ГДЗ Мистецтво 9 клас. Підручник [Гайдамака О.В.] 2017

Після геніального винаходу Люм’єрів був кінематограф, але ще не було кіно. Піонери, які створили системи запису і відтворення зображень, не передбачали всіх можливостей використання кінематографу. Люм’єри вважали, що головна функція їх винаходу – запис і збереження кінохроніки для нащадків. Інші бачили в демонстрації рухомих картинок всього лише веселу розвагу. Однак ще й за відсутності сюжетного кіно кінематограф швидко набирав популярність. Інтерес до сеансів кінематографа деяких впливових людей, глав держав, у т. ч. російського царя, сильно сприяв поширенню кінематографа в усьому світі.

Незабаром кінематографом зацікавився директор одного з паризьких театрів Жорж Мельєс. Він першим оцінив можливості кінематографа, побачивши в ньому, насамперед, відмінний засіб сильно розширити можливості сцени. Він першим став знімати фільми за сценаріями, використовувати багато специфічних для кіно трюків і спецефектів, і в цілому став одним з головних основоположників кіно як самостійного виду мистецтва. Одним з найбільш відомих фільмів Мельєса є “Подорож на Місяць” (1902 р.)

Протягом першого деятілетія 20 в. тривалість і різноманітність сценаріїв кінофільмів поступово і неухильно збільшувалися. Ставлення в суспільстві до кіно змінюється – від сприйняття його лише як виду розваги до сприйняття його як виду мистецтва. У 1908 р. у Франції вже з’являється поняття “фільм д’ар” – “художній фільм”.

До 1927 р. практично всі фільми були “німими”, вони містили лише зображення, без звуку. На початку 1920-х з’являється перша система, здатна записувати і відтворювати звукове кіно, проте кіновиробники довго були обережними, побоюючись значного подорожчання виробництва і прокату фільмів. Першою на експеримент вирішується американська фірма “Уорнер Бразерс”, в 1927 р. вона випускає перший фільм, в якому персонаж на екрані розмовляє – “Співак джазу”.

Прихід в кіно звуку трохи зменшує роль прийомів художньої виразності, що колись була покликана в чому саме компенсувати відсутність звуку. Звук підштовхував до створення більш реалістичного, що має чіткий оповідний сюжет, і менш умовного кіно. Деякі відомі режисери та актори (в т. ч. Чарлі Чаплін) виступали проти звукового кіно або за те, щоб звук не заважав їх образотворчим експериментам, але звук дуже швидко завоював собі місце в кіно, і протягом 30-х практично всі фільми стали звуковими. Різноманітність художніх прийомів і засобів вираження в кіно падає, зате значно посилюється роль діалогів, що несуть головну змістовну і виразну. навантаження в досить великій групі фільмів.

Впровадження кольору в кіно відбувалося повільніше, ніж запровадження звуку. Технічні можливості створення задовільного кольорового кіно з’явилися ще в 30-ті, а в 1939 р. в США був знятий один з перших кольорових фільмів, що завоював величезну популярність – “Віднесені вітром”, але стійка перевага кольорових фільмів перед чорно-білими стала складатися лише в 60-70 роках. Крім цього, поступово поліпшуються характеристики плівки – підвищується її світлочутливість, що дозволяє в багатьох випадках обходитися без додаткових підсвічувань, знімати в більш складних умовах.

Існує кілька видів кіно:

1) ігрове (з акторами, які розігрують певну історію, декораціями, спеціально написаною або підібраною музикою) – це основний вид,

2) кінохроніка й документальне кіно (портрети людей, фіксація реальних подій з різною мірою авторської інтерпретації),

3) науково-просвітницьке, наукове, навчальне,

4) анімаційне (найпоширеніші різновиди – мальоване і лялькове).

Вона дає можливість сильніше поглибитися у перегляд.

Вони відрізняються роками, так само нові звуковий супровід, звук записаний і накладений уже після зйомки.

Самостійно.