною величезного Тихоокеанського сейсмічного поясу

2. Поясніть причини відмінностей у рельєфі західної і східної частин материка. Зробіть висновок про зв’язок між розташуванням великих форм рельєфу і будовою земної кори.

Рельєф. За особливостями рельєфу материк можна умовно поділити на дві частини. На сході та в центрі розташовані великі рівнини різної висоти. На півночі та заході, повторюючи обриси узбережжя, тягнеться найдовша (9 000 км) гірська система Землі — Анди (мовою інків — "мідні гори").

Великі низовини — Амазонська, Оринокська і Ла-Платська — розміщені в прогинах давньої Південноамериканської платформи. Вони займають майже половину материка. Амазонська низовина — найбільша рівнина земної кулі. її площа — понад 5 млн км кв., що майже у вісім разів перевищує територію України. Переважно плоска низовина складена різноманітними осадовими відкладами потужністю в кілька тисяч метрів.

На сході материка виступи фундаменту платформи утворюють Бразильське та Гвіанське плоскогір'я, що подекуди досягають висоти близько 3 000 м. У минулі епохи тут по розколинах виливалися на поверхню розплавлені породи, утворюючи покриви із застиглої лави. Плоскогір'я материка помережені густою сіткою численних річкових долин.

Гірська система Анд простяглася вздовж узбережжя Тихого океану кількома паралельними хребтами, розділеними високими нагір'ями. Середні висоти Анд становлять 3 000-5 000 м. Найвищою вершиною є гора Аконкагуа, висота якої 6 960 м.

Анди — переважно молоді гори, що утворилися під час зіткнення літосферних плит на заході материка. Тут, де океанічна плита занурюється під континентальну, і нині відбуваються горотворчі процеси, що супроводжуються сильними землетрусами і вулканізмом.

Льодовики Анд надають рельєфу гір різноманітних, часто примхливих, форм. Тут багато гребенів і піків, кріслоподібних заглиблень на схилах гір.

Те, що надра Південної Америки багаті на корисні копалини, було відомо ще з часів конкістадорів, які шукали на цьому материку Ельдорадо — міфічну країну золота.

Руди кольорових і рідкісних металів — основне багатство гірських районів Анд. Провідне місце серед них належить мідним рудам. Їх родовища на півдні Анд утворюють так званий мідний пояс, де зосереджено 20 % світових запасів. У центральній частині Анд простягається олов’яний пояс і пояс поліметалічних руд. У горах є також поклади золота, срібла, платини, коштовного каміння. З вулканічними породами пов’язані родовища сірки.

В основі обох материків лежать давні докембрійські платформи.

Особливості внутрішньої будови дають підстави умовно поділити материк Південна Америка на дві частини: на сході та в центрі розташовані великі рівнини різної висоти, а на півночі та заході, повторюючи обриси узбережжя, тягнеться найдовша (9000 км) гірська система Землі альпійської складчастості— Анди (мовою інків — «мідні гори»).

Африку теж за абсолютними висотами території можна поділити на дві частини: Північна й Західна (низька), Південна й Східна (висока). На північному заході материка простягаються, як і в Південній Америці, молоді гори Атлас, довжина яких значно менша, ніж Анд.

Крім цих гір, в Африці є старі зруйновані Драконові й Капські гори. Такого віку гір у Південній Америці немає. Великі низовини Південної Америки — Амазонська, Орінокська і Ла-Платська — розташовані в прогинах давньої Південноамериканської платформи. Вони охоплюють майже половину материка. Низовинних форм рельєфу в Африці немає, крім незначних за площею заболочених западин Конго та Калахарі. Однак у рельєфі обох материків переважають рівнини у вигляді великих плоско-гір'їв: у Південній Америці — Бразильського й Гвіанського, а в Африці — Східно-африканського. Відмінним у рельєфі материків є ще й те, що сейсмічні області в Південній Америці містяться вздовж усього Тихоокеанського узбережжя на заході, а в Африці — на сході, вздовж Великого Африканського грабена, на півночі якого розташоване Ефіопське нагір'я