ГДЗ Українська мова 5 клас. Підручник [Заболотний В.В. Заболотна О.В] 2018
24.10.2018,
5 Клас / Українська мова,
38 032,
0
Вправа 400
«Що робить мене щасливим?»
Що потрібно людині для щастя і хто чи що робить нас щасливими? Відповідь на де питання — неоднозначна. Комусь потрібне визнання, комусь — гроші, а комусь достатньо сімейного затишку.
Особисто для мене щастя — це парадоксальне відчуття. Буває тягнеться воно довго і так добре на душі стає. А буває — настає зненацька. Наприклад, перевівши стареньку бабусю через дорогу. Щасливим мене роблять найпростіші деталі: здорові батьки, друзі поруч, улюблений песик. Також відчуття щастя мені дарує весна. Коли перше тепленьке сонечко зігріває своїми промінчиками. Все навколо прокидається, оживає і стає так добре та тепло на душі. Для мене дуже важливо аби мої рідні були здорові. Щодня бачити посмішку на їх обличчі — справжня радість, без якої я не можу жити.
Як же зробити людину щасливою? Напевно, достатньо зробити приємний комплімент про зовнішність і її очі засяють по-іншому. Я вважаю, що людина не може бути щасливою без можливості проявити свої почуття. Також, не менш важливим, мати заняття до душі, яке б приносило задоволення.
Отже, хоч щастя для кожного різне, та викликає воно в нас абсолютно однакові відчуття. Тому, вірте в своє щастя і воно обов’язково до вас прийде.
План
1. Що потрібно людині для щастя?
2. Щастя — це парадоксальне відчуття.
2.1. Щасливим мене роблять найпростіші деталі: здорові батьки, друзі поруч, улюблений песик.
2.2. Відчуття щастя мені дарує весна.
2.3. Дуже важливо аби мої рідні були здорові.
3. Як же зробити людину щасливою?
4. Щастя для кожного різне.
Вправа 401
Насіння — а) предмет, б) іменник, в) що?
Їм — а) предмет, б) займенник, в) кому?
Деревця — а) предмет, б) іменник, в) чого?
Додаток — це другорядний член речення, який означає предмет і відповідає на питання всіх відмінків, крім називного.
Вправа 402
І.
1. Миттю ((перехопився)) через скошений перелаз, ((перебіг)) через не величке подвір’я (Г. Епік).
2. Ту калину давно ((посадили)) (батьки) і кринищо в саду по собі ((залишили)) (М. Луків).
3. А вітри тумани ((котять)) в яр спочити під кущем (В. Мордань).
4. ((Звозить)) (осінь) своє збіжжя, по стерні ((бреде)) лелека (В. Мордань).
5. (Рої) бджолині золоті над гречкою про літо ((звонять)) (В. Підпалий).
Вправа 403
I.
1. Сьогодні на ставку ((скошуватимуть)) рогозу та крмиш.
2. На городі цибатий соняшник грлову ((крутить)) весь день.
3. Теплий вечір у сивих туманах вже останню зорю ((погасив)).
4. Вечірні сутінки на землю раптом ((сіли)) ((засмутили)) воду голубу.
II. Сьогодні на ставку (люди) ((скошуватимуть)) рогіз та комиш.
Вправа 404
I. Вітер
Вітер носиться, літає,
Топче луки і поля,
Жовті трави пригинає,
Лист зриває із гілля.
То скирти, стога розносить,
То у сурми загуде,
То в безсшілі заголосить І до скелі припаде
(О. Олесь)
II. Скирта, стіг — великі купи сіна, соломи. Скирта більша, часто прямокутної форми; стіг — круглої.
Вправа 405
Берізка пишається своїми довгими косами. Невеличка галявина поросла білокорими березами.
Повновода Десна несе свої води до Дніпра. Навколишні луки були покриті водами Десни.
З дерева зірвався останній листок. Розкрилася брунька і перетворилася на маленький листок.
Мій брат Андрій навчається в десятому класі. Мого найкращого друга звати Андрієм.
Вправа 406
I.
1. Цю сорочку мені ((вишила)) материнська ласкава (рука).
2. ((Пахне)) вітром_і землею вогкий (вітер)-срібно-крил.
3. ((Замело)) снігами полтавські села та хутори.
4. ((Додає)) і наснаги, і сили нам любистковий (подих землі).
5. Сові (сонце) ((ріже очі)).
II. Ласкава — груба; вогкий — сухий.
Вправа 407
Вечірнім — а) ознаку предмета, б) прикметник, в) яким?
Величезним — а) ознаку предмета, б) прикметник, в) яким?
Наше — а) ознаку предмета, б) займенник, в) яке?
Означення — це другорядний член, який вказує на ознаку предмета і відповідає на питання: який? котрий? чий? .
Вправа 408
I.
1. Топився сніг і болотними швидкими струмками збігав до сумного потоку.
2. За широкою долиною, за березовим ліском із розквітлою калиною розмовляв вітрець баском.
3. На обрії червоно сходило сонце, його проміння торкнулося жайворонкових крил і запалило їх золотим вогнем.
4. Бджола летить на всякий цвіт.
II. Зимовий сніг, швидкими струмками, до сумного потоку, широкою долиною, розквітлою калиною, жайворонкових крил, золотистим вогнем, всякий цвіт.
Вправа 409
Перша група.
1. І на хмарах смаглявого (якого?) вересня спочивають ключі (які?) (В. Мордань).
2. Над Дніпром пливе поволі пісня (яка?) (І. Нехода).
Друга група.
1. Хтось (кого?) вересня веде по ниві на золотому поводу вечірніх променів (В. Мордань).
2. Високо в осінньому небі ми побачили (кого?) журавля (О. Квітневий)
Вправа 410
Улітку соловейка почути можна дуже рідко, бо він зайнятий вигодовуванням своїх пташенят. Спів чарує і тривожить душу людини. (Соловейко) — неперевершений співак, не терпить суперників, намагається їх переспівати.
Вправа 411
І-II.
1. Жовтокрила осінь голими небесами вже нема розтавальний плач.
2. А червоний степ уже вгортавсь у прозелень, сонно зітхав вітрисько, із-за стовпів на шляху сходив круглий місяць.
3. Луна в дібровах солов'їна пісня, чарує світ дніпровський зореграй.
II. 2 грам, основи має 3 реч.
Вправа 412
Дорога (люба) бабусю!
Щиро вітаю тебе з днем народження. Бажаю щастя, міцного здоров’я, радості. Нехай для тебе завжди привітно усміхається тепле сонечко, щебечуть веселі пташки, колосяться золоті жита.
Вправа 413
II. Свій голос, кожне дерево, округлі тьмяно-зелені листки, сильний вітер, осиковий лист, свою долю, березове листя, легкий приємний голос, м’який лист, могутній дуб, тихому вітрі, деренчливим голосом, легкий вітерець, мовчазну сосну, гострій вершині.
Вправа 414
А ”Стихія”
Стою на березі (сумовитої) – [обставина] Десни. Навколо сіро, похмуро — сонечко сховалось за хмарами, що їх вітер-(лиходій) – [обставина] жене (свинцевим, насупленим) – [обставина] небом. (Самотній) – [обставина] човен із весельцем насторожено спостерігає за (розбурханими) – [обставина] хвилями: ось-ось вони долетять то його (старезних пощерблених) – [обставина] берез. Вітер стає дедалі (сильніший) – [обставина] хвилі загрозливо рокотять, налітаючи на (обривчастий піщаний) – [обставина] берег. Небо поступово темнішає, і ось його розрізає (потужний) – [обставина] удар громовиці... На декілька секунд все навколо завмирає в передчутті біди... І ось з неба починають зриватися (потужні) – [обставина] краплі дощу, лопотять по всьому, що встигають піймати у свої (крижані) – [обставина] обійми.
Б «Гроза»
Як же спекотно стало у степу! Ніщо не шелехне, ніщо не стрепенеться (потужним) – [обставина] криком (степового) – [обставина] птаха. І раптом звідкись починає дути вітер. Він такий (пекучо-гарячий), – [обставина] мені здається, ніби я стою біля бабусиної пічки, з якої виймаються (засмажені) – [обставина] пиріжки.
Моя Красуля неспокійно перебирає ратичками, намагаючись сховатись від (дошкільного) – [обставина] вітру за кущами терну. А вітер дужчає, починає зривати (пожовкле) – [обставина] листя, кидатись віхтями (пожухлої) – [обставина] трави. І ось із-за обрію викочується хмара. Вона наливається (чорно-фіолетовою) – [обставина] фарбою і стає схожою на (великий роздутий) – [обставина] баклажан. Красуля, відчуваючи напад стихії, стає зовсім (неспокійно) – [обставина], і ми з нею прожогом кидаємося убік села. Але вітер жене нашого ворога — хмару значно швидше, вона біжить за нами табуном своїх (розпашілих) – [обставина] коней, виблискує зигзагами блискавиць, загрозливо потріскує та стогне від ненависті до усього живого. І ось зриваються перші краплини. Вони обкочують нас своїм (крижаними) – [обставина] рушником, і ми, притулившись одне до одного, ще швидше біжимо до (рятівної) – [обставина] хати баби Мокрини.
ГДЗ 5 клас Українська мова Підручник Заболотний Заболотна Генеза 2018
«Що робить мене щасливим?»
Що потрібно людині для щастя і хто чи що робить нас щасливими? Відповідь на де питання — неоднозначна. Комусь потрібне визнання, комусь — гроші, а комусь достатньо сімейного затишку.
Особисто для мене щастя — це парадоксальне відчуття. Буває тягнеться воно довго і так добре на душі стає. А буває — настає зненацька. Наприклад, перевівши стареньку бабусю через дорогу. Щасливим мене роблять найпростіші деталі: здорові батьки, друзі поруч, улюблений песик. Також відчуття щастя мені дарує весна. Коли перше тепленьке сонечко зігріває своїми промінчиками. Все навколо прокидається, оживає і стає так добре та тепло на душі. Для мене дуже важливо аби мої рідні були здорові. Щодня бачити посмішку на їх обличчі — справжня радість, без якої я не можу жити.
Як же зробити людину щасливою? Напевно, достатньо зробити приємний комплімент про зовнішність і її очі засяють по-іншому. Я вважаю, що людина не може бути щасливою без можливості проявити свої почуття. Також, не менш важливим, мати заняття до душі, яке б приносило задоволення.
Отже, хоч щастя для кожного різне, та викликає воно в нас абсолютно однакові відчуття. Тому, вірте в своє щастя і воно обов’язково до вас прийде.
План
1. Що потрібно людині для щастя?
2. Щастя — це парадоксальне відчуття.
2.1. Щасливим мене роблять найпростіші деталі: здорові батьки, друзі поруч, улюблений песик.
2.2. Відчуття щастя мені дарує весна.
2.3. Дуже важливо аби мої рідні були здорові.
3. Як же зробити людину щасливою?
4. Щастя для кожного різне.
Вправа 401
Насіння — а) предмет, б) іменник, в) що?
Їм — а) предмет, б) займенник, в) кому?
Деревця — а) предмет, б) іменник, в) чого?
Додаток — це другорядний член речення, який означає предмет і відповідає на питання всіх відмінків, крім називного.
Вправа 402
І.
1. Миттю ((перехопився)) через скошений перелаз, ((перебіг)) через не величке подвір’я (Г. Епік).
2. Ту калину давно ((посадили)) (батьки) і кринищо в саду по собі ((залишили)) (М. Луків).
3. А вітри тумани ((котять)) в яр спочити під кущем (В. Мордань).
4. ((Звозить)) (осінь) своє збіжжя, по стерні ((бреде)) лелека (В. Мордань).
5. (Рої) бджолині золоті над гречкою про літо ((звонять)) (В. Підпалий).
Вправа 403
I.
1. Сьогодні на ставку ((скошуватимуть)) рогозу та крмиш.
2. На городі цибатий соняшник грлову ((крутить)) весь день.
3. Теплий вечір у сивих туманах вже останню зорю ((погасив)).
4. Вечірні сутінки на землю раптом ((сіли)) ((засмутили)) воду голубу.
II. Сьогодні на ставку (люди) ((скошуватимуть)) рогіз та комиш.
Вправа 404
I. Вітер
Вітер носиться, літає,
Топче луки і поля,
Жовті трави пригинає,
Лист зриває із гілля.
То скирти, стога розносить,
То у сурми загуде,
То в безсшілі заголосить І до скелі припаде
(О. Олесь)
II. Скирта, стіг — великі купи сіна, соломи. Скирта більша, часто прямокутної форми; стіг — круглої.
Вправа 405
Берізка пишається своїми довгими косами. Невеличка галявина поросла білокорими березами.
Повновода Десна несе свої води до Дніпра. Навколишні луки були покриті водами Десни.
З дерева зірвався останній листок. Розкрилася брунька і перетворилася на маленький листок.
Мій брат Андрій навчається в десятому класі. Мого найкращого друга звати Андрієм.
Вправа 406
I.
1. Цю сорочку мені ((вишила)) материнська ласкава (рука).
2. ((Пахне)) вітром_і землею вогкий (вітер)-срібно-крил.
3. ((Замело)) снігами полтавські села та хутори.
4. ((Додає)) і наснаги, і сили нам любистковий (подих землі).
5. Сові (сонце) ((ріже очі)).
II. Ласкава — груба; вогкий — сухий.
Вправа 407
Вечірнім — а) ознаку предмета, б) прикметник, в) яким?
Величезним — а) ознаку предмета, б) прикметник, в) яким?
Наше — а) ознаку предмета, б) займенник, в) яке?
Означення — це другорядний член, який вказує на ознаку предмета і відповідає на питання: який? котрий? чий? .
Вправа 408
I.
1. Топився сніг і болотними швидкими струмками збігав до сумного потоку.
2. За широкою долиною, за березовим ліском із розквітлою калиною розмовляв вітрець баском.
3. На обрії червоно сходило сонце, його проміння торкнулося жайворонкових крил і запалило їх золотим вогнем.
4. Бджола летить на всякий цвіт.
II. Зимовий сніг, швидкими струмками, до сумного потоку, широкою долиною, розквітлою калиною, жайворонкових крил, золотистим вогнем, всякий цвіт.
Вправа 409
Перша група.
1. І на хмарах смаглявого (якого?) вересня спочивають ключі (які?) (В. Мордань).
2. Над Дніпром пливе поволі пісня (яка?) (І. Нехода).
Друга група.
1. Хтось (кого?) вересня веде по ниві на золотому поводу вечірніх променів (В. Мордань).
2. Високо в осінньому небі ми побачили (кого?) журавля (О. Квітневий)
Вправа 410
Улітку соловейка почути можна дуже рідко, бо він зайнятий вигодовуванням своїх пташенят. Спів чарує і тривожить душу людини. (Соловейко) — неперевершений співак, не терпить суперників, намагається їх переспівати.
Вправа 411
І-II.
1. Жовтокрила осінь голими небесами вже нема розтавальний плач.
2. А червоний степ уже вгортавсь у прозелень, сонно зітхав вітрисько, із-за стовпів на шляху сходив круглий місяць.
3. Луна в дібровах солов'їна пісня, чарує світ дніпровський зореграй.
II. 2 грам, основи має 3 реч.
Вправа 412
Дорога (люба) бабусю!
Щиро вітаю тебе з днем народження. Бажаю щастя, міцного здоров’я, радості. Нехай для тебе завжди привітно усміхається тепле сонечко, щебечуть веселі пташки, колосяться золоті жита.
Вправа 413
II. Свій голос, кожне дерево, округлі тьмяно-зелені листки, сильний вітер, осиковий лист, свою долю, березове листя, легкий приємний голос, м’який лист, могутній дуб, тихому вітрі, деренчливим голосом, легкий вітерець, мовчазну сосну, гострій вершині.
Вправа 414
А ”Стихія”
Стою на березі (сумовитої) – [обставина] Десни. Навколо сіро, похмуро — сонечко сховалось за хмарами, що їх вітер-(лиходій) – [обставина] жене (свинцевим, насупленим) – [обставина] небом. (Самотній) – [обставина] човен із весельцем насторожено спостерігає за (розбурханими) – [обставина] хвилями: ось-ось вони долетять то його (старезних пощерблених) – [обставина] берез. Вітер стає дедалі (сильніший) – [обставина] хвилі загрозливо рокотять, налітаючи на (обривчастий піщаний) – [обставина] берег. Небо поступово темнішає, і ось його розрізає (потужний) – [обставина] удар громовиці... На декілька секунд все навколо завмирає в передчутті біди... І ось з неба починають зриватися (потужні) – [обставина] краплі дощу, лопотять по всьому, що встигають піймати у свої (крижані) – [обставина] обійми.
Б «Гроза»
Як же спекотно стало у степу! Ніщо не шелехне, ніщо не стрепенеться (потужним) – [обставина] криком (степового) – [обставина] птаха. І раптом звідкись починає дути вітер. Він такий (пекучо-гарячий), – [обставина] мені здається, ніби я стою біля бабусиної пічки, з якої виймаються (засмажені) – [обставина] пиріжки.
Моя Красуля неспокійно перебирає ратичками, намагаючись сховатись від (дошкільного) – [обставина] вітру за кущами терну. А вітер дужчає, починає зривати (пожовкле) – [обставина] листя, кидатись віхтями (пожухлої) – [обставина] трави. І ось із-за обрію викочується хмара. Вона наливається (чорно-фіолетовою) – [обставина] фарбою і стає схожою на (великий роздутий) – [обставина] баклажан. Красуля, відчуваючи напад стихії, стає зовсім (неспокійно) – [обставина], і ми з нею прожогом кидаємося убік села. Але вітер жене нашого ворога — хмару значно швидше, вона біжить за нами табуном своїх (розпашілих) – [обставина] коней, виблискує зигзагами блискавиць, загрозливо потріскує та стогне від ненависті до усього живого. І ось зриваються перші краплини. Вони обкочують нас своїм (крижаними) – [обставина] рушником, і ми, притулившись одне до одного, ще швидше біжимо до (рятівної) – [обставина] хати баби Мокрини.
Якщо помітили в тексті помилку, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter