ГДЗ Українська мова 9 клас. Підручник [Заболотний В.В. Заболотна О.В] 2017

1. Наслідки вашої праці оцінять інші, дбайте тільки про то, щоб серце ваше було чисте й справедливе (Д. Рескін).

2. Жито вже кинуло колос і змінило барву стебел та листків: до зеленавості влилася сивина, ніби його хтось попелом притрусив (М. Малиновська).

3. Упав мороз на листя посіріле, яри заслало сиве полотно, збирають ночі зорі у рядно, і сонце в хмарах ніжиться без діла (В. Симопепко).

4. Як хочеться, щоб всі на світі люди не забували: ти усе ж людина (Г. Дудка).

5. Птицю вабить рідний берег, і лишає вирій птиця, лиш дихне весна із півдня, лиш набруняться сади (І. Вірган).

6. Зацвіли, забуяли вишні, забіліло кругом вночі, і кантату весни одвічну замузичили знов дощі

(В. Буденний.).

1.[ .],[ ], (щоб...).

2. [ ] : [ ], (ніби ...).

3. [ ], [ ], [ ], і [ ].

4. [ ], (щоб...) : [ ].

1. Я пам’ятаю: сніг на землю падав і припадав до мерзлої землі, я батько вносив яблуко із саду, останнє, що сховалось у гіллі (Г. Дудка).

2. Я навік той день запам’ятав: з буйних яблунь білий цвіт злітав, тихо-тихо падав білий цвіт, наче мрія неповторних літ (Гр.Тютюник).

3. Якби моя воля, видали б закон: заборонити нещасливі фінали в казках (М. Павленко).

4. Я знаю: тут проходили бої і вороги ломились в ці ворота (В. Грінчак).

5. Рожевий пил спадав, синіло все кругом, і коси зол'бті роса вплітала в трави

(В. Сосюра).

6. У вилисках дніпровської (імен.) води (імен.), що (займен.) воям (імен.) князя (імен.) рани (імен.) омивала (дієсл.), я (займен.) бачу (дієсл.): захлинається (дієсл.) навала (імен.) свавільної (прикм.) фашистської (прикм.) орди (імен.) (М. Воровко).

1) [ ]: [ ], а [ ], (що ...)

2) [ ], [ ], [ ], (наче ...).

3) (...), [ ]: [ ].

1. Де в місті ви побачите таку красу: під вікнами починають цвісти мальви, які принаджують метеликів і бджіл.

2. Ми виїхали далеко за місто, впали в густе різнотрав’я, чиїм ароматом напоєне свіже повітря, і заслухались: над нами гудуть бджоли й пустуни-джмелі.

3. Приємно нікуди не поспішати і смакувати кожну мить, тому ми повільно підійшли до лісового озера, розстелили простирадло, простягнули тіла ніжитися на сонці.

4. На землю тихо ступає ніч: спускаються сутінки і одна за одною з’являються поодинокі зорі.

5. Коли сонце сідає, берег засинає проти ночі: нічого не хлюпочеться, не шелестить й не тріскає.

1. (...), [...], і [...] (...). Коли почалися канікули, ми з братом поїхали до літнього табору на березі моря, і три тижні поспіль тішилися несхожими один на один днями, що сплинули весело і швидко, наче одна мить.

2. [...], та [...], (...). Охочих зіграти у футбол ми зібрали, та погода сприяла нашим планам, яким не завадила б навіть відсутність м’яча.

3. [..., (...), ...], і [...]. Зубрити англійські слова, які ні за що не хотіли лишатися в моїй пам’яті, мені набридло, і я знайшов собі англомовне заняття — листуватися з носіями мови, моїми однолітками.

4. [...], але [...], [...]. У школі оголосили конкурс на кращий плакат до Нового року, але переможця визначатимуть шляхом таємного голосування, обрана комісія прилюдно рахуватиме голоси.

5. [...]: [...], (...). Поглянувши йому прямо у вічі, я зрозумів: він сміється тільки тому, щоб приховати свій розпач.

Речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку. Неабиякі знавці народної метеорології достеменно знають: погода невдовзі зіпсується, якщо молодий місяць з крутими рогами. [...]: [...], (якщо ...). Придивіться до жовтої акації: якщо її квіти сильно пахтять і над ними в’ються комарі, бути негоді. [...]: (якщо ...), [...]. Якщо у вас біля вікна росте шипшина, то придивіться до її цвіту: як тільки вранці її пуп’янки не розпустилися, невдовзі насуне дощова хмара. (Якщо ...), то [...]: (як ...), [...].

1. (Я) ((цілую)) щодня твоє небо зоряне, на твоєму плечі ((спить)) (Велика Ведмедиця), і коли твоє (серце) десь в Австралії ((сердиться)), в Україні у хмари ((злітають)) (ворони) (О. Мардус).

2. (Мужі) (учені), бородаті (архіви) ((кинулись трусить)), чиїм ім’ям цей град ((назвати)), щоб ((вознести)) на цілий світ (Л. Костенко).

3. Юлькові ((приємно)): (він) ((говорив)) про речі, які Лілі навіть ((не знала, і почував)) себе першовідкривачем, учителем (Я. Бічуя).

4. Ні, ((не було)) навіть страху: (він) ((звітрився)) разом з надією, бо коли в чоловіка вже й (надія) ((пощезла)), то який ((може бути)) (страх) (В. Шкляр).

5. Весняне (сонце) ще ((не було)) ((пекуче)): (воно) лигне приємно ((пригрівало)) живим теплом, і (степ) ((дихав)) вільготно (Олесь Гончар).

6. ((Грає)) (листя) на веснянім сонці, а в душі (печаль), як небеса: (він) ((росте)) й ((співає)) явороньці, і ((згорає)) від сльози (роса) (Д. Павличко).

1) [ ], [ ], і, (коли ...), [ ].

2) [ ], (чиїм ...), (щоб ...).

3) [ ], [ ..., (які ...), ...].

Тернопіль — тернопілець, тернопілька. Луцьк — лучанин, лучанка. Греція — грек, грекиня, Миколаїв — миколаївець, миколаївка. Норвегія — норвежець, норвежка. Індія — індус, індуска. Біла Церква — білоцерківець, білоцерківка. Вінниця — вінничанин, вінничанка. Франція — француз, француженка. Фінляндія — фін, фінка. Дніпро - дніпровець, дніпровка.

Вправа 397.

Річці нікуди було поспішати, вона мовби помирала, і ніхто не міг їй допомогти. [...], [...] і [...].

1. І легко дишеться, і груди знов охочі вдихати сум квіток, що линув від роси (М. Рильський).

2. Завжди мене чекає мати: для неї я - мале дитя, що перший крок пройшло від хати, іще не знаючи життя (Р. Братунь).

3. Мова - не доля народу, і вона залежить від того, як ревно ми плекатимемо її (Олесь Гончар).

4. Сонечко встає, і в росі трава, біля школи в нас зацвітають віти (А. Малишко).

5. Цвітуть березневі сніги, співають струмочками - все довкола озивається мотивом радості, й найдужче її чути в світлі сонця, яке й творить священну, нетлінну красу весни (Є. Гуцало).

6. Цього літа не чути на Десні свистків пароплавів, не гримить сердитий окрик плотового і не в’ється синій димок рибалки на кручі (Олекса Десняк).

1) [ ], [ ], (що ...).

2) [ ]: [ ], (що ...).

3) [ ], і [ ], [ ].

1. З цієї хвилини (все) те, що (він) ((бачив)) навколо себе, ((чув)) і ((відчував)), ((повнилося)) для нього новим змістом: йому ніби ((вставили)) інші очі, і він ними бачив тепер те, чого раніше ((не помічав)), йому ніби ((підмінили)) душу, і від відчував те, про що раніше не здогадувався (Гр. Тютюнник).

2. Коли ((б спитав)) мене (хто-небудь), яку музику (я) ((любив)) у ранньому дитинстві, який інструмент, яких музик, (я) ((б сказав)), що більше за все я любив слухати клепання коси (О. Довженко).

3. З'ївши вареника, (я) ((падаю)) в натоптані снігом сапки, (дядько Себастьян) ((умощується)) на передку, і ось уже (кінь) ((виносить)) нас у широкий засніжений світ, де в паморозі срібно ((туманіють)) (верби), де (вітряки) ((остуджують)) сонце, а річка погойдує переспілі китиці отого очерету, в якому й досі ((живуть)) чиїсь сумні (голоси). (М. Стельмах).

1. [..., (що...), ...]: [ ], [ ], ( ).

2. (Коли...), (яку...), [ ], (що...).

3. [ ], [ ], і [ ], (де ...), (де...), а ( ), (в якому...).

Варіант А:

Речення із художніх творів.

1) Складне із сурядним і підрядним зв'язками. Ми їм тоді фортецю зруйнували, вертаючи з турецького походу, — отой Кодак, на скелі, неприступний, камінний кліщ, що вп’явся в нашу землю, а ми його шаблями узяли. (Л. Костенко «Дума про братів Неазовських».)

2) Складне із сурядним і безсполучниковим зв'язками. Як сумно дивитися на такого, як він, чоловіка: йому ніхто не дасть і шістдесяти, у нього ніколи не болить голова, він їсть з апетитом підлітка, може три-чотири години поспіль працювати в полі під пекучим сонцем, лиш прикривши голову великим брилем... — і ось цей чоловік уперто відмовляється написати ще бодай одну нотуї (Ф. Верфель «Верді».)

3) Складне із підрядним і безсполучниковим зв'язками. Ти не дивись, що буде там, Чи забуття, чи зрада: Весна іде назустріч вам, Весна в сей час вам рада. (О. Олесь «Чари ночі».) Є в коханні і будні і свята, Є у ньому і радість і жаль, бо не можна життя заховати За рожевих ілюзій вуаль. (В. Симоненко «Є в коханні...».)

4) Складне із сурядним, підрядним і безсполучниковим зв'язками. Тепер між нами розділилась думка: одні говорять одпустіть його, — він тим покинутий, що божевільний, і, певне, він не зробить зла нікому, а другі кажуть: се розвідач хитрий, убить його, щоб не було біди. (Л. Українка «Кассандра».)

Варіант Б:

Речення із електронних масмедія.

1) Складне із сурядним і підрядним зв'язками. Ми справді є соціальними тваринами, і часто наші соціальні зв’язки вигідні нам і допомагають досягнути важливих цілей, яких ми би не досягли самостійно. (Ф. Зімбардо в «Українській правді».)

2) Складне із сурядним і безсполучниковим зв'язками. По інфраструктурі це було місто, батьки працювали в центрі, ми ходили у велику міську школу, але дім наш був майже як у селі. (Українська правда.)

3) Складне із підрядним і безсполучниковим зв'язками. Ніколи не допускайте використання негативних стереотипів: «невинні» слова, прізвиська та жарти можуть бути шкідливими, якщо принижують інших. (Ф. Зімбардо в «Українській правді».)

4) Складне із сурядним, підрядним і без сполучниковим зв'язками. Сюжет фільму, тло якого становлять історичні події (тут використано документальні кадри Секції,’якою керував Міхал Вашинський), спирається на щоденник головного героя, і записи читає закохана в нього медсестра. (Українська правда.)

Для європейців звичним є класти нога на ногу, та якщо вони так поводитимуться, наприклад, у Тайланді, то місцеві мешканці почуватимуться приниженими, ображеними. [...], та (якщо ...), то В українській мові є чимало різноманітних форм привітань, прощань, вибачень, які свідчать про її багатство, про високу духовність її носіїв, і кожна ситуація вимагає використання характерних для неї мовленнєвих формул.

[...], (які ...), і [...].

1. Прилітають лелеки на старі гнізда, а коли які не повертаються, то так і знай - спіткало їх у дорозі лихо (Є. Гуцало).

2. Ми милуємося природою, і те, що в кожного з нас у ці хвилини відкриваються серця назустріч красі, здружує нас (В. Сухомлинський).

3. Для мене було очевидним, що коли зацвітає жасмин, то вже починається літо (Із журналу).

4. Як швидко минають дні, коли в людини є хліб і вода, і як повільно течуть вони, коли немає ні ковтка води (С. Скляренко).

5. Вітрило напнулося, хвиля загомоніла, і човен помчав прудко (І. Драч).

6. Дивлюся й слухаю: прозоро співає струмінь битія, і віриться, що скоро-скоро так само заспіваю я (М. Драй-Хмара).

7. Широким скляним потоком плинула ріка й налітала на камінні зубці, поміж яких застряв камінням наперед дуб-велет, а потік бурунив, спадав униз, де також стриміли камені (Ю. Мушкетик).

Два брата, три місяці, чотири зошити, півтора зошита, півтори зміни, третина групи, одна восьма шляху, чотири вагони, чотири апельсини, три кілометри, два блокноти, півтора сантиметри, двадцять чотири комбайни.