ГДЗ Україна і світ. Вступ до історії та громадянської освіти 6 клас. Підручник [Кафтан М.В., Костюк І.А., Новікова К.О.] 2023

1. Пригадай, що таке біографія. Хто є героями історичних оповідань? Що ми дізнаємося з історичних біографій?
Біографія – це розповідь про життя та діяльність якоїсь конкретної людини.
Героями історичних оповідань зазвичай бувають видатні діячі минулого – князі, полководці, письменники, вчені. Це люди, які зробили помітний внесок в історію своєї країни або навіть усього світу.
З історичних біографій ми дізнаємося багато цікавого про життя конкретних особистостей, про їхні вчинки, досягнення й здобутки. Такі оповідання допомагають нам краще зрозуміти події минулого та їх причини. Адже за кожною важливою подією стояли конкретні люди.
Ось такі основні моменти про історичні біографії я можу пригадати як учень 6 класу. Якщо у вас виникнуть ще якісь запитання – я з радістю на них відповім!
2. Прочитай уривки з біографій. На кого з наведених людей Перша світова війна вплинула найбільше? Чому? Чи можна сказати, що хтось із них не зазнав її впливу?
Аналізуючи наведені уривки біографій, можна зробити такі висновки:
Найбільше на Першу світову війну вплинула подія на життя Миколи Куліша. З початком війни його одразу ж призвали до війська і він провів на фронті всі роки війни – до 1917 року.
Також сильно вплинула війна на Павла Тичину. Через неї його інститут евакуювали до Росії, а сам він тяжко захворів під час евакуації.
На Олену Пчілку та Івана Франка війна вплинула менше, у них проблеми були особисті (Пчілка – втрата дочки). Хоча Іван Франко й намагався продовжувати писати, попри хворобу.
Ольга Кобилянська писала оповідання, надхнені подіями війни. Отже, ця подія теж позначилася на її творчості.
На маленьку Олену Телігу війна фактично не вплинула, адже вона була ще зовсім дитиною.
Отже, можна зробити висновок, що на всіх перелічених осіб Перша світова війна так чи інакше вплинула. Найбільше – на Миколу Куліша, який провів на фронтах усі роки війни.
3. Які історичні події відбуваються чи відбулися “поза кадром” цих світлин? Чи можна щось про них дізнатися, не читаючи підписи до фотографій? Звідки ми можемо дізнатися про те, що “приховують” фотографії?
4. Уяви, що могли б розповісти люди, зображені на цих світлинах. Якої інформації тобі бракує, аби зрозуміти, що приховано у життєвих історіях цих людей?
Ось мої міркування щодо прихованих історичних подій на цих фотографіях:
Фото дівчат-українок у Росії. Це ймовірно жертви примусових депортацій українців до Сибіру та інших регіонів Росії, що проводилися радянською владою. Зображені дівчата, можливо, втратили батьків, домівки, пережили важку дорогу у вагонах для худоби. Їхні історії приховують трагедію цілого народу.
Фото будівництва Дніпрогесу. Це грандіозна комуністична будова 1930-х років. Проте на фото не показано примусову працю ув’язнених ГУЛАГу, які теж будували греблю. Їхні долі лишилися поза кадром.
Фото “живого ланцюга” у Львові 1990 р. Це прояв національно-визвольних прагнень українців наприкінці існування СРСР. Проте на фото не видно подій, що передували цій акції, – багаторічної боротьби дисидентів з комуністичним режимом.
Фото українських паралімпійців 2022 р. Це успіх спортсменів на тлі того, що Україна веде війну з російськими загарбниками. Героїзм і мужність наших воїнів теж лишилися поза кадром цієї світлини.
Отже, щоб зрозуміти приховані історії, потрібно шукати додаткову інформацію в підписах, книгах, документах тощо. Кожне фото – це лише маленький фрагмент більшої історичної картини.
5. Чи можна на цих фотографіях (джерела 5-8) визначити, де мала історія, а де — велика? Чому?
На мою думку, на всіх цих фотографіях зображено велику історію – історію боротьби українського народу проти російської агресії.
Фото вчительки Світлани Попової, яка попри руйнування її будинку, продовжує навчати дітей – це прояв мужності й незламності українців.
Фото українських військових на сході – це оборона нашої землі ціною життя.
Фото волонтерів – це єднання всього українського народу перед загрозою.
Фото засідання Контактної групи – це зусилля міжнародної спільноти допомогти Україні.
Отже, на всіх цих світлинах – “велика” історія героїчної боротьби українців проти російського вторгнення. Кожен українець зараз робить свій внесок у цю велику справу. Малої історії тут немає – адже йдеться про долю країни та народу.
6. Що потрібно для того, щоби мала історія стала частиною великої? (Підказка: подумай про різні матеріальні та письмові джерела, які можуть для цього згодитися)
Щоб мала історія стала частиною великої, потрібні такі речі:
Письмові свідчення – щоденники, листи, спогади очевидців. Вони дозволяють дізнатися про деталі подій, переживання звичайних людей.
Фотографії та відеозаписи. Вони візуально документують історичні події.
Музейні експонати – речі, одяг, зброя тощо. Вони дають уявлення про побут і життя людей у минулому.
Архівні документи – накази, рапорти, звіти. Вони містять офіційну інформацію про події та рішення влади.
Твори мистецтва – картини, пісні, вірші. Вони відображають настрої епохи та ставлення людей до історичних подій.
Отже, поєднуючи різні джерела, можна відтворити цілісну картину минулого, де великі події складаються з безлічі людських доль та історій. Так мале стає частиною великого.
Підсумкові запитання і завдання
1. Свідками яких історичних подій були члени твоєї родини? Запиши їх назви та дати
Члени моєї родини були свідками таких історичних подій:
Друга світова війна (1939-1945)
Проголошення незалежності України (1991)
Помаранчева революція (2004)
Революція Гідності (2013-2014)
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну (2022 – дотепер)
2. Що таке життєва історія?
Життєва історія – це розповідь про життя конкретної людини, про те як історичні події впливали на її долю.
3. Наведи приклад зв’язку життя окремої людини та певної історичної події
Приклад: Мій прадідусь воював на фронтах Другої світової війни, був поранений. Його життєва історія тісно пов’язана з цією великою історичною подією.
4. Що можна дізнатися, вивчаючи життєві історії людей? Що потрібно, аби життєві історії стали частиною великої історії?
Вивчаючи життєві історії, ми дізнаємося про повсякденне життя людей у минулому, про їхній досвід історичних подій “зсередини”. Щоб такі історії стали частиною “великої” історії, потрібні різноманітні джерела: спогади, щоденники, листи, фотографії, документи тощо. Вони допомагають відтворити зв’язок між долею окремої людини та загальноісторичними процесами.
Домашнє завдання
Уяви, що ти народилася чи народився 100, 200 чи 300 років тому. Завтра тобі виповнюється 100 років. Запиши текст промови, яку ти виголосиш на святкуванні дня народження. У ній розкажи, свідком яких історичних подій ти є і як вони на тебе вплинули (або ти на них).
Ось моя уявна промова на 100-річчя, якби я народився у 1924 році:
Дорогі друзі! Сьогодні мені виповнилося 100 років. Я народився у 1924 році, коли Україна ледь почала оговтуватися від руйнувань Першої світової та громадянської воєн.
Моє дитинство припало на 20-30-ті роки минулого століття. Це були складні часи – сталінські репресії, голодомор 1932-1933 років, який забрав життя мільйонів українців. Я втратив багатьох рідних та друзів. Але вижив – і не зламався.
Потім на нашу землю прийшла Друга світова війна. Я воював на фронті, був поранений. Після війни довелося відбудовувати зруйновану країну. Життя було важким, але ми не втрачали надії на краще майбутнє.
Я став свідком проголошення незалежності України у 1991 році. Це була мрія багатьох поколінь українців! На жаль, і після здобуття незалежності наш народ зазнав чимало випробувань. Але ми вистояли! І вистоїмо!
Ось така моя довга 100-річна історія, тісно пов’язана з історією рідної України. Я пишаюся, що був свідком і учасником багатьох доленосних подій. І вірю – найкраще для нашої країни ще попереду! Слава Україні!

---

---

Назад

Вперед

1 ... 36 37 38 39 40 41 42 43 44 ... 52

ГДЗ 6 клас Підручник Історія України Всесвітня історія 2023 Світич Кафтан Костюк Новікова Україна і світ Вступ до історії та громадянської освіти Інтегрований курс