Вперед
ГДЗ Основи правознавства 9 клас. Підручник [Наровлянський О. Д.] 2017
23.02.2019,
9 Клас / Правознавство,
598 994,
86
Словник
Адміністративне правопорушення (проступок) — протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Аліменти — кошти, які зобов’язані сплачувати члени сім’ї на утримання своїх непрацездатних родичів (дітей, батьків тощо).
Апатрид — особа, яка не належить до громадянства жодної держави.
Біпатрид — особа, яка належить до громадянства більше ніж однієї держави.
Влада — можливість і здатність людини чи групи людей здійснювати свою волю, нав’язуючи її в разі потреби суспільству, іншим людям.
Влада державна — це різновид влади, що реалізується державою та її органами, здатність держави підпорядковувати поведінку й діяльність людей та об’єднань, що перебувають на її території.
Галузь права — сукупність норм права, що регулюють певну сферу суспільних відносин за допомогою визначеного методу правового регулювання.
Громадянство — це юридично визначений, стійкий, необмежений у просторі правовий зв’язок між особою й певною державою, що визначає їхні взаємні права й обов’язки.
Деліктоздатність — здатність особи нести юридичну відповідальність.
Держава — це особлива форма організації суспільства за допомогою спеціального апарату управління, який захищає інтереси населення певної території, регулює відносини між членами суспільства, зокрема за допомогою примусу.
Дитина — фізична особа, яка не досягла 18 років.
Дієздатність — можливість особи своїми діями набувати юридичних прав і обов’язків, самостійно нести юридичну відповідальність.
Закон— документ, нормативний акт, який має вищу юридичну силу, приймається законодавчим органом держави в особливому порядку.
Звичай правовий — джерело права, що складається в процесі фактичного застосування протягом тривалого часу й санкціоноване державою.
Злочин — протиправне винне суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), скоєне особою, яка може нести відповідальність, і передбачене Кримінальним кодексом України.
Конституція — це основний закон держави, який приймається в особливому порядку, має найвищу юридичну силу та підвищену стабільність, установлює основи життя суспільства й державного устрою.
Конфіскація — безоплатне вилучення власності особи відповідно до рішення суду.
Мораль — це сукупність правил поведінки людини (соціальних норм), заснованих на критеріях добра і зла, порядності й непорядності, справедливості та несправедливості, які спираються на думку більшості членів суспільства та підтримуються, забезпечуються громадським осудом.
Монархія — це форма держави, коли вся влада в державі належить одній особі та, як правило, отримується в спадок.
Нормативно-правовий акт — офіційний документ, прийнятий (виданий) уповноваженим на це суб’єктом у визначених законом формі та порядку, який установлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.
Об’єкт злочину — те, проти чого він скоюється.
Права людини— це можливості людини існувати й розвиватися як особистість, задовольняти свої потреби, здебільшого закріплені законодавством. Правовідносини — суспільнівідносини, які регулюють норми права.
Правоздатність — можливість особи мати юридичні права й обов’язки. Право суб’єктивне — можливість особи задовольняти свої потреби законним шляхом.
Право об’єктивне — система загальнообов’язкових, формально визначених норм, правил поведінки, що встановлюються й підтримуються державою та регулюють важливі суспільні відносини.
Правопорушення — це винна дія або бездіяльність особи, яка порушує встановлені норми права, завдає шкоди й тягне за собою юридичну відповідальність. Правопорушник — особа, яка вчинила правопорушення у віці, коли вона може бути притягнута до юридичної відповідальності.
Прецедент правовий — рішення, прийняте компетентним органом держави для врегулювання конкретної життєвої ситуації та визнане загальнообов’язковим для врегулювання аналогічних життєвих ситуацій у майбутньому, одне з джерел права.
Республіка — форма правління, за якої джерелом влади є народ, представники влади обираються на певний строк і несуть відповідальність за свої дії.
Референдум — прийняттярішень із найважливіших питань життя держави або окремої території шляхом голосування громадян.
Служба безпеки України (СБУ) — державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
Соціальні норми — правила (норми) загального характеру, які регулюють відносини в людському суспільстві та встановлені державою, суспільством, об’єднаннями громадян тощо. Співучасть — скоєння умисного злочину спільно кількома особами.
Суб’єкт злочину — особа, яка сама або разом зі спільниками скоїла злочин.
Суб’єктивна сторона злочину — ставлення злочинця до скоєного ним.
Суверенітет — це можливість держави самостійно розв’язувати всі питання свого внутрішнього життя й зовнішніх відносин, здійснювати владу й правосуддя на своїй території.
Територіальна громада — спільнота жителів села, селища, міста.
Трудовий договір — угода між власником підприємства або уповноваженою ним особою та працівником, за якою визначаються трудові обов’язки працівника, а власник чи уповноважена ним особа зобов’язуються виплачувати працівникові заробітну плату.
Функції держави — основні напрями діяльності держави, що забезпечують здійснення завдань, заради яких вона створена.
Шлюб — це сімейний союз чоловіка та жінки, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Юридична відповідальність — це обов’язок правопорушника перетерпіти певні негативні наслідки (санкції) за скоєне правопорушення, які визначаються в установленому законом порядку.
Юридичні особи — організації, створені та зареєстровані в установленому законом порядку.
Юридичні факти — життєві обставини, унаслідок яких виникають, змінюються або припиняються правовідносини.
Якщо помітили в тексті помилку, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter