ГДЗ Географія 7 клас. Підручник [Бойко В.М., Міхелі С.В.] 2020

Як і Північна Америка, Євразія мільйони років тому була частиною прадавнього материка Лавразії. З-поміж інших континентів земної кулі вона вирізняється надзвичайно складною будовою земної кори. Це результат тривалої і складної геологічної історії розвитку

Різні за віком складчасті області з’єднують давні докембрійські (Східноєвропейська, Сибірська та ін.) й молоді (Західносибірська, Туранська) платформи, що лежать в основі Євразії. Платформи є відносно стійкими ділянками земної кори, проте й вони зазнають повільних вертикальних рухів. У Євразії, як і в Північній Америці, в давнину було зледеніння.

Карта тектонічних плит.

Складчасті пояси — це сейсмічні зони, де відбуваються активні рухи земної кори, землетруси і виверження вулканів. Найбільшими діючими вулканами у Європі в межах Середземноморсько-Азіатського сейсмічного поясу є Гекла і Везувій.

Різні за віком складчасті області з’єднують давні докембрійські (Східноєвропейська, Сибірська та ін.) й молоді (Західносибірська, Туранська) платформи, що лежать в основі Євразії. Платформи є відносно стійкими ділянками земної кори, проте й вони зазнають повільних вертикальних рухів

Уздовж лінії їх зіткнення земна кора зім’ята у складки — там утворився Альпійсько-Гімалайський складчастий пояс. Тому гори, приурочені до цього поясу, виникли не на окраїнах уздовж узбережжя, як на інших материках, а у внутрішніх і південних частинах Євразії

- в Європі — Піренеї, Андалуські гори, Апенніни, Карпати, Дінарські Альпи, Балкани;

- в Азії — Кавказ, Понтійські гори і Тавр, Туркмено-Хорасанські гори, Ельбурс і Загрос, Сулейманові гори, Гімалаї, складчасті ланцюги М'янми, Індонезії, Камчатки, Японських і Філіппінських островів;

Через весь материк із заходу на схід простягається найдовший на планеті пояс молодих складчастих гір: Піренеї, Альпи, Апенніни, Карпати, Кримські, Кавказ, Гімалаї, нагір’я Тибет.

У Євразії, як і в Північній Америці, в давнину було зледеніння. Льодовик із Скандинавського півострова насувався на південь. Його язики сягали навіть території України. Розтанув льодовик лише 14 тис. років тому.

Понтійські гори і Тавр, Туркмено-Хорасанські гори, Ельбурс і Загрос, Сулейманові гори.

Сили, які зароджуються в середині нашої планети і здатні рухати плити літосфери, називають внутрішніми силами Землі. Розрізняють повільні горизонтальні і вертикальні рухи земної кори. Вертикальні рухи — це повільні підняття та опускання окремих ділянок земної кори. Якщо земна кора в горах не буде підніматися внаслідок впливу внутрішніх сил, то гори не будуть «рости», а з часом будуть руйнуватися зовнішніми силами Землі. До зовнішніх сил належать вивітрювання, робота поверхневих і підземних вод, моря, льодовиків. На відміну від внутрішніх, вони відбуваються на поверхні або у верхній частині земної кори.