ГДЗ Українська література 8 клас. Підручник [Слоньовська О.В.] 2021
04.09.2022,
8 Клас / Українська література,
10 119,
1
Національна драма
Діалог із текстом1. Яке значення має національний професійний театр у житті народу?
Це розвиток культури нації, мови, духовного стану.
2. Що цікавого ви довідалися про театр корифеїв? Що означає слово "корифей"? Кого називають корифеями в історії українського театру? Чому? Першим українським професійним театром вважають театр корифеїв (1882), який розпочав свою діяльність наприкінці 70-х років XIX століття (в місті Єлисаветграді).
Слово "корифей", як і багато слів, якими користуємося на позначення елементів театрального мистецтва (сцена, хор, актор, трагедія, комедія, антракт, декорація, партер), - давньогрецьке й українською мовою означає "перший". Корифеєм у грецькому театрі називали керівника хору або соліста-заспівувача - лідера, очільника, провідну особу. Підвалини національного українського театру заклав Марко Кропивницький (1840-1910), у театральній трупі якого кожен актор грав не окремо, а в єдиному ансамблі з іншими. Марко Кропивницький знаходив талановитих людей для опанування ними акторського ремесла, вчив їх проникати у внутрішній світ героїв і віртуозно перевтілюватися на сцені. Був відомим режисером, його постановки мали величезний успіх
3. У яких умовах розвивався перший український національний професійний театр? З якої причини, на вашу думку, царська цензура зумисно гальмувала розвиток українського професійного театру?
Розвиток українського театру корифеїв, безумовно, потребував неабияких витрат, адже актори жили лише за рахунок постановок. А ще потрібні були кошти для декорацій, транспорту, костюмів, на сплату оренди за приміщення для вистав, які мандрівний театр винаймав у містах і містечках. Велику матеріальну допомогу театрові корифеїв надав поет і драматург Михайло Старицький (1840-1904), який на величну справу витратив усі свої статки. Така самопожертва виявилася недаремною: театр корифеїв став відомим у всій Європі після того, як відбулися його гастролі у Варшаві, Мінську, Вільнюсі, Астрахані, Тбілісі. Проте царський уряд усіляко гальмував розвиток українського театру. Упродовж десятиріччя, з 1883 до 1893 року, театрові корифеїв не дозволяли виступати в Києві та Київській губернії, на Поділлі, Чернігівщині та Волині. З репертуару українського професійного театру нещадна царська цензура викреслювала серйозні постановки, з величезними труднощами дозволяючи тільки розважальні вистави. На кожне театральне дійство доводилося ще й випрошувати обов'язковий у такій справі дозвіл місцевого керівництва. Царська цензура боялася, що українська молодь буде виховуватися інтелегентною, ажде звикли, що українська нація призначення тільки для важкої праці.
4. Як ви розумієте вислів німецького драматурга Иоганна-Фрідріха Шиллера: "Якби ми дожили до національного театру, то ми стали б нацією"?
А ми дожили, ми стали нацією, бо тільки театр... пронизує всі царини людського знання, вбирає в себе всі прошарки й класи і володіє найкоротшою дорогою до розуму й серця, а це йде із серця.
5. Хто зі свідомих українців стояв біля колиски першого професійного національного українського театру? Чим саме ці люди заслужили славу й шану від нащадків?
М. Кропивницький - засновник, М. Старицький - драматург та фінансовий директор, актори з роду Тобілевичів, як Панас Саксаганський (1859-1940), Микола Садовський (1856-1933), Марія Садовська-Барілотті (1844-1891), Іван Карпенко-Карий (1845-1907), та актриса Марії Заньковецькій (1860-1934).
Актори найстільки майстерно відтворювали національний колорит, їхня гра була піднесеною, захоплючою, вмілою, що завжди збиралась повна зала. Вони надихали, проштовхували національне, виховували любов та повагу до рідного слова, землі, культури.
6. У своєму виступі на Першому Всеросійському з’їзді сценічних діячів Михайло Старицький підкреслив: "...Сцена для простого, сірого люду є зрозуміла, жива, ілюстрована книга, є вища освітня школа". Прокоментуйте таку високу оцінку митцем театру корифеїв.
Український простий люд має відкриту душу, чистий розум, вміє сприймати побачене, а крім того на той час на сцені театру ставилися вистави, які саме розповідали про життя простого люду. Ще більшого значення набула театральна справа, коли митці взялися активно розробляти історичні теми, виховувати публіку на високих зразках героїзму досі їй не відомих народних звитяжців. Простий люд все добре розумів, вивчав, тлумачив, мав цікавість та охоче ходив на вистави.
Якщо помітили в тексті помилку, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter