ГДЗ Українська література 8 клас. Підручник [Слоньовська О.В.] 2021

Діалог із текстом
1. Чому поранений Остап і Соломія не зупинилися після фатального пострілу прикордонника, а ще довго бігли плавнями навмання?
Вони думали, що прикордонник буде стріляти ще. Треба було відійти якомога далі.
2. З якою метою Соломія вирішила покинути пораненого Остапа? Як Соломія подбала про найнеобхідніші потреби пораненого, залишаючи його в плавнях? Про що свідчила її турбота?
Соломія поклала його край озерця і задумалась. Адже вони могли пропасти отут без людської помочі, без харчів, посуваючись так поволі! Чи не краще б лишити тут Остапа, - вона ж йому однаково нічим не годна запомогти, - та самій метнутись й пошукати виходу? - Примости мене коло озерця, аби я міг воду дістати...-згоджувався Остап... Соломія нагнула комиш і зробила хворому ложе. Турбота Соломії свідчить про те, що вона кохає, співчуває, ризикує за ради милого, намагається знайти вихід. На таку жінку можна покластися, бо вона не зрадить. "Вона така добра, так кохала його, вона пішла за ним у далеку дорогу, не пожалувала кіс своїх задля нього; вона доглядала його, як рідна мати, була вірна, як товариш."
3. Що змусило героїню повісті повернутися до Остапа? Чи змогла вона його знайти? Чому?
Соломія злякалась, що не зможе знайти дороги, бо величезні плавні були навкруги. Дівчина знайшла Остапа, але не зразу, тільки на ранок, бо сама заблукала у плавнях. " Вона піде проти вітру... здається, управо більш гнеться куняЗ... Йшла і старалася нагадати собі плавні, як бачила їх згори, до переправи. Управо - горіло... так, управо горіло, і туди гнав вітер вогонь. По сих непролазних пущах, певно, ніколи не ступала людська нога. Тут було безліч таємних закутків, скрізь стрічались барлоги диких звірів, вислані кунею та сухим мохом. Соломія йшла, як на дні моря, а вгорі, над її головою, шуміла куня, немов котила кудись руді й каламутні хвилі. Раптом Соломія зупинилась і мало не зомліла од страшної думки: вона може не знайти Остапа, бо нічим не значила своєї дороги. Треба зараз вертатися, поки вона недалеко одійшла й не забула дороги... Спочатку все йшло добре, вона знаходила свої сліди і по них верталась. Та скоро сліди щезли. Вона взяла трохи у праву руку і несподівано наскочила на чимале довгасте озерце. Тут вона не була, се вона твердо пам’ятала. Що робити? Соломія подумала, що вона мусить бути недалеко од Остапа, що він почує її, і крикнула: - Остапе-е!.. Оста-апе-е!. Але дівчина
4. Чому Соломія уперто шукала виходу з плавнів? Як сподівалася здійснити план порятунку Остапа?
Дівчина шукала людей, щоб витягти Остапа з плавнів, бо у самої не вистачало сили тягти поранено, який був у пропасниці.
5. Чому пожежа довела Соломію до відчаю, й вона почала панічно бігати плавнями?
Соломія шукала Остапа, щоб він не згорів у плавнях.На ранок плавні горіли, вогняні гори наступали на них, несли усьому смерть... З криком "Ох, Боже мій!" вона шарпнулась із останніх сил і наосліп кинулась в очерети слідком за гадюками, звіриною й усім живим, що, рятуючись од наглої смерті, мчало в перестраху перед наступаючими бурунами вогняного моря...
6. Що саме марилося пораненому Остапові в час Соломіїної відсутності? Як боронився поранений парубок від вовка? Чи становив голодний вовк реальну небезпеку для пораненого Остапа? Чому сіроманець так і не зважився напасти на безпомічного Остапа?
Остапові марилися спочатку дід: " Йому все щось верзлося, і в маячні він кликав дідуся. Дідусь приходив. Тихо й непомітно вилазив він із комишів і ставав над Остапом, згорнувши руки.
- Тебе зранено, синку, чи не з ляхами бився?
- Ні, дідусю, то мене москаль встрелив, як я кордон переходив.
- А де ж твої братчики, січовики дунайські, що ти сам лежиш поміж очеретом?
- Е, дідусю, ви думаєте, що ще й досі там Січ є? Ні, нема, дідусю, вже Січі... Була, та загула... Вивів Гладкий, може чули, товариство на озівські степи, покинув турка...
- Що ж ти робитимеш, синку, на чужій стороні?
- Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму... все ж краще на волі, ніж під паном... Там іще лишились наші люди, дідусю... під турком... Потім-Соломія., але чомусь вона перекинулася на собаку. Проти нього стояв не пес, а вовк.
Остап боровся із вовком так: "зачерпнув пригоршнею води і бризнув на вовка. Бризки долетіли до його морди, кілька з них впало на неї. Вовк вискалив зуби і осів на задні лаби, але не одходив. Остап знов покропив його водою. Вовк клацнув зубами і блимнув очима. Він був невдоволений. Посидівши трохи й не зводячи очей з Остапа, він раптом витяг шию, подався наперед і так жалібно завив, що Остапові аж мороз пішов поза шкіру. Вив він довго, на кілька нот, із великим смаком, з заплющеними очима. Врешті замовк, посидів трохи і наблизився до Остапа. Єдиним оружжям Остапа була вода, і він од часу до часу обливав нею вовка, не допускаючи до себе. Вовк врешті скучив. Він кілька раз сердито, з запеклістю клацнув на Остапа зубами, крутнувсь і щез у комишах." А ще Остап почав рухатися, через це вовк відступив та не нападав.
7. Прочитайте абзац з III розділу повісті "Дорогою ціною", який починається словами: "Гаряча хвиля б’є до серця, в голові прояснюється...". Про що свідчить вольове рішення Остапа не залишатися на місці й чекати смерті, а рухатися вперед, рятуватися, використовуючи навіть найменшу можливість?
Цей опис подій свідчить, що Остап буде боротися за життя до останнього.
8. Як саме автор наголошує на Соломіїній вдячності циганам за надання притулку їй і пораненому?
Соломія мовила до циган: "Візьміть усе, що маю... все... Ось нате... З сими словами Соломія зірвала з шиї торбинку і висипала з неї на руку старому циганові кілька срібних монет. Старий побрязкав грошима на долоні, підкинув їх і сховав у кишеню." Дівчина віддала останнє, щоб врятувати коханого.
Вона підмазувала чорні, задимлені стіни хатчини, що нагадували дику печеру, мела долівку, стирала пил із Гіциної скрипки, мила стіл і навіть занехаяні шибки, крізь які видко було море рудого комишу та білу, блукаючу коло хати козу. Соломія усе старалася оддячити циганам за рятунок і захист; однак те, що вона робила, не вдовольняло старого цигана - вона се помічала з його лихих поглядів, із його бурчання.
9. Чому Остап і Соломія швидко зрозуміли, що їм треба терміново переселятися в іншепомешкання?
Раз якось Остапові не спалося. Він відхилив надвірні двері, щоб дихнути свіжим повітрям, і побачив, як Раду пригнав чиїсь коні, спутав їх і відвів у комиші. І чим більш Остап придивлявся, тим більше помічав і все більше запевнявся, що попав у злодійське гніздо. - Треба тікати звідси! - говорив Остап Соломії.
10. Де головна героїня твору зустрілася з Іваном Котигорошком і чому дуже зраділа старому знайомому?
На базарі і дуже зраділа цій зустрічі, бо Іван був земляком, рідною душею, які можна було про все розповісти, розрадити душу та, можливо, отримати допомагу.
11. У якому вигляді застали циганське помешкання Соломія та Іван Котигорошок після арешту циганів?
Двері були підперті кілком ізнадвору. Що сталося? Вона шарпнула кілок і вбігла до хати. Нікого. Де ж усі поділися?.. Соломія гукнула Остапа. Ніхто не обізвався. Соломія оббігла навкруги хату, заглянула в повітку - коня й воза нема. Ноги в неї тремтіли. Все тіло тремтіло. Тривога душила груди і горло. Де Остап?
12. Куди змушена була звернутися Соломія, не виявивши в помешканні Остапа?
Соломія звернулась до місцевої влади - конак.
13. Що саме довідалася Соломія від представника турецької влади? Чому надана героїні інформація виявилася дуже невтішною?
Остапа заарештовано, його оглянули - він утікач, можуть повернути назад до пана, якщо не дати викупу.
"Попалась пташка... Ціле гніздо накрили... Скажи нам, молодице, коли твій чоловік дістав кульку між ребра? Адже не тоді, як Гіца, мабуть, при другій оказії, бо рана гоїться вже... Од москаля, кажеш, на перевозі... я так і знав, що він рус, втікач... От ми й відішлемо його назад, у нас і своїх шибеників доволі..."
14. Як поставився Іван до Соломіїного горя? Чим саме він їй допоміг?
Іван допоміг грошима-дав стільки, скільки у нього було.
"Коли тільки річ у грошах, - вона роздобуде їх. Вона від рота відриватиме кожен шматок, кожен шеляг складатиме на викуп. Може, й Іван запоможе. - Ось вам усе, що склав, хай і моє докупи... - наче вгадав її думку Іван. Соломія взяла гроші. В її клункові були коралі та деяка одежина. Вона те все позбувала, та грошей було мало. Проте не було іншого способу, як ходити в конак".
15. Яку послугу зробив Соломії драгоман, віддячуючи за бакшиш? Чим була ця інформація для героїні твору дуже цінною?
Який план порятунку Остапа виник у Соломії? Прочитайте відповідну цитату вголос.
16. Яку роль у порятунку Остапа мав відіграти Іван?
Іван повинен дістати зброю та допомогти Соломії одбити Остапа.
"Він дістане собі і їй рушниці - кожен румун їх має в хаті, - вони вийдуть на берег уранці, відв’яжуть чужий човен і випливуть на річку. Там чекатимуть, аж везтимуть Остапа, і нападуть на турків. Остап допоможе, коли побачить їх... Що, він боїться? Та на прощання вона нагадає йому його жінку і отут при людях, на сором йому, відлупцює його... - Та я з вами хоч у пекло... Що мені - страшно вмирати, чи що!., я готовий, аби ви... - Іван був червоний, кліпав очима і боязко поглядав на Соломію..."
17. Чому для Соломії велике значення мала кількість турецьких конвоїрів у човні, яким везли Остапа?
Дівчина розуміла, якщо турків більше, то з ними впоратися буде набагато важче.
18. Як саме Соломія сповістила милого про свій план його порятунку? Чому турки не запідозрили ймовірного нападу до самого зіткнення двох човнів? Дівчина мала чудовий голос, вона заспівала пісню, а так як турки не розуміли української мови, то нічого не запідозрили.
- Оста-а-пе! - співала Соломія. - Ми їдемо тебе-е визволяти!.. Іван б’є одного... я стріляю другого, а ти возьми собі третього...
19. З якої причини задум Соломії можна назвати заздалегідь приреченою на невдачу авантюрною затією?
Ніхто з них не тримав зброї, поцілити у човен з турками, який хитається на хвилях - справа снайпера, крім того, хоч зброя є, але нею треба вміти користуватися. Остап один, а турків четверо. Човен, який підпливає до турецького, теж має викликати підозру у поліції.
20. Як загинув Іван? А Соломія? Прочитайте вголос відповідний уривок і доведіть, що Соломія не втрачає волі, збирає усі свої сили для порятунку. Про що це свідчить?
Смерть Івана: "Раптом Іван почув, що його впекло щось у живіт. Він машинально спустив весло на турка, але весло сковзнуло і випало йому з рук; червоний фез турка якось витягся перед очима, немов виріс, відтак щез; Іван розкинув руки, похитнувся, в голові мигнула свідомість, що йому щось недобре і полетів навзнаки в воду."
Загибель Соломії: Хибкий човен нагнувсь під вагою його тіла і викинув Соломію. Намагаючись вхопитись за перекинутий човен, Соломія побачила, що Остап б'ється в руках двох турків, а третій - той самий, що був під Івановим веслом, -держить у руках димучу ще рушницю. Довгий човен тріпавсь перед її очима на воді, як велика риба. Значить, ні вона, ні Іван нікого не забили... Значить, усе пропало... Вона чує, що могутня течія бере її в свої обійми, а чорна глибінь тягне за ноги. Але вона не дасться. Вона має сильні руки, а до берега недалеко. Вона мусить поспішати, поки не змерзло тіло... Дикі, невгамовні сили життя встають, і розпирають груди, зростають у лютість... Усі сили добути... всю теплу кров... усю волю... Ось ближче до берега... Душа рветься до сонця, а тіло тягне до себе чорна безодня. Все тяжчим і тяжчим стає воно, все глибше і глибше пірнає у воду... - Остапе!.. - з розпукою кличе душа. - Соломіє-є!.. - доноситься до неї крик серця. По чорній річці поміж білими берегами прудко пливе човен, тане вдалині і обертається в цятку... за ним несе вода другий, порожній, хлюпає в його білі боки і фарбує їх у червоний колір...Дівчина до останнього подиху виборювала волю та життя, вона смілива, вольова натура.
21. Для чого автор випускає великий проміжок життя Мандрики й показує нам Остапа через багато років після смерті Соломії, уже старим дідом? Скільки років минуло від часу загибелі Соломії до подій, описаних наприкінці твору? Що відбулося в житті Остапа за цей час?
Автор випускає великий проміжок з життя Остапа, щоб розкрити назву твору, щоб читач побачив та зрозумів скільки коштує воля, яким шляхом вона дісталася кожному з героїв твору. Ми бачимо Остапа сивим дідом, а це приблизно пройшло років - 40-50 від загибелі Соломії. Життя Остапа не мало сенсу: " Як тільки вітер загуде - так і кличе до себе... то в комин гукне, то надворі покличе... а часом серед ночі збудить... А не приходить, ні... Та й хвала Богу, бо засмутилась би небіжка, коли б прочитала моє життя, як воно списане на спині... І Остап охоче піднімає сорочку і показує збасаманений синій хребет, де списана, як він каже, його життєпись: - Оце ззаду пам’ятка від пана, а спереду, між ребрами, маю дарунок від москаля... кругом латаний... з тим і до Бога піду... Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав... Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею.." Остап вважає ще себе винним у смерті Соломії.
22. Чому Остап переконаний, що Соломія засмутилася б, якби довідалася, що йому випало на долю?
Соломія хотіла бачити Остапа козаком, вони мріяли жити на волі, дбати про Батьківщину, допомагати таким же, як вони самі. Остап цю мрію не здійснив.
24. З якої причини автор так багато уваги приділяє опису смерті Соломії? Як саме проявляється авторське ставлення до своєї героїні в цьому уривку повісті?
Автор дуже симпатизує героїні твору, на мою думку, вона має більш вольовий характер, ніж Остап. Опис її смерті - це опис її сильного бажання жити і поруч з цим, паралельно, проходить турбота про життя іншої, коханої людини. Сама майже загинула, а думки про Остапа, про порятунок.
25. Як ви розумієте народне прислів’я: "Життя не має ціни, але воля дорожча за життя"? Чи може це прислів’я бути епіграфом до повісті М. Коцюбинського "Дорогою ціною"?
Так, цей вислів може бути епіграфом, бо дуже влучно передає основну думку твору.
26. Доведіть, що почуття кохання в Остапа й Соломії виявилися дуже глибокими.
Помираючи, Соломія турбувалася про Остапа, а парубок, виживши, пройшовши всі катування, отримавши волю, але не одружився, залишився вірним Соломії. Він чує її голос у всьому: хвилях, вітрі, сонцю, землі.
27. З якою метою автор уводить у повість майже казковий образ вітру?
Вітер у повісті, дійсно, казковий. Його присутність яскравіше розкриває кожен епізод, підкреслює переживання героїв, їхню небезпеку або спокій, (епізоди: втеча та перепочинок, плавні, вовк, звільнення Остапа, розмова старого Остапа з Соломією-вітер гуде, приносить).
28. Чи є романтичним образ Соломії у творі? Чому ви так вважаєте? Доведіть, що уявну розмову старого Остапа з Соломією, яка озивається до нього з дна Дунаю, змальовано в романтичному стилі.
Так, з початку твору ми бачимо, що Соломія романтична особа. Вона враз розвіяла сумніви Остапа щодо перебування жінки на Січі. А на останні сторінка повісті ми бачимо її образ з дна Дунаю, тобто її голос. Він не свариться, не кепкує, не докоряє, а просто шепче..і тут ласкаво, лагідно шепче коханому.
29. Визначте, які епізоди у сюжеті повісті М. Коцюбинського "Дорогою ціною" є зав’язкою, кульмінацією та розв’язкою.
Композиція твору: зав’язка: втеча Остапа від пана і панщини як наслідок конфлікту між кріпаком і паном (пан хоче покарати героя за бунтарство, Остап вирішує втекти); кульмінація: Соломія вирішує силою звільнити Остапа з-під з турецької варти. Сутичка з турецькою вартою; розв’язка: загибель Соломії, що завершує розвиток конфлікту в боротьбі героїв за волю.
30. Уявіть, що вам випала нагода зустрітися з героєм повісті М. Коцюбинського "Дорогою ціною" Остапом Мандрикою. Що ви могли б сказати йому для моральної підтримки?
Для моральної підтримка, я сказала Остапові, що їхні дії були не даремно. Хоч не вдалося здійснитися їхнім планам із Соломією, та приклад того, як закохані виборювали свою волю та право бути щасливими, дав свої наслідки. Дивлячись на них, у багатьох піднімався дух свободи, а у панів дух боягузтва та небезпеки починав жити у душах.
31. Об’єднайтесь у "малі" групи й у кожній із них створіть складений план до образу Соломії. Також у інших "малих" групах з учнів, яким важко дається створення складеного плану, створіть прості цитатні плани до образу Остапа. План
1. Соломія - звичайна українська жінка.
- вірна у коханні;
- здатна на самопожертву;
- берегиня;
- кмітлива;
- смілива;
- мудра;
- активна;
- вміє вести розмови;
2. Українська краса втілена у образі Соломії.
3. Трагічна доля героїні.
4. Моє ставлення до Соломії.
32. Поясніть роль і місце у повісті "Дорогою ціною" символічних образів, кольорів і звуків у змалюванні письменником стихійного лиха чи трагічної для персонажів ситуації. Що ви можете сказати про художній час у цьому творі? А простір? Чому проблема людської волі в цьому художньому тексті є знаковою?
У повісті "Дорогою ціною" символічні образи підсилюють психологізм.
Герої тікають від переслідування то, автор порівнює Соломію з голодною вовчицею, а Остап порівнює себе і Соломію з щенятами, їхня втеча має почуття звіря. Не один раз введений образ голодного вовка-люди дійсно були голодні, та ще їх мучив "голод" волі.
Ще автор використовує символічний образ вітру-він летить іздалеку, понад тихими селами, і забирає по дорозі, всичує в себе і тишу села, і клекіт міста, шемрання темного лісу, дзюрчання вод і дзвін стиглого колоса. Він несе в собі гомін землі, від тихого бриніння мушки до гуркоту грому, від окритого зітхання серця до крику смертельної розпуки"). Образ вітру є символом волі, який непідвладний часові. Образ природи символізує трагічне кохання. Він своєрідним чином пов’язує різних людей, континенти, різні часи в одне ціле. Так у творі вимальовується і образ часу та вічності. Проблема волі є знаковою, бо найбільше чого хотіли люди - бути незалежними, вільними та щасливими, бути людьми, а панською худобою.
Якби не символічні образи, повість не мала такого емоційного впливу на читача, не викликала б в його душі почуття співпереживання героям, їхній нелегкій долі, їхньому непереможному бажанню отримати волю.
33. Складіть фанфік про щасливе врятування Соломії та її зустріч з Остапом через багато років.
Бурхлива течія тягла Соломію на дно, дівчина вже не відчувала ні рук, ні ніг, тільки холодна вода, яка зайшла всюди. Останній подих...
Скільки часу минуло, скільки води витекло? Кріпаччину відмінено-радість, можна вільно пересуватися з одного місця в інше. Остап, сивий, худий, з розписаною спиною, але все ж такий гордий, тільки очі... Сум та провина в отих очах. Але жити треба, бо Соломія хотіла бачити його козаком. Завела доля Остапа до села Радатичі, далеко від його дому, бо служба козацька вона така-маєш наказ-виконуй. Заїхали невеликим загоном до села, а на постій треба десь стати, не під відкритим же небом ночувати! Порадили хатину, що останньою є. Там жіночка живе самотня. Така вся робуча, швидка, гарно співає, але не пам’ятає минулого. Витягли її люди з хвиль Дунаю, думали мертва, але, ні, жива. Виходили й привезли до рідного села. Допомогли з житлом. Сваталися до неї міські чоловіки, але нікому не пощастило. Очі у неї такі гарні, але сумні, сльози з них інколи так і капають на груди. А чому і сама не пам’ятає. Кличуть її Солоха, а вона і відгукається, мабуть, щось з минулого..
Постукав у віконце Остап, вийшла Солоха, привітала, запросила до хати. Поки лагодила вечерю, стежив Остап за господинею, а потім так тихо промовив: "Соломіє! Соломіє!" Жінка здригнулася, напружилася, почала дивитися на чоловіка. І раптом, як скрикне: "Остапе! Любий мій, Остапе!"
Всю ніч проговорили Остап та Соломія, а на ранок поїхали додому разом, туди, де колись мріяла Соломія.

---

---

Назад

Вперед

1 ... 104 105 106 107 108 109 110 111 112 ... 148

ГДЗ українська література 2021 Слоньовська Підручник 8 клас Літера