ГДЗ Зарубіжна література 7 клас. Підручник [Волощук Є., Слободянюк О.] 2020

Кожен сам пряде павутиння своєї долі, що може допомогу а може і полонити людину, зробивши його рабом власних лихих намірів.

Це була лиха людина, що вбивала грабувала. Він потрапив до пекла, до Кривавого озера.

Пригадавши один єдиний випадок, коли Кандата пожалів павука, Будда спустив до нього у пекло павутинку райського павука, щоб грішник зміг піднятися.

Спочатку він щиро радів такій можливості. Навіть можна сказати ставав людиною доброю. Але побачивши на тонкій павутинці, знову став лихим та жадібним.

Люди ніколи не змінюються. Хоча логіка у тому, щоб не давати іншими пролізти була наявна. Втім, Будда очікував на те, що Кандата став іншою людиною.

Кожен вчинок людини у житті має зміст. Тому що «павутинка життя» дуже тонка, вона може порватися що митті, а отже і витримати багато зусиль. Саме тому цей образ дуже метафоричний, на ньому автор будує твір.

Він зробив багато лиха, том цілком заслужено. Але Будда думав про нього, а це означає, що у людини був шанс змінитися, що свідчить пор те, що він не такий вже поганий. Ми не знаємо всіх подробиць його життя.

Рай - пекло, озеро райське - Криваве озеро. Вони показують важливість, правильного вгору у житті людини. Все може перетворитися на пекло що митті. І що митті можна повернути все, раю; якщо сама людина цього прагне. Це суголосно філософії Буддизму.

«Павутинка, або пекло під Полтавою»

Якось Будда був на прогулянці під Полтавою в образі місцевого лісника. Пишні діброви та річки нагадували йому справжню гармонію. Він думав про те, які саме дерева й чому стають високими, які залишаються малими. Чи пов'язано це з річкою, що тече поруч, чи залежить від яйця? Можливо, це залежить від самого дерева, його бажання зростати. Несподівано Будда вийшов на галявину, де ріс кремезний чорний дуб. Темне гілля ховало небо, затуляючи сонце. Величезні старезні корені розверзли землю. І десь далеко під ними у величезному проваллі було саме пекло і текла вогненна ріка.

Богдан усе життя творив лихо: крав, обманював і, навіть, вбивав. Він не вважав це злочинами. Таким було все його оточення, таки став і він сам. Тому його відправили до пекла. Але навіть тут він знайшов спосіб коїти злочини. Богдан познайомився з пекельними драконами, і розповів їм, де на землі можна нажитися. За це вони взяли його з вогненної річки до своєї печери, де ховали золото.

Будда пригадав, як Богдан ще у дитинстві врятував павука на дачі. "Це він зробив, щоб той ловив мух, які дратували Богдана. Втім, це добрий вчинок. І вирішив Будда допомогти.

Богдан як завжди роздивлявся золото, що принесли дракони, яке вже надоїло йому, як і все у пеклі. Несподівано він побачив яскраве павутиння, що простягнув до нього Будда. «Треба вибиратися! Це мій шанс вернутися назад!» Богдан поліз нагору. Але у ту мить повернувся дракон із награбованим у кігтях: «Ти куди, Богдане? Невже надоїло бути багатим? Ким ти був там, наверху?» Богдан замислився. І, правда, все життя йому доводилося красти, брехати, вбивати, щоб якось жити. А тут - і золото, і могутні друзі. Подивився Богдан назад у печеру: «Стільки багатств я ніколи не мав!». Тільки-но подумав він так, як павутинка обірвалася, і він упав назад. Драконячий регіт зустрів його: «Тобі пощастило, Богдане! А то б знову був невдахою-крадієм. Якщо вже така ностальгія, завтра візьму тебе з собою до Риму. Там все, як ти казав, - безліч музеїв, золота, скарбів. Погуляєш! Ха-ха-ха!»

Будда засумлений пішов далі. Він знав, що є речі, котрі не змінюються. Але це розчарування вразило його досить сильно. Гармонія складна і не завжди є така, як ми того бажаємо.