ГДЗ Географія 7 клас. Підручник [Бойко В.М., Міхелі С.В.] 2020

Атлантичний океан розташований здебільшого в Західній півкулі. Із півночі на південь він витягнутий на 16 тис. км. У північній і південній частині океан розширюється, а в екваторіальних широтах звужується до 2900 км.

Протоки сполучають Тихий океан з іншими океанами. Тихий і Атлантичний океани з’єднані також рукотворним Панамським каналом, що проритий через Панамський перешийок між Північною і Південною Америкою.

Більшість островів розташовані поблизу суходолу і мають материкове походження (Велика Британія, Великі Антильські). Вулканічними є Канарські острови, Ісландія, кораловими — Бермудські острови.

У Північному морі, Мексиканській і Гвінейській затоках.

З півночі на південь Атлантичний океан перетинають серединно-океанічні хребти і величезна рифтова зона.

Серединно-Атлантичний хребет — найбільша гірська система дна Атлантичного океану. Одна з ланок системи серединно-океанічних хребтів, підводний гірський масив Атлантичного і Північного Льодовитого океану.

Там є акули, летючі риби, меч-риби, морські черепахи. Серед коралових рифів живуть баракуда, спиноріг, риба-метелик, риба-ангел. Тільки в Саргасовому морі нерестяться вугри, які припливають туди з річок Європи і Північної Америки. Із ссавців є кити, тюлені. На узбережжях материків і островів — безліч птахів (чайки, кайри), які живляться рибою.

Вони виникли, в результаті руху літосферних плит (одна від одної).

У екваторіальній зоні солоність може знижуватися через випадання рясних дощів та велику хмарність до 32 ‰. У тропіках солоність води підвищена до 38 ‰. Це пов'язано з відсутністю хмарності та дією постійних вітрів, що викликають посилене випаровування води. Солоність помірних широт відповідає середній солоності океану.

Найпотужнішими теплими течіями є Гольфстрім, Бразильська, Північна і Південна пасатні, холодними – Течія Західних вітрів, Бенгальська, Лабрадорська, Канарська. У високих широтах трапляється багато айсбергів та дрейфуючої криги.

Обидві течії не тільки обігрівають північну частину Атлантики, а й значно пом’якшують клімат на півночі Європи. Над ними формуються тепліші й вологіші повітряні маси, тому часто виникають хмари, опади, циклони. Західні вітри переносять їх далі — у Європу.

Головний тип атмосферної циркуляції в межах Європи — це західне перенесення повітряних мас. На захід від Європи розташований Атлантичний океан, у якому протікає тепла Північно-Атлантична течія. Повітряні маси, які формуються над океаном, завжди вологі; улітку, порівняно з континентальними, холодніші, а взимку — тепліші. Саме вони в основному впливають на погоду в Європі. Їх переносять потужні атмосферні вихори — циклони. Часті циклони з Атлантики приносять взимку відлиги й випадання мокрого снігу, а влітку — похолодання й дощі. Циклони, які прямують із західними потоками повітря, визначають також режим випадання опадів.

У цілому річна сума опадів у Європі закономірно зменшується з північного заходу на південний схід, що пояснюється послабленням активності циклонів. Хоча упродовж року на територію Європи приходить багато циклонів, циклональних днів значно менше, ніж антициклональних.