ГДЗ ДПА 9 клас. Біологія [Барна І.] 2020

Схарактеризуйте способи нестатевого розмноження організмів
Нестатеве розмноження в одноклітинних організмів відбувається шляхом поділу їх надвоє (бінарний поділ), множинного поділу (шизогонія), брунькування і спороутворення.
Шляхом бінарного поділу розмножуються прокаріоти, одноклітинні гриби й водорості, найпростіші. Діленню клітин передує реплікація ДНК, а в еукаріотів також поділ ядра.
Кожна особина ділиться на дві ідентичні, удвічі менші за материнську, дочірні клітини. Материнська клітина може ділитись у будь-якій площині (в амеби-протея) або лише в певній (в евглени зеленої — поздовжнім поділом, інфузорії-туфельки — поперечним).
За сприятливих умов дочірні клітини живляться, ростуть і, досягнувши розмірів материнської, починають розмножуватись. Це призводить до швидкого росту популяції.
Множинний поділ, або шизогонія, притаманний, зокрема, малярійному плазмодію. Настає безпосередньо після зараження хазяїна, коли паразит проникає в печінку. Спочатку багаторазово ділиться клітинне ядро і материнська клітина стає багатоядерною, а вже потім ділиться цитоплазма й утворює багато одноядерних дочірніх клітин (майже 1 тис.), кожна з яких здатна заразити новий еритроцит і утворити шляхом шизогонії ще 24 дочірні клітини.
Брунькування — материнська клітина ділиться на велику й малу дочірні клітини (у дріжджів).
Спороутворення характеризується тим, що в ньому бере участь одна батьківська особина, яка утворює багато спор або зооспор (із джгутиками). Спори — це мікроскопічні одноклітинні утвори, що складаються з незначної кількості цитоплазми і ядра (рідше дво- або багатоклітинні).
Утворення спор спостерігається у бактерій, найпростіших, усіх груп грибів і деяких груп рослин. Спори бактерій і деяких найпростіших слугують не для розмноження, а для виживання в несприятливих умовах та зараження хазяїна. Гриби і рослини за допомогою спор розмножуються і поширюються в природі.
Спори утворюються шляхом мітозу (у грибів, деяких водоростей — хлорели, хламідомонади) або мейозу (у вищих спорових рослин). Шляхом мітозу спори утворюються у звичайних вегетативних клітинах або спеціальних органах — спорангіях та зооспорангіях. Спороутворенню в грибів і рослин часто передує статевий процес: із заплідненої яйцеклітини (зиготи), яка ділиться за допомогою мейозу, формується спорангій, що і продукує спори.
У мохоподібних спори утворюються в спорангіях, розміщених у спорогонах; у хвощів і плаунів спорангії розміщені на споролистках, у папоротеподібних — у сорусах.
Рослини можуть бути рівноспоровими та різноспоровими. У різноспорових папоротеподібних, голонасінних і покритонасінних розрізняють мікроспорогенез (утворення дрібних спор, з яких розвивається чоловічий гаметофіт) і мегаспорогенез (утворення великих спор, що дають початок жіночому гаметофіту).
У голонасінних мікроспори утворюються на мікроспорангіях чоловічих шишок, а мегаспори — у мегаспорангіях жіночих шишок. У покритонасінних мікроспори формуються в гніздах пиляків тичинок, а мегаспори — у насінному зачатку зав’язі.
У вищих рослин спори утворюються на нестатевому поколінні (спорофіті), а із спор виростає статеве покоління (гаметофіт). Спори утворюються у великій кількості, мають незначну масу, що полегшує їх поширення вітром, водою та комахами. Переваги розмноження спорами: можливість швидкого розмноження і розселення видів, особливо грибів.
Недоліки: спори дуже дрібні, містять мінімальний запас поживних речовин, більшість із них, потрапляючи в несприятливі для проростання умови, гинуть.
Вегетативне розмноження — це нестатеве розмноження, за якого новий організм утворюється із частини материнського. В основі вегетативного розмноження лежить здатність організмів відновлювати органи під час мітотичного поділу клітини.
До вегетативного розмноження належать: брунькування, фрагментація тіла, розмноження рослин вегетативними органами або їхніми частинами, поліембріонія.
Брунькування — нова особина утворюється у вигляді виросту (бруньки) на тілі материнської особини, а потім відокремлюється від неї, перетворюючись у самостійний організм, повністю ідентичний материнському (у гідри).
У разі неповного відокремлення дочірніх організмів від материнських виникають колонії (морські гідроїдні та коралові поліпи).
Фрагментація — розділення особини на дві або кілька частин, кожна з яких росте й утворює нову особину. Фрагментацію виявлено в нитчастих водоростей (спірогіри, улотриксу), цвілевих грибів (пеніцилу), а з тварин — у кишковопорожнинних, медуз, поліпів, деяких кільчастих багатощетинкових морських червів, морських зірок: їх тіло може легко розриватись на частини, кожна з яких може дати в результаті регенерації нову особину. Нижчі тварини, на відміну від більш високоорганізованих форм, зберігають високу здатність до регенерації з відносно слабко диференційованих клітин.
Під час вегетативного розмноження рослин особини, що утворюються від одного материнського організму, мають однаковий генотип, а їх сукупність називають клоном.
Вегетативне розмноження рослин поділяють на природне і штучне. Природне розмноження у водоростей здійснюється частинами талому, мохоподібних — виводковими бруньками, папоротеподібних — кореневищами. У голонасінних вегетативне розмноження відсутнє, а покритонасінним притаманні найрізноманітніші способи вегетативного розмноження за допомогою їх надземних і підземних органів.
Способи природного вегетативного розмноження покритонасінних рослин: кореневими паростками (вишня, малина); відсадками (агрус, смородина); кореневищами (м’ята, пирій, конвалія); бульбами (топінамбур); цибулинами (цибуля, тюльпан); живцями (верба); вусами (суниця, жовтець); виводковими бруньками на листках (бріофілюм).
Штучне вегетативне розмноження проводять різними методами: шляхом поділу кущів (смородина, агрус); бульб (картопля); кореневих бульб (жоржина); кореневищ (м’ята, ірис); живцюванням — кореневими живцями (вишня, малина); стебловими живцями (смородина, троянда); листковими живцями (фіалка); щепленням — копулірування (плодові культури); окулірування (плодові, троянда); аблактування (виноград); культури ізольованих тканин (картопля, суниця, декоративні рослини).
Поліембріонія (багатозародковість)— процес розвитку кількох зародків з однієї заплідненої яйцеклітини (у тварин і людини) або розвиток кількох зародків в одній насінині (у рослин).
Поліембріонія характерна для кишковопорожнинних, війчастих та кільчастих червів, деяких комах (їздців), ссавців (броненосців). Іноді поліембріонія як випадкове явище трапляється і в інших видів ссавців, зокрема у людини. Завдяки поліембріонії народжуються однояйцеві близнюки (особини однієї статі).
Біологічне значення нестатевого і вегетативного розмноження
Сприяє пристосуванню організмів до незмінних умов існування. У деяких груп організмів нестатеве і вегетативне розмноження є єдиними способами розмноження.
Вегетативне розмноження за браком умов для статевого розмноження забезпечує одержання значної кількості нащадків.
Види, здатні до перехресного запилення, у разі просторової ізоляції особин розмножуються завдяки нестатевому або вегетативному способу розмноження.

---

---

Назад

Вперед

1 ... 10 11 12 13 14 15 16 17 18 ... 91

ГДЗ ДПА 2020 Біологія Барна 9 клас Підручники і посібники