ГДЗ Українська мова 7 клас. Зошит-тренажер з правопису [Заболотний В.В. Заболотна О.В.] 2020

Ліси й ліси... Скільки їх! Ні поглядом не осягнути, ні перейти. Стоять похмурі, розвісивши свої зелені шати, і гомонять... Про віщо? Хто знає. Кажуть, отим товстелезним дубам, що могутньо вп’ялися в землю і верхів’ями сягають хмар, сотні літ. То-то звідали на своїм віку! От зрозуміти б їхню мову. А що, як вилізти на дуба і причаїтися? Певно, можна чимало побачити...

Як тут здорово! Тепер можна оглянути все довкола. Досить тільки залізти вище... І як це раніше не спадало на думку? Ото дорога, а там виблискує на сонці річка — спокійна і принадна Случ. Лісами та лугами вона біжить через усе Полісся.

1. Незважаючи на — складені сполучники пишемо окремо.

2. Несказанної — прикметник без НЕ не вживається; буквосполучення -нн- пишетьсяу прикметниках із наголошеними суфіксами -енн(ий), -анн(ий), -янн(ий) зі значенням можливості або неможливості дії.

3. Без кінця-краю — через дефіс пишутьсяприслівники, в яких повторюються слова або корені (без службових слів або із службовими словами між ними).

4. Назустріч — пишуться разом прислівники, утворені поєднанням прийменника з іменником; на зустріч напишемо окремо, якщо далі стоятиме прийменник з-.

Пр(е, и)линули (незліченні, не зліченні) теплі молдавські вітри, насунуло з (П, п)івдня велике жовте одномані(т, тт)я. Наставали (дедалі, де далі) кращі й леткі, наче мильні бульбашки, дні, і кожний видавався так до краю шляхетним, що всяка хвиля тривання була чудом надмірним і ще (незвіданим, не звіданим). У тиші глибоких і гарних днів змінювалася (непомітно, не помітно) тканина листків. Аж певного дня д(е, и)рева постали в солом’яному вогні листя, у красі ле(г, д)кій, як відцвілі пелюстки, як пр(е, и)красні пави й фенікси, які мусять лишень (з, с)хитнутись і затріпотіти, (щоб, що б) (з, с)трусити те злиняле та (непотрібне, не потрібне) пір’я.

Поллється, гіллястий, священний, священик, легкий, боротьба, наїжджений (від їздити), проїзний, пів’яблука, спідлоба, пліч-о-пліч, до речі, споконвіку, з-поміж, будь ласка, північно-західний, міні-диктант, навкруги, по-братерськи, надвечір, спочатку, не сьогодні завтра, підніжжя, у кишеньці.

Навряд чи, навіки вічні, хіба що, чимскоріш, якнайкраще, бозна з чим, тому-то, немов би то, ніякий, аніде, будь ласка.

Кривий Ріг, Західна Україна — географічні й топографічні власні назви (незалежно від кількості їхніх складників) пишуться з великої літери, крім службових слів і родових означень (затока, мис, море, острів, пік, хребет і т. ін.).

Південь, Близький Схід — назви частин світу у прямому значенні пишуть із малої букви. Але якщо ці назви входять до складу територіальних найменувань, то пишуться з великої букви.

Велика Ведмедиця — з великої букви пишуть астрономічні назви.

Європейський Союз — у назвах міжнародних об’єднань, союзів держав, а також у назвах міжнародних організацій усі слова, крім родових, пишуть із великої букви.

Верховна Рада України, Конституція України, Державний Гімн України — у назвах найвищих державних установ України з великої літери пишуться всі слова.

День Перемоги — з великої літери пишуться назви історичних подій, епох, війн, революцій, знаменних дат, свят.

Біблія, Матір Божа — з великої букви пишуть імена, назви свят і постів, пов’язані з християнською релігією.

Північний полюс, Північний Льодовитий океан, Золоті ворота, нитка Аріадни — назви морів, озер, річок, гір тощо, крім родових назв, які вживаються у прямому значенні, пишуть із великої літери.

1. Вийся, жайворонку, вийся над полями.

2. Над Россю, Дністром і Сулою в задумі шепочуть гаї.

3. Зграя акордів перлистих із неба на землю поллється.

4. «Бувайте здорові!» — крізь смуток осміхається чоловік.

5. Рушила машина, залишаючи на дорозі ялинковий слід.

6. Ах ,скільки щастя на землі!.

7. Душе моя, чого ти сумуєш?.

1. На річці, у лісі, на полі — усюди німо, тихо.

2. На шляху розвитку кожної мови позначились історичні події, пережиті її народом.

3. Луги, струшуючи срібну росу, розляглися співами своїх соловейків, голосним кукуванням сивих зозуль.

4. Її маленька постать, облита зеленуватою тінню акацій, була незвичайно граціозна.

5. Учися чистоти і простоти і, стоптуючи килим золотий, забудь про вежі темної гордині.

6. Дідусь та рибалки, перехилившись через борт баркаса, почали вибирати з моря сітку.

7. «Сину мій, дитино моя!» — угледівши, скрикнула мати.

8. Скажи мені правду, мій любий козаче.

9. Загриміло, і полегшено зітхнув степ, і радісніше стало навкруги.

10. По-моєму, кожна людина мусить хоч раз коли-небудь сягнути свого зеніту.

11. Я був молодий, здоровий і міг працювати не втомлюючись.

12. Я йшов не поспішаючи.

13. Збудіть мені, будь ласка, Чіпку.

Щовесни увесь цілинний схил спалахував червоними півниками. Унизу зеленіли левади та підмети, засаджені капустою, огірками й гарбузами. Тільки найкрутіші схили, горби, яри та провалля залишалися на ціле літо пастухам. Горби ті порожніли, кинуті пастухами та худобою, лише пізньої осені. Та й то на якихось п’ять місяців.

Шурхотить під ногами суха трава, скачуть, розсипаються вусобіч з-під чобіт міріади коників. Перестрибнувши бурчак, Семен піднімається на гребінь горба, і перед ним у місячному сяйві одкривається яр. Нижче переходить він у провалля. А у вершині бовваніє щось схоже на кущ... Звичайно, кущ! Семен майже підбігцем дістається куща й бачить, що це кущ шипшини. Правда, трохи нижчий від того, з його дитинства...

Ще кілька десятків кроків. Стежка бере круто праворуч. І одразу ж за вигоном знову виринає місяць.