Реферати Основи здоров'я 5 клас. Міні проекти [Бойченко Т.Є. Василенко С.В.] 2018

1. Права дитини. Обов’язки учня і громадянина.

2. Спілкування з дорослими та однолітками.

3. Соціальна небезпека інфекційних захворювань.

Мета: формувати в учнів уявлення про права дитини; з’ясувати обов’язки та права дітей; виробляти навички правомірної поведінки, негативне ставлення до правопорушень, уміння протистояти негативним впливам; формувати повагу до держави, її органів, виховувати самоповагу, почуття гідності й відповідальності за себе та свої вчинки.

1) вміти визначати свої права та обов’язки;

2) вчитися розпізнавати різні форми спілкування;

3) розуміти важливість реалізації прав дитини.

У щоденному житті людство стикається з безліччю правил, за відсутності яких наше життя не мало б сенсу на існування. Є правила, що обов’язкові для всіх громадян країни, не дивлячись на те, дорослі це чи діти, робітники чи селяни, вчителі чи учні. Це такі правила, за допомогою яких встановлюється порядок у всій державі, визначаються обов’язки кожного громадянина та його права. Такі правила називаються державними законами.

Права дитини — це певні можливості, що надаються дітям (особам до 18 років), для можливості дорослішати і жити. Інакше кажучи, це все те, що потрібно дитині для повноцінного життя.

З давніх-давен люди мріяли про вільне щасливе життя, без насильства, жорстокості, приниження. Для досягнення цього вони повинні були мати певні права — права людини.

У давньому світі права людини були дуже обмеженими. Наприклад, раб не мав права розпоряджатися власним життям. Права людей різнилися залежно від того, яку релігію вони сповідували або ж якої національності були. Людей із чорним кольором шкіри примушували жити на спеціальних територіях.

Сьогодні ж кожен громадянин і, відповідно, кожна дитина мають свої повноцінні права.

Основними документами, де записані права дітей, є такі:

• Декларація прав людини — перший документ, у якому були

зазначені права дитини. Він налічує 46 статей, які включені

до Конституції України;

• Закон України «Про охорону дитинства».

Права дитини:

• право на життя;

• право на піклування і турботу;

• право на достатнє харчування та житло;

• право на розваги;

• право на освіту;

• право на медичну допомогу;

• право на приватне життя;

• право висловлювати свою точку зору, за умови, що вона не ображатиме інших людей.

Не можна плутати права та обов’язки людини, оскільки це різні поняття. Права — це норми та правила, яких потрібно дотримуватися і не порушувати, а обов’язки — це те, що людина обов’язково повинна виконувати перед державою.

Які ж обов’язки має дитина?

• піклуватися про своє здоров’я, зміцнювати його;

• бути чемними та уважними, поважати старших;

• старанно та наполегливо вчитися;

• посильно допомагати батькам;

• не порушувати законів.

У дітей підліткового віку під час спілкування з батьками, вчителями та іншими людьми виникає відчуття дорослого життя. Підлітки починають протистояти раніше виконуваним вимогам з боку дорослих, активніше відстоювати свої права на самостійність. Але незважаючи на це, дитина відчуває потребу в підтримці.

У цьому випадку дорослий може значно полегшити підліткові пошук свого місця в житті та допомогти краще пізнати себе. Спільна діяльність, проведений разом час допомагають підлітку покращити взаємозв’язок з дорослими, у результаті чого налагоджуються більш глибокі емоційні та духовні контакти з батьками та вчителями. Велике значення в цей період мають єдині вимоги до підлітка в родині. Сам він більшою мірою претендує на певні права, ніж прагне прийняти на себе обов’язки. Якщо підліток відчує, що від нього багато чого чекають, він може робити спроби ухилитися від своїх обов’язків.

Спілкування підлітка багато в чому обумовлюється мінливістю його настрою. Як правило, на це впливає оточення самої дитини, в тому числі ті особи, з якими вона постійно спілкується. Дуже часто підліток вдається до імітації чиєїсь поведінки, в основному людини сильної за характером, яка багато чого досягла в житті. Наприклад, когось із батьків, вчителів, відомої людини (актора, співака, спортсмена і т. д.).

Безсумнівно, надзвичайно важливим у спілкуванні підлітка з дорослими є батьківський фактор. Але він не повинен виходити за рамки обмеженого. Як свідчать деякі джерела, надмірний контроль батьків за своєю дитиною погіршує її стиль спілкування не тільки з дорослими, але й з однолітками. Дитина не відчуває своєї відповідальності за вчинки, які вона здійснює, при цьому думаючи, що всі проблеми за неї можуть вирішити батьки, тобто підліток втрачає самостійність.

Інфекційні захворювання — це розлади здоров’я людей, виникнення яких спричинене живими збудниками (вірусами, грибками, бактеріями, кліщами тощо). Інфекційні захворювання можуть передаватися різним шляхом, а саме: через повітря, внаслідок контакту з хворими, через предмети, з якими контактував хворий, через продукти харчування.

Виділяють такі періоди у розвитку інфекційного процесу:

1. Інкубаційний, або прихований період. Особливістю такого періоду є те, що ознаки захворювання проявляються не відразу після зараження, а через певний період. Такий період може тривати від кількох годин до кількох днів (під час хвороби на дифтерію) і навіть тижнів (черевний тиф). Протягом цього періоду відбувається розмноження і накопичення мікробів та їхніх отрут;

2. Продромальний, або період провісників хвороби. Характеризується наявністю деяких загальних ознак захворювання: невеликим підвищенням температури тіла, загальним нездужанням тощо.

3. Період розпалу хвороби. У такий період інфекційний процес досягає високої активності, тримається на цьому рівні певний час, який є неоднаковим при різних захворюваннях.

4. Період одужання. За сприятливих умов перебігу хвороба переходить у стадію одужання, першою ознакою чого є падіння температури, поліпшення загального самопочуття тощо. При багатьох інспекційних захворюваннях клінічне одужання не збігається в часі зі звільненням ураженого організму від збудника хвороби.

Класифікація інфекційних захворювань:

• кишкові (холера, дизентерія);

• захворювання дихальних шляхів (грип, аденовірусна інфекція, коклюш, кір, вітряна віспа);

• "кров’яні" (малярія, ВІЛ-інфекція);

• захворювання зовнішніх покривів (сибірська виразка).

Для запобігання інфекційним захворюванням проводяться

такі профілактичні заходи:

• проведення профілактичних щеплень;

• карантинні заходи (комплекси заходів щодо припинення розповсюдження інфекції: ізоляція раніше хворих, дезінфекція місця проживання хворих, виявлення контакту інфекції з хворими та інші);

• вилучення джерела інфекції.