ГДЗ Українська мова 7 клас. Підручник [Глазова О.П.] 2020
30.01.2021,
9 445,
0
§ 2. РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ У ВИВЧЕНИХ СИНТАКСИЧНИХ КОНСТРУКЦІЯХ
15. 1. Осінь(підмет) ходить(присудок), яблука(додаток) золотить(присудок), 2. Берези(підмет) і сосни(підмет) шумлять у блакиті. 3. Ходить осінь золотиста(означення), жовтокоса(означення), багряниста(означення). 4. Знов золоті листочки клена летять на землю(обставина) і на мене(обставина). 5. 3 лісу(обставина), з поля(обставина), з сивого болота(обставина) тихо підкрадається зима. 6. В небі хмара пролітала(присудок), з теплим дощиком вітала(присудок).
16. І. 1. Кличе(присудок), манить(присудок) нас(додаток) сонечком(обставина) рідна(означення) земля(підмет). 2. Повільно(обставина) тихо(обставина) сонце сходить. 3. Учуся в світі жити у квітів(додаток) і пташок(додаток). 4. На схилах Дністра нас зустрінуть і трави(підмет), і квіти(підмет). 5. Вечірнє сонечко гай золотило(присудок). Дніпро(додаток) і поле(додаток) сонечком крило(присудок). 6. Є в «Кобзарі» і про гайдамаків(додаток), і про Підкову(додаток), і про Гамалію(додаток). 7. Слово всім давало то розраду(додаток), то пораду(додаток).
II. Два ряди однорідних членів містить п’яте речення. (Жирним шрифтом позначені орфограми).
17. І. У бою козак береже не життя, а честь. 2. Козак бореться не силою, а вмінням. 3. Обережний козак десь перескочить, а десь перелізе. 4. Козак себе славить не слів пилюкою, а конем і шаблюкою. 5. Козак сам не з’їсть, а коня нагодує. 6. Війна людей їсть, а кров’ю запиває. 7. Козакові небагато треба: степу, хліба та неба.
18. Урочиста хода осені відчувається всюди (УС): на селі(додаток), у місті(додаток). Вітер летить звідусіль (УС): з поля(додаток), з лугу(додаток), з лісу(додаток). На річці(обставина), в лісі(обставина), на полі(обставина) — усюди (УС) німо(обставина), тихо(обставина). Стежка, озеро, стіжок — усе (УС) у падолисті.
19. Біля хати ростуть [квіти]: мальви і жоржини. До ногах(обставина), по руках(обставина), по обличчю(обставина) сікли височенні [трави]: курай, буркун, ковила, катран і чорнобиль. І пісні, і приказки, і прислів’я — [народна творчість] вражала багатством поезії(додаток), жарту(додаток), гумору(додаток), практичного розуму(додаток).
20. І—II. 1. Є лише три багатства у тебе: здоров’я, знання і душа. 2. Щастя — це трикутник. У нім три боки: віра, надія, любов. 3. Щастю найбільше сприяють такі почуття: доброзичливість, щирість, приязнь до людей. Кладу слова у душу найповніші: «братерство», «материнство», «мир», «люблю». Від слів таких мені стає ясніше. 5. У тому слові було все: злагода, спокій, надія. 6. Все докупи злилося в мені: і надія, і віра, й любов.
V. Рідне і особливо близьке мені все, що було в дитинстві: мамине слово, бабусина казка, перша стежка від порога, цвіт бузку.
22. І. Християнство визначило сім смертних гріхів. Ось їхні назви: пиха, жадібність, заздрісність, гнів, лінощі, хтивість і ненаситність. Вони протиставляються незначним людським вадам. Прямо ці гріхи в Біблії не названі. Проте вони легко виводяться зі змісту Святого письма та досвіду багатьох людських поколінь. А от сім чеснот у Біблії названо. Йдеться про смирення, милосердя, співчуття, лагідність, доброчесність, стриманість і терпіння.
III. Християнство вчить смирення, лагідності, стриманості. Милосердні, співчутливі, терплячі вони були. Учителька пояснювала лагідно, стримано, терпляче.
28. 1. Земле барвінкова, дай мені здоров’я! 2. Любов до тебе, Україно, найкращий в світі оберіг. 3. Не крийсь туманом, найрідніше небо. 4. Розступіться, горе та біда, дайте щастю й радості дорогу. 5. В комп’ютер не закласти доброти. Це все набуток древній твій, людино! (Звертання не є членом речення; жирним шрифтом позначені орфограми).
29. І—III. 1. Де ти мій, (кома при звертанні) козаче? Чуєш, (кома на межі безсполучникового речення) вітер плаче? 2. Терпи, хлопче, (кома при звертанні) козаком будеш, (при однорідних членах) а з козака в отамани попадеш. 3. Не зупиняйся, друже, (кома при звертанні) в хуртовині. 4. Хворіти, парубче, (кома при звертанні) доволі. 5. Стережися, польовий пташе, (кома при звертанні) блискучих котячих очей! 6. Доки лежатимеш, лінивцю? Приглянься до мурашки, (кома при однорідних членах) її звичаїв і будь розумним! (Жирним шрифтом позначені звуки, що чергуються).
IV. 1. Мамо! Іде вже зима, снігом травичку вкриває (Леся Українка). 2. Повернись назад, котику. 3. Ти підійди, Іванку, сюди.
30. І. Росла(присудок) в гаю конвалія під дубом високим. Рости в гаю, конваліє, під дубом високим! 2. Чорнобривці чороноброві квітнуть(присудок) в тиші вечоровій. Чорнобривці чорноброві, квітніть в тиші вечоровій! 3. До мене з поля й лісів приходять(присудок) в гості нові квіти. До мене з поля й лісів приходьте в гості, нові квіти! 4. Вітер із листя у парку виклав(присудок) гарну мозаїку. Вітре! Із листя у парку виклади гарну мозаїку!
31. Може, на жаль, звичайно, зрештою, будь ласка.
32. 1.1. Мабуть, півсвіту я уже об’їхав. 2. Заблудилися, напевно, в цьому лісі ми з тобою. 3.Невже це ви? Даруйте, не чекав. 4. Ви, може, маєте яку яснішу путь? 5. Нам з тобою, видно, по дорозі. 6. Бува. тікаєш сам від себе. 7. Брів собі вітрам наперекір, інколи, можливо, манівцями. 8.1 я був неправий, звичайно. 9. На його думку, ситуація набувала загрозливого характеру. 10. Я мрію(присудок) про завтрашнє(додаток), отже, існую(присудок). (Рискою у реченнях, крім реч.10, підкреслені вставні слова)
33. Вставні слова: мабуть, напевно, звичайно, певно.
III. Дуб уособлює стійкість, міцність (міцний, як дуб), богатирську силу (здоровий, як дуб). Мабуть, саме тому він символізує повноту життя, незнищенність народу. Кажуть, що граб — символ непоказної чоловічої краси, робочої міцності та надійності. Очевидно, здавна він вважався священним деревом: без сумніву, його заборонялось зрубувати чи навіть пошкоджувати. В’яз — чоловіче дерево, дерево захисту. Це дерево з сильним чоловічим характером і підгримує, певно, тільки сильних духом чоловіків.
34. І. 1. Може зламатися тіло» але ніколи — дух. 2. Може, прийде звістка радісна мені. Кажуть люди, що судьба така мені. 4. Кажуть, пізнаються у житті люди за дрібницями і вчинками. 5. Буває, словом обізвешся і клопоту потім не оберешся. 6. Таке буває на землі з людиною нечасто.
II. Дивлюсь я на небо та й думку гадаю (М. Петренко). Ми, гадаю, скоро поїдемо на екскурсію в Карпати.
35. І. І. Україно, під небом твоїм калинові пливуть острови. 2. Напевно, стоїть біля рідного ганку червона калина. 3. Ти стоїш на узбіччі дороги, калино. 4. Уже кущі калини зодягли, мабуть, в дівчат позичені корали. 5. Справді, в цім домі ще стільки тепла! Осене, може, пізніше б зайшла? 6. Мій друже, я красу люблю! 7. Краса, можливо, нас таки врятує.
40. Складні речення: І. Душа душу чує(присудок), а серце серцю вість подає(присудок). 3. Куди серце лежить(присудок), туди й око біжить(присудок). 5. Якщо прийшла(присудок) думка до серця, то з вуст зірветься(присудок) слово. 8. Якщо пісня в тебе іскриста(присудок), то й душа твоя чиста(присудок). Прості речення: 2. Щире серце в дорозі не спіткнеться(присудок). 4. Щирому серцю дорога відкрита(присудок). 6. Щире слово, добре діло душу й серце обігріло(присудок). 7. Нещира душа не варта(присудок) й гроша.
41. І. Кожний птах летить(присудок) до свого гнізда. 2. У рідному краї і серце співає(присудок), у рідному краї небо безкрає(присудок). 3. Ласкава, щедра і привітна лежить(присудок) навкіл твоя земля. 4. Горить(присудок) мені вікно у рідній стороні, щоб я не заблукав(присудок) між вікнами чужими. 5. І земля у ріднім краї найрідніша(присудок), найтепліша(присудок). 6. Україна моя починається(присудок) там, де доля моя усміхається(присудок).
42. І. 1. Золото й срібло не старіють(присудок), батько й мати безцінні(присудок). 2. Мудра дитина тішить(присудок) своїх батьків, а ледар їх засмучує(присудок). 3. Ти додбай(присудок), щоб батько й мати раділи(присудок) за тебе, а твої вихователі з любов’ю дивилися(присудок) на тебе. 4. Коли ти відкинеш(присудок) лукавство і неправду від себе, усі дороги рівно вестимуть(присудок) тебе вперед.
IV. 1. Травень настав, але все ще холодно. Я хочу, щоб було тепло! 2. Люблю зиму, тому що можна грати в сніжки. Грати сніжки в нашу зиму, ти впевнена?
43. 1.3 моря води не виливають, а з пісні слів не викидають. 2. Найдорожча для мене пісня — колискова, що з нею мене мати колисала. 3. Чую рідну я чарівну пісню, і серце голосно в грудях б’ється.
1. [], а [].
2. [], що [].
3. [], і [].
45. 1. Шепочу устами любові: «Матусю, скажи мені слово». 2. «Стоїть гора високая» — раптом заспівала мама. 3. Від мами любої в дитинстві почув я вперше ці слова: «Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива». 4. «Сідай біля мене, синку!» — каже батько. 5. «Як гарно в світі», — говорить сам до себе дід. 6. «Хто ви, прадіди?» — гукаю. 7. Я приходжу в гості до старезного дерева і розмовляю з ним: «Доброго вечора, прадіду! Як ваше здоров’ячко?».
49. І. Каже верба вербі:
— Чом ти, вербо, в журбі?
Каже вербі верба:
— Хіба це, вербо, журба?
— Добривечір, дівчино! Що ти несеш? — спитав парубок у дівчини, яка йшла з відрами на коромислі.
— А хіба не бачиш? Моркву! — сказала сміливо дівчина.
— А де ж ти набрала тієї моркви?
— В криниці нарвала! — сказала дівчина й засміялася так, неначе соловейко защебетав.
50. І. Я привітаюсь: «Добрий ранок». 2. Згадались Івану материні слова: Дивись. щоб тебе не згубили м’якість і гордість». 3. «Я тобі і небо, сину, прихилила б», — каже мата. 4. Нам часом кажуть: «Зважте кожен крок, аби не наробити помилок». 5. Одні кидаються ліворуч, інші — праворуч. «А я люблю середину», — сказав Черв’як і визирнув із яблука. 6. Коли ти вранці прокидаєшся, спитай себе: «Що я маю сьогодні зробити?». Коли увечері засинаєш, подумай: «Що я сьогодні зробив?». (Жирним шрифтом позначені орфограми).
52. Речення, ускладнені вставними словами: Звичайно, калина! Звісно, про калину! Кажуть, напали якось на нашу землю вороги. Речення, ускладнені звертаннями: Звідки ти взялася, калино? Чому до тебе, скромний кущику, українці ставляться з такою повагою? Речення, ускладнені однорідними членами: Квітне калинове диво в казках, легендах, прислів’ях і приказках. Схоплена ними дівчина вирвалася й побігла. Калина — спогад про рідну домівку, про матінку, її турботу й пестливі руки. Калина символізує дівочу красу, вірність і любов. А ще калина уособлює силу та безсмертя.
ГДЗ Українська мова 7 клас Глазова 2020 Підручник Освіта
Якщо помітили в тексті помилку, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
15. 1. Осінь(підмет) ходить(присудок), яблука(додаток) золотить(присудок), 2. Берези(підмет) і сосни(підмет) шумлять у блакиті. 3. Ходить осінь золотиста(означення), жовтокоса(означення), багряниста(означення). 4. Знов золоті листочки клена летять на землю(обставина) і на мене(обставина). 5. 3 лісу(обставина), з поля(обставина), з сивого болота(обставина) тихо підкрадається зима. 6. В небі хмара пролітала(присудок), з теплим дощиком вітала(присудок).
16. І. 1. Кличе(присудок), манить(присудок) нас(додаток) сонечком(обставина) рідна(означення) земля(підмет). 2. Повільно(обставина) тихо(обставина) сонце сходить. 3. Учуся в світі жити у квітів(додаток) і пташок(додаток). 4. На схилах Дністра нас зустрінуть і трави(підмет), і квіти(підмет). 5. Вечірнє сонечко гай золотило(присудок). Дніпро(додаток) і поле(додаток) сонечком крило(присудок). 6. Є в «Кобзарі» і про гайдамаків(додаток), і про Підкову(додаток), і про Гамалію(додаток). 7. Слово всім давало то розраду(додаток), то пораду(додаток).
II. Два ряди однорідних членів містить п’яте речення. (Жирним шрифтом позначені орфограми).
17. І. У бою козак береже не життя, а честь. 2. Козак бореться не силою, а вмінням. 3. Обережний козак десь перескочить, а десь перелізе. 4. Козак себе славить не слів пилюкою, а конем і шаблюкою. 5. Козак сам не з’їсть, а коня нагодує. 6. Війна людей їсть, а кров’ю запиває. 7. Козакові небагато треба: степу, хліба та неба.
18. Урочиста хода осені відчувається всюди (УС): на селі(додаток), у місті(додаток). Вітер летить звідусіль (УС): з поля(додаток), з лугу(додаток), з лісу(додаток). На річці(обставина), в лісі(обставина), на полі(обставина) — усюди (УС) німо(обставина), тихо(обставина). Стежка, озеро, стіжок — усе (УС) у падолисті.
19. Біля хати ростуть [квіти]: мальви і жоржини. До ногах(обставина), по руках(обставина), по обличчю(обставина) сікли височенні [трави]: курай, буркун, ковила, катран і чорнобиль. І пісні, і приказки, і прислів’я — [народна творчість] вражала багатством поезії(додаток), жарту(додаток), гумору(додаток), практичного розуму(додаток).
20. І—II. 1. Є лише три багатства у тебе: здоров’я, знання і душа. 2. Щастя — це трикутник. У нім три боки: віра, надія, любов. 3. Щастю найбільше сприяють такі почуття: доброзичливість, щирість, приязнь до людей. Кладу слова у душу найповніші: «братерство», «материнство», «мир», «люблю». Від слів таких мені стає ясніше. 5. У тому слові було все: злагода, спокій, надія. 6. Все докупи злилося в мені: і надія, і віра, й любов.
V. Рідне і особливо близьке мені все, що було в дитинстві: мамине слово, бабусина казка, перша стежка від порога, цвіт бузку.
22. І. Християнство визначило сім смертних гріхів. Ось їхні назви: пиха, жадібність, заздрісність, гнів, лінощі, хтивість і ненаситність. Вони протиставляються незначним людським вадам. Прямо ці гріхи в Біблії не названі. Проте вони легко виводяться зі змісту Святого письма та досвіду багатьох людських поколінь. А от сім чеснот у Біблії названо. Йдеться про смирення, милосердя, співчуття, лагідність, доброчесність, стриманість і терпіння.
III. Християнство вчить смирення, лагідності, стриманості. Милосердні, співчутливі, терплячі вони були. Учителька пояснювала лагідно, стримано, терпляче.
28. 1. Земле барвінкова, дай мені здоров’я! 2. Любов до тебе, Україно, найкращий в світі оберіг. 3. Не крийсь туманом, найрідніше небо. 4. Розступіться, горе та біда, дайте щастю й радості дорогу. 5. В комп’ютер не закласти доброти. Це все набуток древній твій, людино! (Звертання не є членом речення; жирним шрифтом позначені орфограми).
29. І—III. 1. Де ти мій, (кома при звертанні) козаче? Чуєш, (кома на межі безсполучникового речення) вітер плаче? 2. Терпи, хлопче, (кома при звертанні) козаком будеш, (при однорідних членах) а з козака в отамани попадеш. 3. Не зупиняйся, друже, (кома при звертанні) в хуртовині. 4. Хворіти, парубче, (кома при звертанні) доволі. 5. Стережися, польовий пташе, (кома при звертанні) блискучих котячих очей! 6. Доки лежатимеш, лінивцю? Приглянься до мурашки, (кома при однорідних членах) її звичаїв і будь розумним! (Жирним шрифтом позначені звуки, що чергуються).
IV. 1. Мамо! Іде вже зима, снігом травичку вкриває (Леся Українка). 2. Повернись назад, котику. 3. Ти підійди, Іванку, сюди.
30. І. Росла(присудок) в гаю конвалія під дубом високим. Рости в гаю, конваліє, під дубом високим! 2. Чорнобривці чороноброві квітнуть(присудок) в тиші вечоровій. Чорнобривці чорноброві, квітніть в тиші вечоровій! 3. До мене з поля й лісів приходять(присудок) в гості нові квіти. До мене з поля й лісів приходьте в гості, нові квіти! 4. Вітер із листя у парку виклав(присудок) гарну мозаїку. Вітре! Із листя у парку виклади гарну мозаїку!
31. Може, на жаль, звичайно, зрештою, будь ласка.
32. 1.1. Мабуть, півсвіту я уже об’їхав. 2. Заблудилися, напевно, в цьому лісі ми з тобою. 3.Невже це ви? Даруйте, не чекав. 4. Ви, може, маєте яку яснішу путь? 5. Нам з тобою, видно, по дорозі. 6. Бува. тікаєш сам від себе. 7. Брів собі вітрам наперекір, інколи, можливо, манівцями. 8.1 я був неправий, звичайно. 9. На його думку, ситуація набувала загрозливого характеру. 10. Я мрію(присудок) про завтрашнє(додаток), отже, існую(присудок). (Рискою у реченнях, крім реч.10, підкреслені вставні слова)
33. Вставні слова: мабуть, напевно, звичайно, певно.
III. Дуб уособлює стійкість, міцність (міцний, як дуб), богатирську силу (здоровий, як дуб). Мабуть, саме тому він символізує повноту життя, незнищенність народу. Кажуть, що граб — символ непоказної чоловічої краси, робочої міцності та надійності. Очевидно, здавна він вважався священним деревом: без сумніву, його заборонялось зрубувати чи навіть пошкоджувати. В’яз — чоловіче дерево, дерево захисту. Це дерево з сильним чоловічим характером і підгримує, певно, тільки сильних духом чоловіків.
34. І. 1. Може зламатися тіло» але ніколи — дух. 2. Може, прийде звістка радісна мені. Кажуть люди, що судьба така мені. 4. Кажуть, пізнаються у житті люди за дрібницями і вчинками. 5. Буває, словом обізвешся і клопоту потім не оберешся. 6. Таке буває на землі з людиною нечасто.
II. Дивлюсь я на небо та й думку гадаю (М. Петренко). Ми, гадаю, скоро поїдемо на екскурсію в Карпати.
35. І. І. Україно, під небом твоїм калинові пливуть острови. 2. Напевно, стоїть біля рідного ганку червона калина. 3. Ти стоїш на узбіччі дороги, калино. 4. Уже кущі калини зодягли, мабуть, в дівчат позичені корали. 5. Справді, в цім домі ще стільки тепла! Осене, може, пізніше б зайшла? 6. Мій друже, я красу люблю! 7. Краса, можливо, нас таки врятує.
40. Складні речення: І. Душа душу чує(присудок), а серце серцю вість подає(присудок). 3. Куди серце лежить(присудок), туди й око біжить(присудок). 5. Якщо прийшла(присудок) думка до серця, то з вуст зірветься(присудок) слово. 8. Якщо пісня в тебе іскриста(присудок), то й душа твоя чиста(присудок). Прості речення: 2. Щире серце в дорозі не спіткнеться(присудок). 4. Щирому серцю дорога відкрита(присудок). 6. Щире слово, добре діло душу й серце обігріло(присудок). 7. Нещира душа не варта(присудок) й гроша.
41. І. Кожний птах летить(присудок) до свого гнізда. 2. У рідному краї і серце співає(присудок), у рідному краї небо безкрає(присудок). 3. Ласкава, щедра і привітна лежить(присудок) навкіл твоя земля. 4. Горить(присудок) мені вікно у рідній стороні, щоб я не заблукав(присудок) між вікнами чужими. 5. І земля у ріднім краї найрідніша(присудок), найтепліша(присудок). 6. Україна моя починається(присудок) там, де доля моя усміхається(присудок).
42. І. 1. Золото й срібло не старіють(присудок), батько й мати безцінні(присудок). 2. Мудра дитина тішить(присудок) своїх батьків, а ледар їх засмучує(присудок). 3. Ти додбай(присудок), щоб батько й мати раділи(присудок) за тебе, а твої вихователі з любов’ю дивилися(присудок) на тебе. 4. Коли ти відкинеш(присудок) лукавство і неправду від себе, усі дороги рівно вестимуть(присудок) тебе вперед.
IV. 1. Травень настав, але все ще холодно. Я хочу, щоб було тепло! 2. Люблю зиму, тому що можна грати в сніжки. Грати сніжки в нашу зиму, ти впевнена?
43. 1.3 моря води не виливають, а з пісні слів не викидають. 2. Найдорожча для мене пісня — колискова, що з нею мене мати колисала. 3. Чую рідну я чарівну пісню, і серце голосно в грудях б’ється.
1. [], а [].
2. [], що [].
3. [], і [].
45. 1. Шепочу устами любові: «Матусю, скажи мені слово». 2. «Стоїть гора високая» — раптом заспівала мама. 3. Від мами любої в дитинстві почув я вперше ці слова: «Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива». 4. «Сідай біля мене, синку!» — каже батько. 5. «Як гарно в світі», — говорить сам до себе дід. 6. «Хто ви, прадіди?» — гукаю. 7. Я приходжу в гості до старезного дерева і розмовляю з ним: «Доброго вечора, прадіду! Як ваше здоров’ячко?».
49. І. Каже верба вербі:
— Чом ти, вербо, в журбі?
Каже вербі верба:
— Хіба це, вербо, журба?
— Добривечір, дівчино! Що ти несеш? — спитав парубок у дівчини, яка йшла з відрами на коромислі.
— А хіба не бачиш? Моркву! — сказала сміливо дівчина.
— А де ж ти набрала тієї моркви?
— В криниці нарвала! — сказала дівчина й засміялася так, неначе соловейко защебетав.
50. І. Я привітаюсь: «Добрий ранок». 2. Згадались Івану материні слова: Дивись. щоб тебе не згубили м’якість і гордість». 3. «Я тобі і небо, сину, прихилила б», — каже мата. 4. Нам часом кажуть: «Зважте кожен крок, аби не наробити помилок». 5. Одні кидаються ліворуч, інші — праворуч. «А я люблю середину», — сказав Черв’як і визирнув із яблука. 6. Коли ти вранці прокидаєшся, спитай себе: «Що я маю сьогодні зробити?». Коли увечері засинаєш, подумай: «Що я сьогодні зробив?». (Жирним шрифтом позначені орфограми).
52. Речення, ускладнені вставними словами: Звичайно, калина! Звісно, про калину! Кажуть, напали якось на нашу землю вороги. Речення, ускладнені звертаннями: Звідки ти взялася, калино? Чому до тебе, скромний кущику, українці ставляться з такою повагою? Речення, ускладнені однорідними членами: Квітне калинове диво в казках, легендах, прислів’ях і приказках. Схоплена ними дівчина вирвалася й побігла. Калина — спогад про рідну домівку, про матінку, її турботу й пестливі руки. Калина символізує дівочу красу, вірність і любов. А ще калина уособлює силу та безсмертя.
НазадГДЗ Українська мова 7 клас Глазова 2020 Підручник Освіта
Якщо помітили в тексті помилку, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
![ГДЗ Природознавство 5 клас. Підручник [Ярошенко О.Г., Бойко В.М.] 2018](/uploads/posts/2019-04/1555779316_5_p_y_u2018.jpg "ГДЗ Природознавство 5 клас. Підручник [Ярошенко О.Г., Бойко В.М.] 2018")
![ГДЗ Основи правознавства 9 клас. Підручник [Наровлянський О. Д.] 2017](/uploads/posts/2019-02/1550928122_9k_p_n_2017.jpg "ГДЗ Основи правознавства 9 клас. Підручник [Наровлянський О. Д.] 2017")
![ГДЗ Українська мова 8 клас. Підручник [Глазова О.П.] 2021](/uploads/posts/2021-10/1633720388_8k_y_g_2021.jpg "ГДЗ Українська мова 8 клас. Підручник [Глазова О.П.] 2021")
![ГДЗ Вступ до історії 5 клас. Підручник [Гісем О.В.] 2018](/uploads/posts/2019-07/1564163269_5k_i_h_2018.jpg "ГДЗ Вступ до історії 5 клас. Підручник [Гісем О.В.] 2018")