ГДЗ Основи правознавства 9 клас. Підручник [Васильків І.Д., Кравчук В.М.] 2017

Трудовий договір - договір між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (далі власник), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник — виплачувати працівникові заробітну плату.

Паспорт, трудова книга.

Робочий час — це установлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов'язки.

Розрізняють такі види робочого часу: нормальний, скорочений і неповний робочий час.

Час відпочинку — час, протягом якого працівники вільні від обов'язку працювати і вправі використовувати його на свій розсуд. Офіційно визначений в главі V "Час відпочинку" Кодекс законів про працю України.

Видами часу відпочинку є: перерва для відпочинку і харчування, щоденний (міжзмінний) відпочинок, вихідні дні (щотижневий безперервний відпочинок), святкові і неробочі дні, відпустки.

Відпустка — час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати. Основним законом що регулює відпустки є Закон України «Про відпустки».

Неповнолітні працівники мають право: на скорочену тривалість робочого часу (ст. 193 КЗпПУ): у віці 16—18 років — 36 годин на тиждень; у віці 15—16 років (для учнів віком 14—15, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень (ст. 51 КЗпП).

3. Які особливості розірвання трудового договору з неповнолітніми?

1) зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (ч.1 ст.40 КЗпП);

2) виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці (ч.2 ст.40 КЗпП);

3) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (ч.6 ст.40 КЗпП).

Недостатня кваліфікація працівника можуть бути підставою розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця лише в тому випадку, якщо вони дійсно перешкоджають виконанню працівником своїх посадових чи функціональних обов’язків. Звільнення працівника через означені причини допускається якщо вони перешкоджають виконанню роботи передбаченою договором (контрактом). При цьому за розсудом роботодавця та за згодою працівника він може бути переведений на іншу роботу, яка відповідає рівню кваліфікації. Тому необхідності внесення змін у дану норму немає.

4. Схарактеризуйте поняття «охорона праці» за власним алгоритмом.

Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Трудові правовідносини — об'єкт трудового права — це юридична форма вираження суспільно-трудових відносин, які виникають на двосторонній основі між власником або уповноваженим ним органом і працівником. При цьому працівник зобов'язується виконувати визначену трудову функцію відповідно до трудового розпорядку, а роботодавець зобов'язується забезпечити належні умови праці відповідно до чинного законодавства, колективного договору тощо.

Різниця між трудовими правовідносинами і іншими відносинами, що діють у процесі праці, полягає у тому, що: а) трудові правовідносини обов'язково настають із фактом початку роботи, тоді як інші правовідносини (наприклад, із притягнення до дисциплінарної або матеріальної відповідальності, з розгляду трудових спорів) можуть для працівника не виникнути зовсім; б) суб'єкти трудового правовідношення завжди є суб'єктами трудового права, тоді як не всі суб'єкти трудового права є суб'єктами трудових правовідносин. Наприклад, ними не є трудові колективи, профспілкові органи, органи влади та місцевого самоврядування, органи нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю, органи із розгляду трудових спорів.

у віці 16—18 років — 36 годин на тиждень;

у віці 15—16 років (для учнів віком 14—15, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень (ст. день (ст. 51 КЗпП);

Роботодавець повинен забезпечити обов'язкове проходження працюючими у нього підлітками попереднього та наступних періодичних медичних оглядів. Загальна тривалість робочого часу підлітків не повинна перевищувати 24 год. на тиждень для підлітків 14—15 років та 36 год. — для підлітків 16—17 років.