ГДЗ Біологія 6 клас. Підручник [Костіков І.Ю., Волгін С.О., Додь В.В.] 2019

Плауни — це багаторічні вічнозелені трави, поширені на зволожених ділянках лісів у помірній та особливо субтропічній та тропічній зонах.

Плауни мають прямостоячі та повзучі пагони. Стебло галузиться вильчасто і на ньому спірально розміщені зелені, порівняно дрібні листки. Міжвузля й вузли не виражені. Листки мають продихи і одну жилку. Добре розвинені провідна та покривна тканина. Від стебла в ґрунт відходять корені.

На верхівках спрямованих угору пагонів у середині літа утворюються спороносні

зони зі спорангіями. Верхівкові пагони закінчуються стробілами, або спороносними колосками. Колосок складається із стрижня, покритого дрібними й тонкими листочками. Біля основи листочків розвиваються спорангії, в яких спори дозрівають залежно від виду протягом декількох місяців або років.

Спори після дозрівання опадають на ґрунт і можуть там зберігатися, не проростаючи, протягом багатьох років. Після проростання утворюється невеличкий, сланевої будови багаторічний заросток з ризоїдами. Він безбарвний, позбавлений хлорофілу і не може самостійно живитися. Встановлено, що в клітини заростку проникають нитки гриба. Якщо цього не відбудеться, то заросток плауна загине, бо він не здатний до фотосинтезу. Заросток живе і розвивається лише за рахунок виділень гриба, який поселяється в його клітинах. Разом з грибом заросток поступово розростається, розвиваючись дуже повільно. Він перетворюється на маленьку бурувато-кремову бульбочку, яка живе в симбіозі з грибом до 10—18 років. Весь цей період заросток живиться за рахунок гриба. На верхній поверхні заростку, в глибині його тканини утворюються яйцеклітини та сперматозоїди. Запліднення відбувається за наявності води. З заплідненої яйцеклітини розвивається зародок, що виростає в багаторічну вічнозелену рослину.

Плауноподібні — виключно трав’янисті рослини: плаун булавовидний, селагінела, молодильник. Зустрічаються у хвойних і мішаних лісах. Це багаторічні рослини.

Серед плаунів багато лікарських рослин. Спори плауна булавовидного є найкращою присипкою для немовлят» та мають протизапальну дію. Аналогічно плауну булавовидному застосовуються плауни, двогоАрий, заплавний та інші. До лікарських належать також види роду дифазіаструм — дифазіаструм альпійський та сплюснутий. Природні ресурси цих рослин дуже обмежені, а їх збір дозволений тільки за ліцензією. Деякі представники плаунів — рідкісні рослини, занесені до Червоної книги України, наприклад, плауни баранець та колючий, плаунок плауноподібний. До отруйних видів належить плаун баранець. У зв’язку з довготривалістю поновлення заростей плаунів необхідно знати особливості будови та розвитку їх представників і здійснювати природоохоронні заходи.

Хвощеподібні — це багаторічні рослини, характерною особливістю яких є розчленування пагона на вузли і міжвузля. Навесні з кореневища виростають буруваті нерозгалужені стебла. Стебло зелене, жорстке, ребристе, просічене кремнеземом, кільчасто-розгалужене, членисте — складається з вузлів і міжвузлів, звичайно порожнисте. Листки редуковані, лусковидні, розміщені, як і гілочки, кільцями, зростаються в зубчасті бурі піхви, що прикривають вузол. Саме тут знаходиться твірна тканина, за рахунок якої хвощі ростуть у висоту. Надземні пагони більшості хвощів однорічні та на зиму відмирають.

Спороносні пагони рожево-бурі, соковиті, нерозгалужені, членисті, листки розміщені кільцями, зростаються між собою, утворюючи потовщені піхви, що мають 8—10 чорно-бурих зубців. Спороносні пагони з’являються рано навесні і несуть на верхівках яйцеподібно-циліндричні колоски зі спорофілами, у спорангіях яких утворюються спори. Після дозрівання спор спороносні пагони відмирають і рослина розвиває безплідні зелені пагони.

Спороносні колоски в одних видів розвиваються на особливих весняних безхлорофільних пагонах, які після дозрівання спор відмирають і тоді виростають безплідні зелені пагони, в інших — після дозрівання спор їх зовнішня оболонка розривається навхрест на 4 стрічковидні гігроскопічні пружинки, завдяки яким спори розкидаються групами.

Заросток хвощів — це самостійно існуючі розчленовані зелені пластинки, на яких розвиваються статеві органи зі статевими клітинами. Після злиття гамет за наявності води чоловічий заросток гине, а на жіночому із зиготи утворюється зародок, який розвивається в дорослу рослину.

Сучасні хвощеподібні — винятково трав’янисті рослини. У світовій флорі їх відомо близько ЗО видів, із яких в Україні зростає лише 9. Хвощеподібні поширені на всіх континентах, немає їх лише в Австралії та Новій Зеландії. Усі види хвощів вологолюбні, їх можна знайти на луках, болотах, берегах водойм, у лісах та на полях. Навіть назви різних видів хвощів пов’язані із середовищем їх існування (хвощ болотяний, хвощ польовий, хвощ лісовий тощо). У Карпатах та на Поліссі росте хвощ великий заввишки до 1 метра. Це найдавніший за походженням у вітчизняній флорі хвощ. До рідкісних видів хвощів відносять хвощ річковий та зимовий.

Входячи до складу піонерних рослинних угруповань і захоплюючи території з порушеним природним рослинним покривом, хвощі нерідко утворюють чисті або майже чисті зарості в тих місцях, де інші рослини не можуть жити. Наприклад, через велику кількість води або, навпаки, через її нестачу в тих шарах ґрунту, де розташована коренева система цих рослин. Раз оселившись на якійсь території, хвощі завдяки наявності глибоко залягаючи кореневищ, маса яких перевищує масу надземних частин рослини в кілька разів, успішно протистоять таким несприятливим впливам зовнішнього середовища, як посухи, лісові пожежі і успішно конкурують з іншими рослинами, довго утримуючи захоплену територію.

Поселяючись на місцях з порушеним рослинним покривом, хвощі являють собою широко розповсюджені бур’яни пасовищ і полів, що важко викорінюється. Хвощі є індикаторами кислотності ґрунтів. Тому найбільш надійним способом боротьби із цім бур’яном є залуження ґрунту та систематичне знищення надземних пагонів для виснаження кореневищ.