ГДЗ Мистецтво 9 клас. Підручник [Гайдамака О.В.] 2017

Наприкінці ХІХ століття з’явилась нова течія модернізму – імпресіонізм. Він уособлював абсолютно новий погляд на мистецтво, він був протилежністю реалізму, натуралізму та неокласицизму. У перекладі з французької impression означає враження, тобто основна задача митця не передати реальність такою, як її прийнято сприймати, а відтворити суб’єктивне бачення, створити неповторне враження, здатне надихнути спостерігача.

Постімпресіонізм (фр. postimpressionisme) — напрям в образотворчому мистецтві. Виник у 1880-х роках. Художники цього напрямку не дотримувалися тільки зорових вражень, а прагнули вільно та узагальнено передавати матеріальність світу, вдавалися до декоративної стилізації. До видатних представників постімпресіонізму в живопису відносяться Вінсент Ван Гог, Поль Гоген, Поль Сезанн, Тулуз-Лотрек.

Особлива роль відводиться миттєвому враженню, ситуації, що відбувається в просторі лише незначний час, але глибоко вражає внутрішній світ митця.

Завдяки розвитку науки й техніки світогляд людей почав змінюватись. Декілька слів про живопис. Були створені нові фарби, що були дешевші та доступніші, почали застосовувати нові пензлі.

Особливістю постімпресіонізму в порівнянні з іншими видами мистецтв став взаємний вплив напрямків та індивідуальних творчих систем. Так, П. Сезанн і Ж. Сера намагалися відновити почуття порядку, не властивої імпресіонізму, - відобразити стійкість і матеріальність навколишнього світу. Голландський художник В. Ван Гог, прагнучи відобразити на полотні прості емоції і вийшовши на надчуттєву виразність форми та кольору, передбачив появу експресіонізму.

Іпресіонізм - для їхніх добутків характерне зображення випадкових ситуацій, сміливість композиційних рішень, що здається неврівноваженість, фрагментарність композиції, несподівані точки зору, ракурси, зрізи фігур рамою. Родинне мальовничому імпресіонізму різноманіття нюансів почуттів і настроїв виявляється в поезії і музиці.

Імпресіонізм - напрям у мистецтві останньої третини 19 початку 20 ст. - одне з тих історико-типологічних утворень, які особливо схильні до взаємосполучень з іншими художніми системами. Одні фахівці мислять імпресіонізм як об'єктивне, міметичне, реалістичне мистецтво; інші - як суб'єктивно-ідеалістичне. Сама ця суперечність підказує, що імпресіонізм навряд чи "вписується" цілком у жодний із зазначених типів творчості, підштовхують шукати інших шляхів вирішення проблеми. Краще характеризувати характер імпресіонізму як суб'єктивно-сенсуалістичного мистецтва, а не "підтягати" його або до мімесісу або до суб'єктивно-ідеалістичного типу мистецтва.

Реалізм - це мистецький напрям ХІХ ст., що зображував типові характери в типових обставинах, прагнучи до глибокого й панорамного змалювання життя в його закономірностях і суперечностях.

Ознаки реалізму:

- Соціальна зумовленість життя людини;

- Змалювання згубного впливу антигуманного світу на вчинки і долю людини;

- Історизм у відтворенні явищ дійсності;

- Гуманізм, співчуття і протест проти всіх форм соціального і духовного поневолення.

У ході цієї боротьби заявили про себе, розвивалися і сходили з літературних обріїв напрями, жанри, постаті. Література цієї доби в кожній країні мала свої особливості, пов’язані зі специфікою суспільного життя, історії, національного характеру. Але простежується певна закономірність, зокрема провідна роль двох літературних напрямів — романтизму і реалізму, які наприкінці XIX ст. поступаються модернізму.

Люди розуміють щось нове не одразу, їм необхідний час щоб збагнути, тому іноді баває так що людині не подобається, а через деякий час їй то подобається. З мистецтвом подібна ситуація.

Стиль автора - це та сукупність особливостей творчості, яка відрізняє його твори від творів інших письменників. Сукупність зображально-виражальних засобів митця є ефективною, коли закономірно поєднується в художню мотивовану систему. Носіями стилю є елементи форми художнього твору -- від композиції до мовних виразових форм. Досліджуючи стиль певного письменника, виділяють стильову домінанту.

Визначення особливостей індивідуального стилю митця залежить і від врахування певного художнього методу (літературного напряму).