Твори з української та російської мови 5 клас

ЗРАЗКИ ТВОРЧИХ РОБІТ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

(Алкман «Сплять усі верховини гірські..." Гете "Нічна пісня мандрівника", Лєрмонтов "Із Гете")

Ніч — найзагадковіший час доби. У середньовіччі вважали, що саме вночі прокидаються привиди, перевертні, темні духи, чорні феї. Уночі люди боялись виходити на двір, тому що на небі немає давнього їх захисника — Сонця.

Але були в ночі і прихильники. Багато творчих людей могли працювати тільки вночі, коли їм ніхто не і ніщо не заважало. Ласкава ніч ховала у своїй темряві не одну людину, яка потребувала цього.

Насправді, природа, неперевершена вдень, вночі здається ще кращою. Під м'яким світлом незрадливого місяця, що визирає з-за легкої хмаринки, вона відпочиває, лиш де-не-де потопаючи в чорній, густій пітьмі. Уночі разом із природою відпочивають і люди. Але іноді, коли ми відчуваємо у своїй свідомості поклик зірок, ми прокидаємось, відчиняємо вікно або просто виходимо на свіже повітря і вдихаємо його на повні легені. Нічний невидимий аромат пливе поряд із ніжними хмарами. У ньому змішані запах матіол — маленьких квіточок, трохи схожих на зірочку з неба, запах роси, яка діамантовими розсипами вкриває рослини, запах напрацьованого за день вітру, який іноді принесе звідкись легке

відчуття диму, і запах ще чогось, що ми не можемо встановити. Адже це ніч, тому має зберігатись загадка.

Багато письменників описували ніч, іноді просто обирали її як час для подій, про які йдеться у творах. Гете у своєму вірші «Нічна пісня мандрівника» не пише відкрито, що час подій — ніч. Але читач розуміє, що саме так і є: втомлений мандрівник, який дивиться на зоряне небо і молиться Богові за те, щоб відчути всю повноту життя.

Вірш Гете перекликається з твором давньогрецького поета Алкмана, який майстерно описує природу, її звуки і тони. «Сплять усі верховини гірські...». У цьому вірші грек змальовує сон землі, води, флори і фауни. Зупинившись на одному з рядків, відчуваєш цю картину, немовби дихаєш нічним, свіжим повітрям, із захопленням неначе спостерігаєш гірський ландшафт, гострі гори, каміння, хижий вітер височини. Схожий настрій передає Лєрмонтов у переспіві вірша Гете «Горные вершины». Мандрівник, який утомився йти цілий день запиленим шляхом, зупиняється вночі трохи відпочити. Він спостерігає мирний, тихий, майже беззвучний сон природи і чекає, коли він також зможе відпочити.

Уночі, коли невидимі пути Гіпноса зачаровують свідомість, присипляють стальну волю та крижаний розум, у людини залишаються тільки почуття й емоції, довготривалі і швидкоплинні. Вони лягають зоряними рядками віршів на білому тлі прекрасної троянди писемності, створюють фундамент лірики. Почуття збиваються у хмари на небі нашої свідомості і плинуть у височінд відчуттів, доки їх не зупинить сон, що зрівнює всіх істот.