ГДЗ Географія 9 клас. Підручник [Гільберг Т.Г., Савчук І.Г., Совенко В.В.] 2017

Розрізняють товарне й споживче сільське господарство. Для товарного характерна велика продуктивність, інтенсивність розвитку, високий рівень спеціалізації. Для споживчого — низька продуктивність, екстенсивність розвитку, відсутність спеціалізації.

У тваринництві використовують різноманітні корми — рослинні, тваринного походження та мінеральні. Корми рослинного походження, у свою чергу, включають концентровані (зерно фуражне, комбікорми, висівки, макуха, шроти та ін.), соковиті (силос, коренета бульбоплоди, кормові баштанні культури), грубі (сіно, сінаж, солома, полова), зелені (сіяні трави, трави природних лук і пасовищ).

Є два основні типи рослинництва — неполивне та зрошувальне. Останнє поширене у тропіках, сухих субтропіках і субекваторіальних широтах. Найбільші площі зрошуваних земель у Китаї, Індії, Мексиці, Пакистані, Єгипті.

Полісся спеціалізується на виробництві озимого жита, вівса, гречки, картоплі тощо. Тваринництво має молочну, молочно-м’ясну та м’ясну спеціалізацію.

У Лісостепу провідними видами землеробства є зернове господарство (озима пшениця, кукурудза на зерно, ячмінь).

Цукрова тростина й цукровий буряк — найважливіші цукроноси; бавовник і льон — основні прядильні культури; соя та соняшник — олійні культури; чай, кава йкакао — стимулюючі рослини; гевея — каучуконос тощо.

Цукрова тростина — багаторічна теплолюбна й вологолюбна рослина, яку культивують у тропіках і субтропіках. Головні виробники цукрової тростини — країни Латинської Америки (Бразилія, Куба, Мексика та ін.), Східної й Південної Азії (Індія, Китай, Філіппіни, Таїланд, В’єтнам та ін.), а також Австралія.

Велику групу непродовольчих технічних культур становлять ефіроолійні й фарбувальні рослини. Це троянда, герань, лаванда, коріандр, мальва, шафран та ін. Їх використовують як цінну промислову сировину в парфумерній промисловості. До технічних культур належать також тютюн і хміль. За збором тютюну першими є Туреччина, Куба, США, Болгарія, хмелю — Німеччина та Чехія.

Основні «хліби людства» — пшеницю, рис і кукурудзу.

Бавовник — рід багаторічних рослин родини мальвових.

Рослини бавовника являють собою кущ з міцним прямим стеблом заввишки до 1—1,5 м і більше. З нижніх листкових пазушних бруньок розвиваються ростові пагони, а вище по стеблу — плодові. На ростових гілках утворюються плодові гілки 2-го порядку. Листки розташовуються на стеблі по спіралі.

Плід — 3—5-гнізда коробочка з 20—40 насінинами, вкритими жорсткими волосками (волокнами двох типів). Ці волокна являють високий комерційний інтерес. Вони відокремлюються від насіння в бавовноочисному процесі.

Збирають волокно разом з насінням (бавовна-сирець). У багатьох сортів насіння буває вкрите ще й підпушком (волоски від 3 до 15 мм).

Також бавовник виступає значним медоносом, особливо у зонах зрошувального землеробства. Період цвітіння бавовнику близько 2-х місяців, але основний взяток лише місяць. У бавовника є 2 види нектарників: квіткові та позаквіткові. Квіткові розташовані при основі чашечки із внутрішнього боку. Виділення нектару починається ще до розкриття бутонів, але максимум нектаровиділення припадає на період пиління пиляків. Середньодобова кількість нектару, який виділяється однією квіткою, залежить від сорту і коливається в межах від 4,2 до 7,3 мг, вміст вуглеводів до 52%. Позаквіткові нектарники розташовані під чашечками і на листках, починають виділяти нектар від 2—3-х справжніх листків до відмирання листя. Найбільше нектару із позаквіткових нектарників бджоли збирають у ранішні години, коли вони нагромаджуються великими краплинами. Мед із різних нектарників не відрізніється ні за кольором, ні за смаком. Середня медопродуктивність на зрошувальних районах — 300 кг/га, на незрошувальних — 100 кг/га. Мед світлий, ніжний на смак. Але швидко кристалізується, тому не придатний для зимівлі бджіл.